- •Розділ 1. Поняття, принципи та система права європейського союзу
- •1.1. Європейська інтеграція: передумови, розвиток та концепція
- •1.2. Договірне регулювання європейської інтеграції та створення загальноєвропейських інститутів
- •1.3. Поняття, джерела та структура Європейського права. Співвідношення Європейського права та права Європейського союзу
- •1.4. Розвиток інституційної системи Європейської Спільноти
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 2. Рада європейського союзу
- •2.1. Склад та порядок формування Ради Європейського Союзу
- •2.2. Повноваження Ради Європейського Союзу
- •2.3. Порядок та способи ухвалення рішень Радою Європейського Союзу
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 3. Європейська рада
- •3.1. Правовий статус Європейської ради в системі органів Європейського Союзу, її відносини з Радою Європейського Союзу
- •3.2. Склад, порядок формування та скликання Європейської Ради
- •3.3. Рішення Європейської Ради та порядок їх реалізації
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 4. Європейський парламент
- •4.1. Місце Європейського парламенту у системі органів Європейського Співтовариства
- •4.2. Порядок формування Європейського парламенту
- •4.3. Функції та повноваження Європейського парламенту
- •4.4. Структура й організація роботи Європейського парламенту
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 5. Європейська комісія
- •5.1. Порядок формування комісії
- •5.2. Склад комісії
- •5.3. Організаційна структура Комісії
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 6. Органи судової влади європейського союзу
- •6.1. Загальні засади діяльності Європейського Суду Справедливості
- •6.2 Статус та завдання Суду першої інстанції єс
- •6.3. Загальні засади діяльності Європейського Суду Аудиторів. Статус Європейського цивільного трибунату
- •6.4. Захист прав людини у судових органах єс. Співвідношення судових органів єс та Європейського Суду з прав людини
- •7.2. Cтатус та компетенція європейського поліцейського управління (Європолу)
- •7.3. Повноваження та статус Євроюсту
- •Контрольні запитання та завдання
- •8.2. Громадянство Європейського Союзу
- •8.3. Основні права, свободи та обов’язки людини та громадянина у Європейському Союзі
- •8.4. Гарантії прав та свобод людини і громадянина у Європейському Союзі
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 9. Адаптація українського законодавства до права європейського союзу
- •9.1. Політико-правові засади європейської інтеграції України
- •9.2. Інституалізація процесу адаптації українського законодавства до права Європейського Союзу
- •9.3. Стан та перспективи адаптації законодавства України до акі комунітер
- •Контрольні запитання та завдання
Контрольні запитання та завдання
1. Який правовий статус має Європейський парламент в системі органів ЄС?
2. Дайте характеристику структури та складу Європейського парламенту.
3. Яка процедура проведення парламентських виборів у ЄС?
4. Які керівні органи створюються та діють у Європейському парламенті?
5. Опишіть порядок створення та діяльності комісій Європейського парламенту.
6. Яка процедура проведення засідань Європейського парламенту.
5. Охарактеризуйте повноваження Європейського парламенту.
6. Дайте характеристику інституційних взаємозв’язків між Радою ЄС, Комісією і Європарламентом.
Розділ 5. Європейська комісія
5.1. Порядок формування комісії.
5.2. Склад Комісії.
5.3. Організаційна структура Комісії.
ЄС споконвічно був заснований на верховенстві закону та демократії. Тому його особливість у тім, що союз не є новою державою замість існуючих, його не можна зрівняти й з іншими міжнародними організаціями. Іншими словами, історична розмаїтість країн, регіонів і культур повинне бути збережене. Ця мета чітко зафіксована в положеннях Договору про ЄС. Принцип субсідіарності відіграє першорядну роль у цій політиці. Дотримуючись цього принципу, ЄС бере на себе рішення тільки тих завдань, які воно може врегулювати краще, ніж національні й місцеві органи влади держав-членів. Також даний принцип був позначений договором як вища вимога, яким повинне керуватися Співтовариство в досягненні цілей ЄС. Договір говорить: «Мети Союзу будуть досягнуті відповідно до положень даного договору, ... через повагу принципу субсідіарності...». Таким чином, країни-члени ЄС делегують суверенітет загальним інститутам, що представляють інтереси Союзу як єдиного цілого в питаннях, що представляють спільний інтерес. Всі рішення й процедури випливають із основних договорів, ратифікованих країнами-членами.
Існують п’ять інститутів, які властиво й здійснюють керівництво ЄС, виконуючи при цьому свою конкретну роль:
Європейський парламент (який , як було нами показано у попередньому розділі, має деякі риси законотворчого органу Співтовариства);
Європейська Рада (яка складається з урядів країн-членів);
Європейська Комісія (своєрідний виконавчий орган);
Суд (який забезпечує дотримання закону);
Палата аудиторів (належне та законне управління фінансами та забезпечення виконання бюджету ЄС).
Комісія веде своє походження від Верховного органа ЕОВС, що у рамках першого з Європейських співтовариств здійснював як виконавчу, так і законодавчу функцію. Римські договори про ЄЕС і Євратом наділили законодавчою владою Рада, а наддержавний виконавчий інститут був названий Комісією.
З 1967 р. Комісія, як і Рада – єдиний орган для ЄЕС, ЕОВС і Євратому – Комісія європейських співтовариств. Дане найменування зберігається, в офіційних документах донині, у тому числі в актах, видаваних самою Комісією («Рішення Комісії Європейських співтовариств...» і т. ін.).
Подібна термінологія явно застаріла після створення Європейського Союзу й перетворення Комісії в один з інститутів Союзу в цілому. Хоча (на відміну від Ради) спеціального рішення про перейменування Комісії не приймалося, з урахуванням нових реалій зараз для її найменування широко використається термін «Європейська комісія».
Зокрема, відповідно до офіційного тексту Хартії Європейського Союзу про основні права, саме Європейська комісія разом з Європейським парламентом і Радою Європейського Союзу виступає в якості одного з її авторів.
