7.3. Повноваження та статус Євроюсту

З метою посилення боротьби з тяжкими формами організованої злочинності Європейська рада, що засідала в м. Тампере 15 і 16 жовтня 1999 р., вирішила створити спеціальний підрозділ: Євроюст (Eurojust), який мав складатися з прокурорів, магістратів або офіцерів поліції, що володіють аналогічними повноваженнями. Євроюст передбачалося заснувати як орган ЄС, наділений правами юридичної особи. Попередником Євроюсту було Європейське відомство по боротьбі із шахрайством (OLAF). Євроюст був створений шляхом ухвалення рішення Ради ЄС від 28 лютого 2002 р., відповідно до ст. 31 і п. «з» ч. 2 ст. 34 Договору про ЄС та з урахуванням висновку Європейського парламенту. Це рішення стало установчим актом нового органа Європейського Союзу.

Необхідність у створенні цієї структури була обумовленою потребою в забезпеченні подальшого поліпшення співробітництва між державами-членами в області правосуддя, особливо в питаннях питань боротьби проти тяжкої злочинності, що стає результатом діяльності транснаціональних організацій. Держави ЄС визнали, що щоб домогтися реального підвищення ефективності співробітництва між ними в області правосуддя, на рівні Союзу було необхідно невідкладно вжити заходів організаційного характеру. Дані міри були покликані сприяти оптимальної координації дій держав-членів, здійснюваних у ході розслідувань і заходів для кримінального переслідування, що торкаються території декількох з них. При цьому, спеціально зазначалося в документах ЄС, у повному обсязі повинні поважатися основні права і свободи особи.

Європейські закони визначають структуру Євроюсту, порядок його роботи, сфери діяльності та його завдання:

a) ініціювати та координувати кримінальні переслідування, що їх провадять компетентні національні органи, особливо щодо злочинів проти фінансових інтересів ЄС;

b) зміцнювати судову співпрацю, зокрема через розв’язування конфліктів юрисдикцій та через близьку співпрацю з європейською судовою мережею.

Європейські закони також визначають умови залучання Європейського Парламенту та національних парламентів держав-членів до оцінювання діяльності Євроюсту. Призначенням Євроюсту визначено надання допомоги зусиллям держав-членів ЄС по розслідуванню найбільш небезпечних злочинів і координація їх практичних дій в цій області, головним чином, на етапі попереднього розслідування. У задачі Євроюсту входить надання звернень до компетентних органів держав-членів ЄС з запитами про порушення кримінальних справ і залучення до відповідальності по фактах конкретних злочинів, із запитами про створення об’єднаних слідчих бригад і т. ін.³⁶

Євроюст покликаний також надавати інформаційну підтримку здійснюваним розслідуванням і заходам переслідування. Він може запитувати, одержувати, зберігати, обробляти і передавати компетентним службам дані, що мають значення для розкриття злочинів, у тому числі дані особистого характеру про обвинувачуваних, потерпілих і свідках. З метою забезпечення у роботі Євроюста високої компетентності і належного професіоналізму склад цього органа комплектується з посадових осіб правоохоронних установ усіх країн Європейського Союзу, по одному від кожної країни. У тексті рішення зазначені особи позначені терміном «національні члени».

Оскільки слідчі функції в різних країнах Європейського Союзу покладені на представників різних відомств і навіть галузей влади, у тому числі судової (наприклад, «слідчі судді» і «слідчі камери» апеляційних судів у Франції), державам дозволяється за своїм розсудом призначати прокурорів, суддів або офіцерів поліції, як національних членів Євроюсту. Кожен національний член Євроюсту вправі мати одного помічника. У разі потреби за згодою колегії Євроюсту, національному члену може бути дозволено мати декількох помічників, один з таких помічників національного члена може служити його заступником. Для полегшення функціонування Євроюсту угоди ЄС передбачають створення при цьому органі інституту національних кореспондентів, яких призначають держави-члени ЄС.

