2. Товар і його властивості

Товар — це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку,

для продажу.

Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості

товару і кількості, що характеризує його суспільну міру.

Корисність речі – товару, завдяки якій вона може задовольнити ту чи іншу

потребу людей, робить її споживчою вартістю.

Мінова вартість – здатність споживчої вартості одного товару обмінюватися

на споживчі вартості інших.

Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних

пропорціях, отже він має безліч мінових вартостей.

Що спільного в основі цих пропозицій?

Адже як товари вони різні . Об'єднує всі товари те, що вони — продукт праці.

Тому вони мають вартість.

Мінова вартість — це співвідношення між затратами праці на виробництво

продуктів, що обмінюються. Отже, вартість — це внутрішня властивість

товару, зовнішньою формою прояву якої є мінова вартість.

Вартість — економічна категорія» що виражає втілену і уречевлену суспільно-

необхідну працю в товарі.

Двоїста природа товару є наслідком двоїстого характеру праці, втіленої В

ньому. Вона виступає одночасно як конкретна і абстрактна праця.

Конкретна праця — затрата людської робочої сили у певній доцільній

корисній формі, створює споживчу вартість товару, те що їх різнить.

Але водночас, крім корисного характеру, праця має ще одну властивість —

затрата людської сили взагалі — абстрактна праця. Саме вона і є тим

загальним, спільним, що міститься у всіх конкретних видах товарів різних

виробників.

Конкретна праця створює споживчу вартість, а витрата робочої сили взагалі —

створює вартість товару. Вони невіддільні одна від одної ні в часі, ні в

просторі.

Величина вартості товару.

В товарах матеріалізується різна індивідуальна вартість. Але на ринку товари

однакової споживчої вартості оцінюються однаково, бо враховується лише їхня

суспільна вартість. Її - величина визначається не індивідуальними, а суспільно

необхідними затратами праці: кількістю суспільно необхідного часу, який

визначається суспільно нормальними умовами виробництва (середній рівень та

інтенсивність праці).

Сама величина суспільно необхідного робочого часу наближається до

індивідуальних затрат праці тих товаровиробників, які виробляють на ринок

основну масу товарів одного роду, і встановлюється стихійно в ході

конкурентної боротьби.

Суспільно необхідно робочий час залежить від продуктивності праці.

Під продуктивністю праці розуміють кількість продукту, який виробляється в

одиницю робочого часу.

Інтенсивність праці виявляється у насиченості, наповненості робочого часу

працею.

3. Закон вартості, його сутність та функції.

Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості.

Відповідно до нього виробництво і обмін товарів здійснюється на основі їх

вартості, величина якої вимірюються суспільно необхідними затратами праці.

Дія закону вартості виявляються в тому, що всі різноманітні за

обсягом затрати праці зводяться до середніх суспільно необхідних.

Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси

товаровиробників і покупців, через механізм попиту і пропонування.

Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві:

а) він виступає стихійним регулятором пропозицій суспільного

виробництва (розподілу праці між галузями). Якщо реальна частка праці в

даній галузі менша за потрібну, то пропонування на товари перестає покривати

попит і ціни зростають. До неї і перейде значна частина товаровиробників.

Відбудеться перерозподіл між галузями. Галузь, в якій надвиробництво

звузиться.

Отже, закон вартості є сила, що регулює товарне виробництво.

б) закон вартості — основа диференціацій товаровиробників. Він зумовлює

зведення всіх індивідуальних витрат праці до суспільно-необхідних.

Суперечність між індивідуальною і суспільно-необхідною працею призводить

до диференціації товаровиробників.

в) закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Суперечності між

індивідуальним і суспільно-необхідним робочим часом с рушійною силою

розвитку продуктивних сил суспільства. Зростання продуктивності праці

забезпечує зниження індивідуальної вартості і отримання надлишку продукту

над витратами.

Цьому сприяє технічний прогрес, застосування новинок, що призводить до

зниження і середніх суспільно-необхідних витрат на виробництво даного продукту.

Це змушує всіх товаровиробників зменшувати індивідуальні витрати, а отже,

підвищувати технічний рівень виробництва і його організацію.

Висновок:

Закон вартості — зведення індивідуальних затрат праці до суспільно-

необхідних.

