Практичне заняття №2

Тема: Редактор і текст

Мета: з’ясувати основні особливості текст як об’єкту редакторського аналізу, висвітлити межі редакторського втручання в текст повідомлення

Завдання: розмежувати поняття текст і твір, окреслити психологічні передумови редагування, схарактеризувати відмінності й особливості фахового редакторського читання тексту

Теоретичні питання:

1. Текст як основний об’єкт редакторського аналізу

2. Психологічні засади роботи редактора над текстом

3. Межі втручання редактора в текст

4. Завдання редакторського аналізу тексту

5. Техніки, методики та методи редагування

6. Види правки тексту й практика засобів масової інформації

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Текст як основний об’єкт редакторського аналізу. Основні риси й ознаки тексту.

2. Особливості процесу виникнення тексту. Створення журналістського тексту в ЗМІ.

3. Зафіксованість тексту як його основна ознака.

4. Когерентність тексту.

5. Місце редактора в комунікативному акті.

6. Психологічні передумови редагування.

7. Праця редактора як співтворчість з автором.

8. Мета втручання редактора в текст.

9. Основна суперечність у тексті між індивідуальним і соціальним. Роль редактора в подоланні цієї суперечності.

10. Ситуаційний контекст.

11. Досягнення інформативної, емоційної та спонукальної адекватності розуміння тексту.

12. Психологічні причини авторських помилок.

13. Труднощі, які виникають під час «перекладу» з внутрішнього мовлення.

14. Процес редакторської інтерпретації тексту.

15. Психологічні закономірності, що є визначальними для глибокого авторського аналізу тексту.

16. Мотивація в редакторській діяльності.

17. Використання специфічних дій-навиків у редакторському аналізі.

18. Чотири аспекти втручання редактора в авторський текст.

19. Редакторське втручання в текст і порушення авторської манери викладу.

20. Особливості визначення меж редакторського втручання в текст.

21. Специфіка редакторського читання тексту.

22. Багатоплановість редакторського читання тексту.

23. Три основні ланки в системі редакторського читання тексту.

24. три види ставлення редактора до читання тексту.

25. Три функції скеровування читання.

26. Типові психологічні помилки.

Практичні завдання:

Завдання 1. З’ясувати психологічні причини помилок. Визначити межі редакторського втручання в авторський текст.

Видатний італійський режисер

Видатний італійський режисер Федеріко Фелліні народився 22 травня 1921 в Риміні. В Римі ж Федеріко провів дитячі та юнацькі роки. Цьому містечку Фелліні присвятить пронизливі кадри й рядки, буде там похований. Після закінчення школи в 1937-1939 роках юнак працював у Флоренції художником коміксів, викладаючи сюжети й пригоди Флеша Гордона. Переїхавши весною 1989 року в Рим (місце дії доброї половини його фільмів) він стає співробітником журнала «Марк Аврелій», де веде постійні рубрики, публікує іллюстрованні гумористичні оповідання. В редакції знайомиться зі Стефано Ванциною (Стено), завдяки якому при посередництві Альдо Фабриці в 1939 році пробує свої сили в кіно. Як гегмен Фелліні бере участь у написанні сценаріїв ряду комедійних фільмів.

Осінню 1943 року він жениться на Джульєтті Мазині, виконавиці ролі Палліни на радіо в написаних ним скетчах, шлюб з якою знаменував їх піввікове творче співробітництво. Знайомство в 1945 році з Роберто Росселіні, «батьком неореалізма» значно повпливав на світогляд і майбутню творчість Фелліні, який на протязі перших після військових літ виступає співавтором сценаріїв фільмів Росселіні, а також співпрацює як драматург з іншими режисерами-неореалістами. Сумісно з Альберто Латтуадою ставить свій перший фільм (ту саму половину, що пізніше буде обіграна в назві прославленного його фільма «Восемь с половиной») - «Огни варьете» (Luci Del Varieta, 1950), а слідом по сценарію Мікеланджело Антоніоні комедію «Белый шейх» (Lo Sceicco Bianco, 1952). Одночасно з новеллою «Брачное агентство» (Un Agenzia Matrimoniale) для альманаха «Любовь в городе» (Amore In Citta, 1953) Фелліні знімає оригінальний, навіянний автобіографічними мотивами фільм «Маменькины сынки» (I Vitelloni, 1953), груповий портрет нового покоління молодих провінціалів, для яких війна й антифашистский Опір (як і героїчний пафос неореалізма) не мали світоглядного значення.

