Поняття імунітет

Органи, які беруть участь в імунітеті, поділяються на чотири групи.

1. Центральні – тимус, або вилочкова залоза і кістковий мозок.

2. Периферичні, чи вторинні, - лімфатичні вузли, селезінка, система лімфоепіталіальних утворень, розташованих у слизових оболонках різних органів.

3. Забар’єрні – ЦНС, сім’яники, очі, паренхіма тимуса і при вагітності - плід.

4. Внутрішньобар’єрні – шкіра.

Розрізняють клітинний і гуморальний імунітет.

Клітинний імунітет – направлений на знищення чужорідних клітин і тканин і обумовлений дією Т – кілерів. Типовим прикладом клітинного імунітету є реакція відторгнення чужорідних органів і тканин.

Гуморальний імунітет – забезпечується утворенням антитіл і обумовлений, в основному, функцією В – лімфоцитів.

У процесі еволюції сформувалися дві основні системи захисту організму:

- неспецифічна клітинна і гуморальна;

- специфічна клітинна і гуморальна.

Неспецифічний клітинний імунітет. До цього виду захисту належать неспецифічні клітинні механізми обумовлені, в основному, фагоцитарною активністю гранулоцитів і моноцитів, що містять велику кількість лізосомних ферментів, а також тромбоцитів і лімфоцитів. Класичні досліди по фагоцитозу були проведені І.І. Мечніковим.

Специфічний клітинний імунітет. Основну роль у цьому виді захисту відіграють імунокомпетентні Т – лімфоцити, утворені в кістковому мозку і диференційовані у вилочковій залозі і, потім вони надходять у кров.

Ці клітини, за рахунок вбудованого в їхню мембрану рецепторного білка й у присутності Т – хелперів, утворюють комплекс антиген – антитіло. Причому, одна частина дочірніх Т – лімфоцитів зв’язується з антигеном, руйнуючи його. Інша частина лімфоцитів, що належать до довгоживучих, утворює групу Т – клітин імунологічної пам’яті, що «запам’ятовують» антиген з першого разу і «визнають» його при повторному контакті, утворюючи при цьому велику кількість ефекторних Т – лімфоцитів – клітин – кілерів.

Неспецифічний гуморальний імунітет. Основними механізмами цього виду імунітету є захисні речовини плазми крові:

• лізоцим, являє собою білок, що має ферментативну і муколітичну активність, за рахунок чого пригнічує ріст і розвиток збудників і руйнує деякі мікроорганізми. У невеликих кількостях міститься в слизу кишечника і носової порожнини, слині і сльозовій рідині. Найбільша кількість цього білка зосереджена в гранулах поліморфноядерних лейкоцитів і в макрофагах, при руйнуванні яких лізоцим виходить у позаклітинну рідину

• інтерферон, який швидко синтезується і швидко вивільняється глобуліновою фракцією крові, що має широкий спектр дії і забезпечує противірусний захист організму ще до збільшення кількості специфічних антитіл.

Специфічний гуморальний імунітет. На відміну від клітинного, гуморальний імунітет утворюється В – лімфоцитами лімфоідної тканини (вузли, мигдалини, органи). Зустрічаючи антиген, імунокомпетентні В – лімфоцити починають ділитися, утворюючи два види дочірніх клітин:

• один з них перетворюється в клітини імунологічної памяті, що розосереджуються в організмі;

• інший вид дочірніх клітин складають клітини, що залишаються в лімфоїдній тканині і перетворюються в плазматичні, які виробляють і виділяють у плазму крові гуморальні антитіла. У цьому процесі беруть участь Т – лімфоцити – хелпери.

При повторній зустрічі плазматичних клітин з антигеном, розвивається швидка і потужна гуморальна відповідь, при якій значно зростає кількість імуноглобулінів у крові (алергійна реакція на пилок рослин, на лікарську речовину).

Пасивний набутий імунітет. Різновидом захисної реакції організму на проникнення сторонніх факторів є імунітет, що виникає в плоду за рахунок антитіл матері, що прийшли через плацену. Цей вид захисту може бути створений також шляхом штучного введення в організм активно імунізованих людей імуноглобулінів (антигенів убитих чи ослаблених бактерій і вірусів), що викликають первинну імунну відповідь вид захисту,.

Втрата чи зниження здатності організму до імунної відповіді на певні види антигенів, порушення функції імунокомпетентних органів створюють в організмі ситуацію повної втрати опірності організму впливу патогенних факторів.