Закон проявляє свою дію через відхилення цін товарів від їх вартості. Це

означає, що ціна товару, що представляє грошовий вираз вартості не є

точною мірою величини цієї вартості. Відхилення цін від вартості сигналізує

товаровиробнику про те, виробництво яких товарів необхідно збільшувати,

а яких зменшувати.

Основні терміни і поняття:

 натуральне виробництво;

 товарне виробництво;

 товар;

 суспільний розподіл праці;

 споживча вартість;

 мінова вартість;

 вартість;

 конкретна праця;

 абстрактна праця;

 суспільна вартість;

 суспільно необхідні затрати праці;

 закон вартості.

Питання та завдання для закріплення:

1. Що таке натуральне виробництво? Дайте характеристику його основним

рисам. Чи існує сьогодні натуральне виробництво?

2. Які причини зумовили перехід від натурального до товарного виробництва?

3. Розкрийте сутність товарного виробництва і причини його виникнення.

4. Які основні риси характеризують товарне виробництво і в чому відмінність

його від натурального виробництва?

5. Проаналізуйте, чому товарне виробництво й товарно-грошові відносини є

найпрогресивнішою з відомих людству форм господарювання?

6. Розкрийте сутність товару та охарактеризуйте його властивості.

7. У чому полягає сутність закону вартості?

Література

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань:

Підручник. К.:Вища школа. - с.119-130

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. Базилевич В.Д. – К.:

Знання – Прес, 2003р. – с. 121-135

3. Економічна теорія: Підручник /за ред. Предборського В.А. – К.: Кондор, 2003 –

с. 50-65

4. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник.- К.: Видавничий центр “Академія”.

2001 – с. 46-121

5. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ніколенка Ю.В. – К.:

Либіль, 1998 – с. 34-102

6. Основи економічної теорії: Підручник: / за ред. Мельника Л.Ю. – К.: 2005 –

с.191-211

7. Політична економія: Навч. Посібник /за ред. Кривенка К.Т.- К.: КНЕУ, 2005 –

с. 92-111

8. Політична економія: Навч. Посібник /за ред. Рибалкіна В.О., Бодрова В.Г. – К.:

Академвидав., 2004 – с. 117-13

9. Основи економічної теорії: Підручник: / за ред. Круша П.В. – К.: Каравела

,2008 – с. 100-112

Реферати.

1. Основні теорії вартості.

2. Розвиток товарного виробництва в сучасних умовах.

Тема: Гроші. Товарно-грошові відносини.

План.

1. Виникнення грошей, їх суть та функції.

2. Типи грошових систем та види грошей.

3. Грошовий обіг і його закони.

4. Суть, причини та наслідки інфляції.

Мета заняття: довести об`єктивність виникнення грошей, визначити

особливості цього товару, охарактеризувати їх функції та розкрити закон

грошового обігу, розглянути причини та наслідки інфляції.

1. Виникнення грошей, їх суть та функції.

Засобом вирішення вартості товарів в розвинутому виробництві є гроші.

Інсує дві концепції виникнення грошей: раціональна і еволюційна. Перша

викладена в роботі Аристотеля “Нікомахова етика”, що існувала до кінця XVIIIст. і

пояснювала виникнення грошей як результат домовленостей між людьми. Подібно

трактують гроші і деякі сучасні економісти (американські економісти

П.Самуельсон, Дж.Гелбрейт та ін.).

Друга концепція – теорія К.Маркса, в якій гроші визначаються як продукт

розвитку обміну і товарного виробництва. Відповідно до цієї теорії, до появи

грошей існував бартер – безпосередній обмін одного товару на інший.

Розвиток обміну відбувався шляхом зміни набутих форм вартості.

Форми вартості.

Проста форма вартості – це епізодичний обмін продуктами, що виник у

первісному суспільстві і мав випадковий характер. Проста форма – це бартерний

обмін.

Повна або розгорнута форма вартості – в результаті першого великого

поділу праці обмін надлишків продукції землеробства і скотарства почав

здійснюватися регулярно. Виділяються декілька товарів, які стають еквівалентами.

Внаслідок регулярного обміну, мінові пропорції набули стійкішого характеру,

наближалися до витрат праці.

Загальна форма вартості. Розвиток виробництва, поглиблення суспільного

поділу праці, розширення кола обмінюваних процесів зумовили стихійне виділення

одного товару, на який обмінювалися всі інші товари. Таким чином, коли роль

загального еквівалента закріпилась за одним якимось товаром, виникла грошова

форма вартості. Спочатку роль загального еквіваленту виконували різні товари.