Фільм «Дорога» (La Strada, 1954) універсальна філософська притча з поглибленними психологічними характеристиками героїв, принеслий міжнародну славу автору й зіграній в ньому головну ролю Джульєтті Мазині, впряму визначив ідейно-художній відхід від неореалізма Фелліні й народження нового етапа в розвитку італьянського кіно. Наступні фільми «Мошенничество» (II Bidone, 1955) й «Ночи Кабирии» (Le Notti Di Cabiria, 1957) вже своїм вибором героїв-маргіналів цей відхід упрочили. Невластивий Фелліні соціологізм, з котрим він відреагував на «епоху економічного чуда», урівноважувався в «Сладкой жизни» (La Dolce Vita, 1960) введенням в фільм ліричного альтер-его автора в лиці героя Марчелло Мастроянні, завдяки чого картина стала в рівній мірі кінематографічним твором, віхою в розвитку національного кіно і явищем суспільного порядку.

Авторський шедевр - «Восемь с половиной» (Otto E Mezzo, 1963) з явними автобіографічними аллюзіями в образі режисера в виконанні того ж Мастроянні - перевів зовнішню сюжетику попереднього фільма в глибинну, інтровертовану, яку так любить автор, рішуче обновивши кіномову й уплинувши на декілька поколінь кінематографістів світу. Після тривалої кризи 1960-х років - «Джульетта и духи» (Giulietta Degli Spiriti, 1964) - у кінці десятиріччя Фелліні знімає для американського телебачення фільм «Феллини-блокнот режиссера» (1969, США), а слідом – автобіографічну трилогію «Клоуны» (I Clowns, 1970, телефільм), «Рим» (Roma, 1972) і «Амаркорд» (Amarcord, 1973). Особистісну міфологізовану трактовку античності й історії 18 віку представляли його стрічки «Сатирикон-Феллини» (Satyricon, 1969) й «Казанова Федерико Феллини» (II Casanova Di Federico Fellini, 1976).

Ємка філософська притча «Репетиция оркестра» (Prova D'orchestга, 1978) відродила універсальну, в основі своїй новаторську потенцію маестро. Останнє десятиріччя творчості при всій різноманітності знятих фільмів - саркастичний антифеміністський памфлет «Город женщин» (La Citta Delle Donne, 1980), ностальгічні варіації на теми модерна як «великого стилю» в стрічці «И корабль плывет» (Е La Nave Va, 1983), антителевізійний шарж «Джинджер и Фред» (Ginger E Fred, 1985), попуррі на власні кінематографічні теми в «Интервью» (Intervista, 1986) і поетична аллегорія «Голос луны» (Le Voce Delia Luna, 1990) - розвивалось під знаком академізма, загальновизнанного в усьому світі. Помер Фелліні 31 жовтня 1993 року.

(За статтею Валерія Босенка)

Завдання 5. З'ясувати особливості праці редактора з наведеним нижче текстом та вид (види) правки, що варто використати. Вдосконалити текст.

1. Не рахуючи книг, які не підпадають під закон про авторське право (Біблія і Коран), світовим бестселлером являється "Книга рекордів Ґінеса", вперше надрукована кампанією "Ґінес Супер-лативз" у жовтні 1855 р. Книга виходила на 370 мовах, і до червня 1998 р. було продано більше 81 млрд. примірників. В 1759 році Артур Ґінесс заснував пивоварний завод у Сент-Джеймсі (Ґейт, Дублін), який до 1833 року став найкрупнішим в Ісландії. В 1886 р. фірма "Артур Ґіннес Сан енд К" перебралася в Лондон, а до 30-х років нашого століття володіла вже двома пивовареними заводами в Британії і виробляла свій особливий сорт темного міцного пива - портер стаут. Скрізь висіли рекламні плакати "Ґіннесс корисний для вас", "Ґінесс - ваша сила", "Висока якість - це Ґіннес". Ґінесс був єдиним сортом пива, який був в кожній пивній, але в дійсності кампанії не належав жоден цей паб, за винятком Касл Інн на фермі в Бодіемі (Сассекс), де вирощувався хміль. Тому компанія завжди була в пошуку нових рекламних ідей. Після року напруженої праці 27 серпня 1955 року вийшов перший примірник 198-сторінкової книги. Успіх був миттєвим, і до Різдва книга стала бестселером №1. Англійське видання "Книги рекордів Ґінесса" в даний час публікується в 400 різних країнах, і, крім того, вона виходить на 370 зарубіжних мовах. У 1984 р. об'єм продаж перевищив 50 млрд прим., а в 1994 р. - 75 млн, а на початку нового тисячоліття він складе 100 млн прим. (За Книгою рекордів Ґіннесса).

2. Наймолодший міністр. 2005 року Міністерство у справах сім'ї та молоді України очолив 29-річний Ю.О.Павленко. Чи був він наймолодшим міністром в історії сучасної України? У1968 р. міністром будівництва і експлуатації автомобільних доріг став М.П.Шульгін (1930-1995), тобто на той час йому виповнилося 38 років. У такому ж віці в 1999 р.міністром економіки був призначений В.М.Пинзеник (нар. 1974 р.). В 1998 р. міністром зовнішніх економічних зв'язків було призначено С.Г.Осику (нар. 1944 р.), тобто у віці 29 років. (За матеріалами періодики та Книгою рекордів України [Львів: ФІРА-люкс, 1997]).

Література: