Швидкість осідання еритроцитів

Якщо пробірку з кров’ю поставити на 1 годину, то еритроцити осідають на дно, утворюється червоний стовпчик еритроцитів.

ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів. Визначається за методом Панченкова .В нормі величина ШОЕ = у жінок – 2 – 15мм/год.; у чоловіків – 1 – 10мм/год, у вагітних 40 – 50 мм /год. Фактором, що впливає на показник ШОЕ, є білки плазми крові: високомолекулярні білки–глобуліни, фібриноген;

Найчастіше збільшення ШОЕ зумовлює підвищення вмісту в плазмі глобулінів (наприклад, при запальних процесах). Але причиною збільшення ШОЕ може бути й зменшення вмісту в плазмі альбумінів (наприклад, при хронічних захворюваннях печінки, з якої, головним чином, в кров надходять альбуміни; при захворюваннях нирок, які супроводжуються втратої білків із сечею – цими білками також є низькомолекулярні альбуміни і т.п.).

У медичній практиці широко застосовують дослідження ШОЕ.

Кислотно - основний стан крові, роль буферних систем крові урегуляціі його сталості

Кислотно-основний стан (КОС) крові залежить від співвідношення концентрацій іонів Н⁺ та ОНˉ у плазмі крові. Його нормальна величина – 7,4 в артеріальній крові та 7,36 у венозній. Внутрішньоклітинний рН визначає активність внутрішньоклітинних ферментів, а, відповідно, і стан обміну речовин в клітинах організму.

КОС – це гомеостатичний параметр, тому підтримується в організмі на постійному рівні. В нормі можливе коливання КОС внаслідок надходження продуктів обміну речовин, але такі стани, як інтенсивне фізичне навантаження, деякі патологічні стани можуть привести до зміни рН. Максимально можливі межі коливань рН від 6,8до 7,8.

Ці коливання не можуть бути протягом довгого проміжку часу, бо можлива смерть організму. Зсув рН в кислу сторону називається, ацидоз, а в лужну – алкалоз.

Буферні системи

Буферні системи – є першими рубежами оборони, які підтримують рН, поки речовини, під впливом яких відбувається зсув рН, не будуть виділені із організму або використані організмом.

В крові є 4 буферні системи:

• гемоглобінова;

• карбонатна;

• фосфатна;

• білкова.

Всі буферні системи, крім білкової, складаються із двох сполук: слабкої кислоти і солі цієї кислоти з сильними основами. Утворюються буферні пари «кислота – основа». Буферний ефект зумовлений зв’язуванням і нейтралізацією. В зв’язку з тим, що в природних умовах в кров поступає більше недокислених продуктів обміну, то в буферній парі «кислотно – основна» ємність лугів більше, тому змінити рН крові у кислий бік важче, ніж у лужний.

1. Гемоглобінова буферна система рахуться найбільшою – до 75 % від усієї буферної ємності крові. Ця система складється з відновленого гемоглобіна (ННb) та його калієвої солі.

2. Карбонатна буферна система за силою займає друге місце, а за швидкістю реагування – перше. Складається з вугільної кислоти та бікарбонату натрію (плазма крові) або бікарбонату калію (цитоплазма клітин).

Вона забезпечує швидку нейтралізацію кислот та лугів, що утворюються в ході метаболізму.

Має досить велику ємність – від 15 до 40% від загальної буферної ємності крові.

Швидко відновлюється за рахунок діяльності легень і нирок.

3. Фосфатна буферна система утворена неорганічними фосфатами крові; Ця буферна система забезпечує підтримку

рН на рівні 7,4 .

4. Білкова буферна система. Білки плазми крові завдяки своїм амфотерним властивостям відіграють певну роль в кислотно-основній рівновазі. В кислому середовищі білки реагують як основи, а в основному як кислоти.

Ємність білкової буферної системи приблизно 7%.

Еритроцити, будова, кількість, функції. Життєвий цикл

Червоні кровяні тільця (еритроцити) - без'ядерні високоспеціалізовані клітини організму, що забезпечують важливі функції:

Транспортна функція:

- транспорт кисню, що зв'язується з гемоглобіном;

- транспорт вуглекислого газу, що зв'язується з гемоглобіном,

- транспорт багатьох інших речовин, які адсорбуються на поверхні еритроцитів (наприклад, поживні речовини).

Захисна :

Приймають участь в імунітеті, в судинно - тромбоцитарному гемостазі, згортанні крові, фібринолізі.

Регуляторна функція:

Регулюють рН крові, водний баланс, завдяки еритроцитам зберігається постійний склад плазми.

Кількість еритроцитів в одиниці об'єму крові складає:

• у чоловіків: 3,9 - 5,5 х 10і /л;

• ужінок:3,7-4,9х 1012/л

Єритропенія — зменшення кількості еритроцитів. Еритроцитоз - збільшення кількості еритроцитів.

Форма еритроцитів (двояковігнуті диски) забезпечують максимальну площу поверхні кожної клітини в порівнянні з шаром; діаметр еритроцитів - 7,5 мкм, але вони здатні до проходження через капіляри навіть меншого діаметру в два рази, завдяки своїй здатності до деформації, (еластичність мембрани і відсутність ядра). Важливе значення для життєдіяльності еритроцитів має властивості його мембрани:

• товщина приблизно 10 нм. в 1 млн разів більш проникна для аніонів, ніж катіонів;

• дуже еластична; мембрана має білок, який приймає участь в утворенні цитоскелету який сприяє зберіганню форми і надає еластичності;

• мембрана несе інформацію про групи крові, має тканинні антигени.

Еритроцити не мають ядра та мітохондрій, їх енергетичний обмін проходить анаеробним шляхом (без використання кисню) - всі ці пристосування спрямовані на забезпечення транспортування кисню.

Життєвий цикл еритроцитів

Утворюється еритроцити в червоному кістковому мозку, щоденно обновлюється 1 % еритроцитів. На стадії ретикулоцита вони надходять із кісткового мозку в кровотік. Ретикулоцити, зберігаються в крові приблизно 35-45 год. Депо еритроцитів в організмі немає, тому для ліквідування анемії після кровотечі потрібно стимулювати еритропоез. В крові еритроцити циркулюють, виконуючи функції, приблизно 110-120 діб, після цього гинуть. Руйнація старих еритроцитів відбувається гемолізом в селезінці, печінці.

При старінні еритроциту змінюється еластичність мембрани, тому вони можуть затримуватись в судинах. В селезінці, відстань між трабекулами 2мкм, еритроцити затримуються в цих вузьких місцях судин і руйнуються . Гемоглобін гемолізованих еритроцитів поступає в печінку по системі ворітної вени і перетворюється в білірубін.