Так, у стародавніх греків роль загального еквівалента виконувала худоба, хутро,

шкіри; у скандинавських народів, в Київській Русі – хутро родини куниць (куни).

З часом загальним еквівалентом виступають дорогоцінні метали – срібло і

золото. З XVIст. спостерігається відступ срібла перед золотом. З кінця XIXст. і на

початку XXст. режим золотого монополізму закріплюється в усіх головних країнах

світу. Це означало встановлення золотого стандарту.

Отже, із закріпленням за золотом ролі загального еквіваленту з`являються

гроші. Перетворення золота на загальний еквівалент відбулося завдяки таким його

властивостям, як ковкість, м`якість, подільність, неокислюваність, висока вартість в

малій вазі.

Сутність грошей.

Гроші – це не просто карбованці, долари, франки, марки тощо. А.Сміт називав

гроші «колесом обігу», К.Маркс – «загальним еквівалентом».

Гроші – це особливий специфічний товар, що виконує роль загального

еквіваленту в обміні.

Еквівалент – це товар, до якого прирівнюються всі інші товари.

Як і всі товари, гроші мають споживну вартість і вартість.

Споживна вартість золота як грошового товару роздвоюється. З одного боку,

золото має звичайну споживну вартість – використовується для технічних цілей,

для виготовлення предметів розкоші, а з іншого боку є предметом загальної

потреби в процесі обміну.

Вартість золота полягає в тому, що на його видобуток затрачується велика

кількість суспільно необхідної праці.

Гроші – це абсолютно ліквідний засіб обміну, тобто товар, що має найбільшу

здатність до збуту.

Гроші – це соціальне явище. Їх випускає держава, вона і тримає під контролем

емісію.

Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст

яких відповідав їхній номінальній вартості. У процесі обігу золоті монети

поступово зношувалися, в них зменшувався вміст золота, - так виникають

неповноцінні гроші. Тому золоті гроші були замінені паперовими знаками,

символами вартості.

Уперше з`явилися в Китаї ще в XIIст., в Росії – у 1876р., в Україні – в 1917р.

Отже, епоху товарних грошей (металевих) змінила епоха грошей паперових.

Функції грошей.

В розвинутому товарному господарстві гроші виконують п`ять функцій: міра

вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші.

Міра вартості. Вона полягає в тому, що за їх допомогою порівнюються

вартості і таким чином утворюється їх ціна. Ціна – це вартість товару, що виражена

в грошах.

Засіб обігу. Гроші є засобом реалізації товарів, посередником в їх обміні.

Спочатку у функції грошей як засобу обігу виступало золото в зливках. Поступово

воно замінялось монетами, які вміщували в собі певну кількість золота і мають в

кожній країні свою назву. Паперові гроші, як засіб обігу, функціонують в усіх

країнах світу.

Засіб нагромадження. Гроші можуть вилучатися з обміну, переривати свій

обіг і перетворюватись на скарб, засіб нагромадження, бо за них можна купити

будь-який товар. Тобто, для придбання товарів значної кількості гроші попередньо

необхідно накопичувати; коли гроші нестабільні, їх намагаються позбутися.

Функція платежу. З розвитком товарно-грошових відносин гроші починають

виконувати функцію платежу, тобто стають засобом оплати боргового

зобов`язання, коли продавець є кредитором, а покупець – боржником.

З`являються кредитні гроші – вексель, банкноти, чеки.

Вексель – це письмове боргове зобов`язання, яке дає його власнику

(векселетримачеві) право вимагати від боржника зазначену в ньому суму платежу

після закінчення встановленого терміну.

Банки, які виникають ще в Середньовіччі, скуповують звичайні векселі й

розплачуються банківськими векселями або банкнотами.

Чеки – письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про

виплату певній особі зазначеної в ньому суми грошей.

Світові гроші. Виникнення цієї функції пов`язане з формуванням та

розвитком світового ринку. Спочатку цю функцію виконували повноцінні гроші у

вигляді зливків благородних металів. Сьогодні цю роль відіграють грошові одиниці

економічно розвинутих країн: долар США, марка Німеччини, франк Швейцарії,

ієна Японії, а також міжнародні валютні одиниці.