Статус національних членів Євроюст регулюється нормами національного права держав-членів, від яких вони призначені. Термін повноважень національного члена визначається державою ЄС, яка його висунула. Тривалість цього терміну повинна бути такою, щоб забезпечувати можливість для нормального функціонування Євроюст. Кожна держава-член ЄС визначає характер і обсяг судово-правових повноважень, що надаються національному членові від цієї держави в межах його власної території. У відповідності зі своїми міжнародними зобов’язаннями держава-член також визначає, які дії управомочений робити його національний член стосовно закордонних органів юстиції. Держава-член повідомляє про своє рішення Євроюст, а також Генеральний секретаріат Європейської Ради для того, щоб останній проінформував про нього інші держави-члени. Повідомлення спрямовується одночасно з призначенням національного члена і, при необхідності, у будь-який інший час. Інші держави-члени зобов’язуються зі своєї сторони схвалити і визнати прерогативи національного члена, у такий спосіб установлені, за умови, що вони відповідають міжнародним зобов’язанням.

Будь-яка інформація, що є предметом взаємних обмінів між Євроюстом і державами-членами ЄС, включаючи клопотання, повинна передаватися через відповідного національного члена. Для реалізації цілей Євроюст його національні члени мають право доступу до інформації, що утримується в національному реєстрі судових справ або будь-якому іншому реєстрі «своєї» держави ЄС. Дана правомочність реалізується ним на тих же умовах, що передбачені національним правом даної держави для прокурорів, суддів або офіцерів поліції з аналогічними прерогативами. Національний член Євроюсту може вступати в безпосередні контакти з компетентними органами своєї держави. У ході здійснення своїх функцій національний член при необхідності повинний указувати, що він діє у виконання судово-правових прерогатив, що надані йому власною державою відповідно до угод ЄС. Національні члени Євроюсту уповноважені без попереднього дозволу здійснювати один з одним або з компетентними органами своїх держав-членів обмін будь-якою інформацією, що необхідна для виконання задач, що стоять перед ними³⁷.

У Євроюсті діє Колегія, що складається з усіх національних членів Євроюсту, кожен член має на ній один голос. Колегія приймає рішення з власної правоохоронної компетенції більшістю в двох третин голосів. Порядок прийняття колегією інших рішень визначається внутрішнім регламентом.

Інститут національних кореспондентів має особливо важливе значення в сфері боротьби з тероризмом. Відносини між національним кореспондентом і компетентними органами держав-членів регулюються національним правом. Національні кореспонденти здійснюють свою діяльність у межах території держави-члена, що них призначило. У якості національного кореспондента може виступати контактний пункт Європейської інформаційної мережі в області правосуддя у конкретній країні. Зв’язки між національним членом Євроюсту та національним кореспондентом, не перешкоджають національному члену вступати в безпосередні взаємини з компетентними органами своєї держави.

На підставі проекту, що був попередньо й одноголосно схвалений колегією, Рада затверджує внутрішній регламент Євроюсту. Щодо правил внутрішнього регламенту Євроюсту, що стосується обробки даних особистого характеру, Рада перед ухваленням рішення проводить консультацію з загальним контрольним органом. Правила внутрішнього регламенту з питань обробки даних особистого характеру можуть затверджуватися окремим рішенням Ради. Євроюст фінансується з загального бюджету Європейського Союзу. Виключенням служать витрати на виплату платні і винагород національним членам і їх помічникам. Ці витрати відносяться на рахунок держав-членів, що призначили зазначених осіб.

Компетентним органам держав-членів акти ЄС приписують обов’язок робити взаємний обмін інформацією з Євроюстом. При цьому констатується, що правила, згідно яким здійснюється даний обмін, повинні поважати інтереси, пов’язані з функціонуванням системи кримінального переслідування, і сприяти реалізації цих інтересів. Компетентні органи держав-членів можуть робити з Євроюстом обмін будь-якою інформацією, необхідної для виконання задач останнього³⁸.

При цьому, йдеться у рішенні Ради ЄС, компетенція Євроюсту не повинна перешкоджати Співтовариству в реалізації наявних у нього повноважень по захисту власних фінансових інтересів. Вона не торкається існуючих конвенцій і угод, зокрема, Європейської конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах, підписану в рамках Ради Європи в Страсбурзі 20 квітня 1959 р., і Конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу, прийняту Радою 29 травня 2000 р., а також протоколу до неї, прийнятому 16 жовтня 2001 р.

