4. Методи геопросторового аналізу

Важливість геопросторового підходу в дослідженні туризму зумовлений особливостями туризму як сфери діяльності.

Метод районування полягає в поділі території на відносно цілісні частини за певними ознаками. Цей метод дозволяє виявити територіальну диференціацію процесів, встановити тенденції (залежності) в просторово-часовому розвиткові елементів, обґрунтувати управлінські рішення (їх територіальний зміст). Для дослідження транспортних систем доцільно застосувати інтегральне транспортно-економічне, транспортно-галузеве та спеціальне транспортне районування території.

Інтегральне районування застосовується з метою виявлення цілісних транспортних систем або їх поєднання в масштабах великих територй. Основою для такого виділення мають бути найбільш загальні характеристики транспортних систем, враховуючи структуру виробничої діяльності, рівень розвитку соціальної сфери, природно-екологічні умови, адміністративні межі. Виділені на основі такого підходу території (райони) являють собою територіальні підсистеми першого порядку в структурі відповідної суспільно-географічної системи.

Галузеве (компонентне) транспортне районування застосовується для виявлення та пояснення територіальної диференціації в функціонуванні (розвитку) окремих компонентів (галузей) транспорту: залізничного, водного, автомобільного, повітряного.

Спеціальне транспортне районування застосовується для вивчення територіального вияву взаємодії двох або кількох дрібних компонентів (підгалузей) транспортної системи. Таке районування дає змогу виявити певні структурні та просторово-часові залежності між цими компонентами. Обєктом такого районування можуть бути перевезення окремих видів вантажів, маятникові поїздки пасажирів, морські контейнерні перевезення тощо.

Картографічний метод володіє потужним аналітичним та синтетичним потенціалом. Його зміст полягає в складанні карт, які сприяють вирішенню таких основних завдань:

• просторової ілюстрації досліджуваних явищ і процесів;

• пізнання суті і механізмів окремих (часткових) процесів;

• виявлення та пізнання просторово-часових залежностей і закономірностей суспільно-географічних процесів;

• виявлення елементів територіальної структури та факторів їх формування;

• пізнання суті територіальних пропорцій та їх оптимізація;

• виявлення типових властивостей та специфічних рис ТС;

• обґрунтування доцільного розвитку ТС в цілому та окремих її компонентів в майбутньому.

Будь-яка карта за своїм змістом є своєрідною моделлю транспортної системи (мережі) або процесу. Картографічні моделі відображують одночасно механізми процесів та їх результати, даючи змогу, таким чином, значно зменшити трудомісткість досліджень, підвищивши при цьому їх ефективність. Тому застосування картографічного методу є необхідним елементом всіх етапів дослідження транспортних систем.

В найбільш загальних рисах процедура застосування картографічного методу повинна включати наступні операції: а) визначення цілей, які повинні бути досягнуті в результаті картографічного моделювання, та відповідних вимог до карт; б) складання переліку карт, які б відображували основний зміст транспортної системи та аспекти її структури; в) визначення тематики, змісту та показників кожної карти; г) підготовка інформаційних матеріалів та власне складання карт; д) розробка методичних прийомів використання картографічних моделей в наукових дослідженнях та практиці управління.

Застосування картографічного методу повинне обов'язково враховувати вид, тип, специфіку конкретної транспортної системи, що в підсумку буде визначати зміст та тематику карт.

Метод виробничо-географічних циклів базується на відстеженні та вивченні (спостереженні) стійких зв'язків в транспортній системі, які виражаються в потоках вантажів та пасажирів між її елементами. На основі аналізу таких транспортних потоків виділяються цілісні технологічно пов'язані функціональні блоки ( цикли) або в межах одного компоненту (підсистеми) або на міжкомпонентному рівні. Цей метод (підхід) використовує елементи балансового, картографічного та інших методів. Його застосовують для вивчення транспортно-географічних процесів в гірничо-промислових, агропромислових, будівельно-індустріальних, господарсько-рекреаційних, виробничо-екологічних циклах. Саме на основі цього підходу вивчаються "механізми" системоутворюючих процесів, межі та конфігурація територіальних транспортних систем, виявляються резерви їх вдосконалення та засоби оптимізації.