5. Методи прогнозування.
Ще одним різновидом є прогнозні моделі об’єкту прогнозування, що дозволяють отримати інформацію про ймовірні стани об’єкта в майбутньому та (або ) про шляхи досягнення таких станів. Тобто , мета прогнозної моделі – отримання інформації не взагалі про об’єкт ,а про його майбутні стани. Особливість таких моделей полягає в тому , що неможливо здійснити безпосередньо перевірку відповідності моделі і оригіналу в зв’язку з тим, що вона відноситься до майбутніх станів об’єкта. При цьому треба мати на увазі, що або власне об’єкт не існує в даний момент часу (проектується), або об’єкт існує, але не відомо, які зміни можуть відбутися з ним в майбутньому.
Загалом можна стверджувати, що прогнозування забезпечує вирішення низки специфічних завдань в процесі управління, зокрема:
визначення ймовірних цілей, які можуть бути вирішені впродовж періоду прогнозування;
виявлення об’єктивних тенденцій розвитку (еволюції) об’єкту управління;
оцінка впливу факторів зовнішнього середовища (макросистеми) на об’єкт;
визначення трудових, матеріальних, природних ресурсів для досягнення цілей управління в майбутньому;
виявлення виробничих та соціальних потреб (запиту) стосовно конкретного об’єкту управління.
Метою традиційних прогнозів є переважно окремі, часткові аспекти досліджуваного об’єкту. Методи їх розробки виправдовують себе, як правило, лише стосовно простих об’єктів, тому відбувається вимушене спрощення опису складних об’єктів до такого рівня, при якому достатньо ефективно “працює” конкретний метод прогнозування. В міру ускладнення завдань, що вирішуються прогнозними дослідженнями, порівняльна ефективність окремих методів відходить на другий план стосовно до цілей зведення цих методів в системи. В таких системах прогнозування, що призначені для розробки прогнозів складних об’єктів, використовується певним чином взаємопов’язана та взаємоузгоджена сукупність методів, засобів і процедур. Система прогнозування покликана виконати принаймні дві задачі: по-перше, виявити множину варіантів розвитку об’єкту управління; по-друге, порівняння і вибір альтернатив розвитку. Об’єднання результатів вирішення цих задач є синтезом системи прогнозування, який вирішує комплексну (системну) проблему передбачення розвитку об’єкту управління. При цьому реалізуються такі системні принципи прогнозування:
взаємоузгодженість та підпорядкованість прогнозів різних рівнів ієрархії об’єкту, його зовнішнього середовища, різних його аспектів;
узгодженість наукових і нормативних прогнозів;
безперервність прогнозування, що вимагає коригування прогнозів в міру надходження нової інформації.
Тобто, система прогнозування є по суті динамічною системою управління зі зворотніми зв’язками. Система прогнозування, як і будь-яка система, складається з підсистем, що виділяються за принципом локалізації функцій. Вона містить шість підсистем: формування задач розвитку об’єкта; формування функцій, що забезпечують вирішення задач; обґрунтування засобів виконання заданих функцій; оцінка неоднорідності складових засобів; формування комплексних критеріїв вибору альтернатив; синтез сукупності альтернатив розвитку об’єкта.
найпоширенішими методами прогнозування – балансові, нормативні, експертні, кореляційні методи; методами - експертно-інтуїтивні та географо-математичні прогнозу –а методами – балансові, експертно-інтуїтивні, кореляційні.