У ході здійснення розслідувань і заходів для кримінального переслідування, що стосуються двох і більш держав-членів ЄС і проведених по фактах злочинних діянь, відносяться до видів тяжкої злочинності, у тому числі, організованої, перед Євроюстом ставляться наступні цілі:

а) розвивати і поліпшувати координацію між компетентними органами держав-членів у відношенні дій по розслідуванню і кримінальному переслідуванню, які вони проводять на своїй території, з урахуванням будь-якого запиту, що надійшов від компетентного органа одного з них, а також будь-якої інформації, наданої компетентним органом на підставі розпоряджень, виданих відповідно до установчих договорів;

b) зміцнювати співробітництво між компетентними органами держав-членів, зокрема, шляхом сприяння міжнародної правової допомоги і виконанню запитів про видачу;

с) підтримувати іншими способами зусилля компетентних органів держав-членів з метою підвищення ефективності розслідувань, що починаються ними, і заходів для кримінального переслідування.

На підставі запиту, що надійшов від компетентного органа держави-члена, Євроюст може також надавати підтримку розслідуванням і мірам кримінального переслідування, коли вони торкаються і лише одну державу-член ЄС або яку-небудь із третіх держав – за умови, що з нею була укладена угода про співробітництво, або якщо маються особливі обставини, при яких надання такої підтримки становить важливий інтерес. На підставі запиту, що надійшов від компетентного органа держави-члена або від Європейської Комісії, Євроюст може, крім того, надавати підтримку розслідуванням і мірам кримінального переслідування, що запроваджуються одним з держав-членів Співтовариства.

Основна сфера компетенції Євроюсту включає в себе:

а) види злочинних діянь і правопорушень, у відношенні яких у конкретний момент часу компетенцією наділений Європол;

b) наступні види злочинних діянь:

– злочинність у сфері інформаційних технологій;

– шахрайство і корупція, а також будь-яке карне правопорушення, що зазіхає на фінансові інтереси ЄС;

– відмивання доходів від злочинної діяльності;

– екологічна злочинність;

– участь у злочинній організації;

с) інші правопорушення, що зроблені у взаємозв’язку із вказаними вище видами злочинних діянь і правопорушень.

У відношенні інших видів злочинних діянь і правопорушень, Євроюст як доповнення до основної сфери його компетенції може в рамках своїх цілей і при наявності запиту від компетентного органа держави-члена зробити йому підтримку в проведенні розслідувань або мір карного переслідування.

У залежності від характеру злочинної діяльності і масштабів проведених розслідувань Євроюст може здійснювати свої задачі двома способами: як через окремих національних членів, так і в рамках колегії (усі національні члени). У ході практичного здійснення своїх задач Євроюст повинний указувати, яким способом він діє: за допомогою одного або декількох національних членів, або ж в особі колегії. Таким чином, у діяльності цього органа Європейського Союзу, сполучаться індивідуальний і колективний засади.

Коли Євроюст діє за допомогою своїх національних членів, він:

а) може клопотатися перед компетентними органами зацікавлених держав-членів про те, щоб вони розглянули можливість проведення наступних заходів:

– почати розслідування або приступити до кримінального переслідування по фактах здійснення конкретних діянь;

– визнати, що з числа зацікавлених держав-членів яка-небудь одна краще інших здатна провести розслідування або кримінальне переслідування по фактах здійснення конкретних діянь;

– скоординувати дії, здійснювані компетентними органами зацікавлених держав-членів;

– створити об’єднану слідчу бригаду на підставі джерел права, що регулюють співробітництво держав-членів у даній області;

– надати йому будь-яку інформацію, що необхідна для виконання задач, що коштують перед Євроюстом;

b) забезпечує взаємне інформування компетентних органів зацікавлених держав-членів про відомих йому розслідуваннях і заходах кримінального переслідування;

с) сприяє компетентним органам держав ЄС на їхнє прохання з метою забезпечити як можна більш погоджений характер розслідувань і заходів кримінального переслідування;

d) надає свою підтримку зусиллям, спрямованим на поліпшення співробітництва між компетентними органами держав-членів;

е) взаємодіє з Європейською інформаційною мережею в області правосуддя і консультується з нею, у тому числі, шляхом використання і сприяння підвищенню якості наявних в даної мережі бази даних і документації³⁹;

f) робить допомогу в проведенні розслідувань і заходів кримінального переслідування, що здійснюються компетентними органами одної з держав ЄС;

g) здійснювати передачу запитів про правову допомогу, у випадках, коли:

– вони виходять від компетентного органа одного з держав-членів;

– у них йдеться про розслідування або кримінальне переслідування, які даний орган здійснює по конкретній справі;

– вони вимагають утручання з боку Євроюст із метою координації вжитих дій.

