1.3. Розвиток системних уявлень

Перші уявлення про систему виникли в античній філософії, яка висунула онтологічне тлумачення системи як форми впорядкованості і цілісності буття. Давньогрецькі філософи, зокрема, Аристотель та Платон, обґрунтували ідеї системного змісту: аксіоматичні, геометричні, логічних побудов. Системні уявлення античності були сприйняті та знайшли продовження в системно-онтологічних концепціях Б.Спінози та Т.Лейбніца, а також в конструкціях наукової систематики ХVІІ-ХVІІІ ст., що прагнули до системного тлумачення оточуючого світу. У філософії і науці нового часу поняття системи використовувалось для дослідження наукового знання. При цьому спектр пропонованих рішень був надзвичайно широким: від заперечення системного характеру науково-теоретичного знання до перших спроб філософського обґрунтування логіко-дедуктивної природи знань.

Одну з перших спроб наукового обгрунтування системного пізнання світу зробив А.А.Богданов, який в 1913 році дав визначення таких важливих понять, як система та її види, зовнішнє середовище, взаємодія із середовищем.

Основоположником загальної теорії систем вважається Л.Берталанфі. Біля витоків теорії систем також були американські вчені Р.Калман, М.Месарович та вітчизняні – А.М.Колмогоров, В.М.Глушков, М.М.Мойсєєв.

Виникнення системних наукових уявлень пов’язують і змістовно, і хронологічно 23 з кібернетикою. М.А. Ампер (1843 р.) обґрунтував науку про управління, яка оперує системними об’єктами. Але розвиток кібернетики як науки припадає на кінець першої половини ХХ ст. Н.Вінер у 1948 р. опублікував книгу “Кібернетика”, де визначив її як самостійну науку про управління і зв’язок.

В процесі розвитку кібернетика поширила свої ідеї на різноманітні сфери знання, де досить ефективно застосовувалась її методологія. Виникли специфічні галузі кібернетики, зокрема, біологічна, військова, медична, технічна, економічна і т. д. З часом постала проблема узагальнення традиційних задач управління в різних галузях, що в підсумку зумовило появу теорії систем, або загальної теорії систем.

Загальна теорія систем утворилася як науковий напрям на початку другої половини ХХ ст. Вагомий внесок у її становлення зробили К.Боулінг, Р.Жерар, М. Месарович, А. Хол, В. Афанасьєв, І. Блауберг, П. Анохін, В. Садовський.

Створене в 1954 р. у США “Товариство досліджень в області загальної теорії систем” започаткувало видання щорічника “General Systems”. В 1959 р. створений центр системних досліджень при Кейсівському технологічному інституті, а в 1963 р. – Інститут системних досліджень.

Практичне вирішення складних багатоваріантних задач в різних галузях та їх узагальнення викликали формування своєрідної теорії аналізу систем, яка, вдосконалившись за рахунок сприйняття концепцій теорії систем, оформилась у науково-практичний напрям – системний аналіз.

Свій внесок в теорію систем зробив також науковий напрям під назвою теорія дослідження операцій, який зародився в 40-і роки минулого століття як наука про дослідження масових явищ та підвищення ефективності їх використання. Пізніше цю теорію доповнили методи математичного програмування, теорія ігор, прикладні задачі теорії ймовірності.

Зокрема, теорія ігор має за мету відшукання оптимальних рішень в конфліктних ситуаціях, базуючись на математичному апараті. Сферою її застосування є вибір рішення в умовах невизначеності. Логічною основою цієї теорії є формалізація понять конфлікту, прийняття рішення в ньому і оптимальність такого рішення. Ця теорія базується на великій різноманітності математичних методів і тісно пов’язана з математичним програмуванням. Її застосовують при дослідженні операцій, в економіці, математичній статистиці.

Дослідження операцій – один з напрямів дослідження та проектування систем типу “людина – машина” і ґрунтується на математичному моделюванні процесів і явищ. Цей напрям застосовує системний підхід для відшукання істотної взаємодії в оцінці діяльності або виборі стратегії. Висновки здійснюються стосовно конкретних об’єктів (систем) на основі математичних моделей систем. При побудові моделей прагнуть виразити критерій, що характеризує якість функціонування системи, через керовані і некеровані змінні. При цьому використовуються методи імітаційного моделювання, теорії масового обслуговування, теорії випадкових процесів, математичної статистики. За допомогою дослідження операцій вирішують такі основні типи задач: розподілу, управління запасами, заміни, масового обслуговування, впорядкування і координації, вибору маршруту, пошуку. Ці задачі мають прикладне значення для транспорту, торгівлі, постачання, маркетингу і т.п.

В нинішніх умовах існують певні методологічні проблеми, що пов’язані із виконанням наукою складних завдань із вивчення та прогнозування глобальних загальносвітових, загальнолюдських процесів. Саме теорія систем володіє потужним методологічним потенціалом та арсеналом методів, що дозволяють всебічно досліджувати такі складні об’єкти та процеси і на основі такого вивчення здійснювати управління та регулювання.