Якщо компетентні органи зацікавленого держави-члена вирішать не починати конкретних мір відповідно до запиту, переданого Євроюстом, то вони повинні сповістити Євроюст про своє рішення і вказати причини, на яких воно ґрунтується. Вимога мотивації рішення не є обов'язковим у відношенні випадків, якщо компетентні органи не в змозі її надати через наступні обставини:

– можливість заподіяння збитку істотним національним інтересам в області безпеки;

– можливе створення перешкод нормальному ходові проведених розслідувань;

– виникнення погрози для безпеки приватних осіб.

Задачі Євроюсту, здійснювані їм у форматі колегії, є майже аналогічними. У той же час задля реалізації своїх цілей Євроюст діє у форматі колегії відповідно при наявності якої-небудь з таких обставин:

– якщо у відношенні конкретної справи, що знаходиться у виробництві Євроюсту, з відповідним проханням звернулися один або кілька зацікавлених національних членів;

– коли заходи, що починаються в ході розслідування або кримінального переслідування, мають значення для ЄС в цілому або здатні торкатися інтересів інших держав-членів, крім тих, котрі безпосередньо втягнуті у зазначені заходи;

– якщо виникає проблема загального характеру, пов’язана з реалізацією цілей Євроюсту;

– у спеціальних випадках, передбачених положеннями рішення про створення Євроюсту.

Для реалізації своїх цілей Євроюст здійснює обробку даних особистого характеру автоматизованим шляхом або через складені вручну систематизовані досьє. Угодами ЄС також створено режим привілейованих відносин між Євроюстом і Європейською інформаційною мережею в області правосуддя, заснованої актом 98/428/JAI. У цьому зв’язку потрібно вжити необхідних заходів по захисту цих даних. Рівень захисту повинний щонайменше відповідати тому, що випливає з застосування принципів Конвенції про захист приватних осіб у відношенні автоматизованої обробки даних особистого характеру, підписаної в рамках Ради Європи в Страсбурзі 28 січня 1981 р., і наступних змін до даної Конвенції, зокрема, протоколу від 8 листопаду 2001 р.

Євроюст має уповноваженого по захисту даних, ним є один із членів персоналу Євроюсту, якого спеціально призначають для виконання відповідних обов’язків. У ході своєї діяльності по захисту даних уповноважений підлеглий безпосередньо колегії Євроюст і при здійсненні своїх функцій він уповноважений не одержувати указівок від кого б те ні було. Дані особистого характеру, оброблювані в рамках Євроюсту, можуть зберігатися їм лише доти, поки це необхідно для реалізації його цілей. При обробці даних особистого характеру відповідно до дійсного рішення Євроюст, а також кожна з держав ЄС у тій мері, у який воно має доступ до даних, переданих через Євроюст, повинні забезпечити захист цих даних від випадкового або неправомірного їхнього руйнування, від випадкової втрати або розголошення, від несанкціонованих змін або доступу, а також від будь-якого іншого несанкціонованого способу обробки даних.

Щоб поліпшити гарантії і контроль за Євроюстом у відношенні правильності обробки їм даних особистого характеру, був створений загальний контрольний орган. Загальний контрольний орган з незалежним статусом на засадах колегіальності він здійснює контроль за діяльністю Євроюсту, цей контроль покликаний забезпечити дотримання в процесі обробки даних особистого характеру вимог мандату Євроюсту. Для виконання зазначених задач загальний контрольний орган вправі одержувати необмежений доступ до усім досьє, у яких обробляються дані особистого характеру.

З урахуванням складу Євроюсту зазначений орган комплектується із суддів або (у випадку, коли це випливає з конституційної системи або національних умов держав-членів) з інших осіб, що виконують еквівалентні функції і наділених достатнім ступенем незалежності. Призначення провадиться терміном не менш, ніж 18 місяців. Відкликання здійснюється відповідно до принципів, що регулюють порядок відкликання у внутрішньому праві держави ЄС, що призначила відповідну особу, про це повідомляються Генеральний секретаріат Європейської Ради та Євроюст⁴⁰.

Загальний контрольний орган складається з 3 постійних членів і із суддів ad hoc. Призначений державою-членом суддя стає постійним членом органу за рік до того, як його держава займе посада Голови Ради, і займає цю посаду протягом одного року і 6 місяців. Функції голови загального контрольного органа виконує суддя, призначений державою, що займає посаду Голови Європейської Ради. Загальний контрольний орган представляє Європейській Раді щорічну доповідь. Повноваження загального контрольного органа не можуть обмежувати повноважень національних судів або перешкоджати звертанню до них з позовами.

Євроюст встановлює і підтримує тісне співробітництво з Європолом у тій мері, у який це необхідно для виконання їм своїх задач і досягнення своїх цілей, і з урахуванням потреби не допускати марного дублювання в роботі один одного. Евроюст встановлює і підтримує тісне співробітництво з Європейським відомством по боротьбі із шахрайством (OLAF) яке не було розформовано після створення Євроюсту. У цьому зв’язку OLAF може бути притягнутий до роботи Євроюсту в області координації розслідувань і заходів для кримінального переслідування, у сфері захисту фінансових інтересів ЄЄ. Для реалізації своїх цілей Євроюст може встановлювати зв’язки і робити обмін відомостями, що не мають оперативного характеру, з іншими інстанціям, у тому числі, з міжнародними організаціями. Євроюст може робити взаємний обмін будь-якою інформацією, необхідної для виконання його задач, з компетентними установами, що діють на підставі правил, виданих у ході застосування установчих договорів; міжнародними організаціями або установами; органами третіх держав, у компетенцію яких входить здійснення розслідувань і кримінального переслідування.

Питання організації і функціонування Євроюсту покладені на його колегію. З числа національних членів колегія обирає Голову і, при необхідності, може обрати також не більш двох його заступників голови, що має затверджуватися Європейською Радою. Голова здійснює свої обов’язки від імені колегії й у рамках її повноважень. Термін повноважень голови складає три роки, він може бути обраний повторно один раз. Він керує роботою колегії і контролює діяльність адміністративного директора по поточному управлінню. Внутрішній регламент Євроюсту установлює перелік випадків, при яких рішення або дії голови мають потребу в попередній згоді колегії або вимагають доповіді їй.

Євроюст користується допомогою секретаріату, очолюваного адміністративним директором. У відношенні власного персоналу Євроюст виступає як орган, уповноважений вести самостійну кадрову політику. Адміністративний директор Євроюсту призначається одноголосним рішенням колегії. Термін повноважень адміністративного директора складає п’ять років, допускається повторне обрання на цю посаду. На адміністративного директора покладаються обов’язки по поточному керуванню Євроюстом, а також по керуванню його персоналом; цю діяльність адміністративний директор здійснює під контролем голови. На членів персоналу Євроюсту, зокрема, з питань їхнього прийому на роботу і правового статусу, поширюється своя дія загальних регламентів і правил щодо служби співробітників Європейських співтовариств.

Голова Євроюсту щороку від імені колегії в писемній формі звітує перед Радою про діяльність і про поточне управління Євроюстом, у тому числі про керування бюджетними коштами. У цьому зв’язку колегія підготовляє щорічну доповідь з інформацією про діяльність Євроюсту і про виявлені в ході неї проблеми, що стоять перед кримінальною політикою у ЄС. У зазначеній доповіді Євроюст може, крім того, висувати пропозиції, спрямовані на удосконалювання механізму співробітництва в області правосуддя по кримінальних справах. Голова Європейської Ради щорічно направляє Європейському парламентові доповідь про роботу, проведеної Євроюстом, а також доповідь про діяльність загального контрольного органа.

Для України особливий інтерес представляють норми європейського права, присвячені співробітництву Євроюсту із «третіми державами» (тобто з державами, що не входять у Союз), і їх правоохоронними установами. Подібні угоди ухвалюються, як правило, з країнами-кандидатами на вступ у ЄС і іншими країнами, з якими були досягнуті конкретні домовленості. Правовою основою цього співробітництва можуть служити міжнародні договори (угоди про співробітництво), які Євроюст уповноважений підписувати з закордонними партнерами. Сьогодні, на жаль, компетентні органи України не проявляють активності щодо укладання відповідних угод. Але не виключене, що подібна угода рано або пізно буде підписана між Євроюстом і з Україною (або з відповідними відомствами нашої країни). Через триваючий ріст міжнародної злочинності актуальність такого кроку не викликає сумнівів.