3. Міжнародні транспортні коридори

Транспортний коридор – це територіальна взаємодія кількох видів транспорту, які концентровано забезпечують транспортні потоки в одному напрямку відповідним обслуговуванням та інфраструктурою. В умовах міжнародної інтеграції та глобалізації дедалі більшого поширення набувають міжнародні транспортні коридори (МТК), які забезпечують значні міжнародні вантажні і пасажирські перевезення між окремими географічними районами; вони включають в себе рухомий склад і стаціонарні пристрої всіх видів транспорту, що працюють на даному напрямку. В МТК припускається наявність автомобільного, залізничного, водного видів транспорту, що здійснюють свою діяльність у безпосередній близькості один від одного або в смузі шириною в десятки і навіть сотні кілометрів ,але орієнтованих в одному напрямку.

У транспортних вузлах МТК створюються мультимодальні термінальні комплекси (ТК), які здійснюють не тільки перевезення, обробку вантажів або пошук клієнтів, але й тестування, сертифікацію товарів. На їх базі створюються логістичні центри, які можна класифікувати як крупні ТК, в яких формуються та розвиваються міжнародні товарні потоки. Останнім необхідні надійні, безпечні, короткі та дешеві шляхи товарообміну - логістичні канали, в створення яких товаровласники, вантажоперевізники, а також міжнародні організації (такі як МВФ, МБРР, ЄБРР ,тощо) інвестують великі кошти.

Відродження ідеї міжнародних транспортних коридорів стало відповіддю світового співтовариства на виклик багатьох фундаментальних явищ і процесів у сферах виробництва й обміну (торгівлі) на різних континентах.

Упродовж останніх 25-30 років концептуально визрівав грандіозний проект створення єдиної планетарної транспортної системи на основі інтеграції континентальних транспортних комунікацій, що мають стратегічне значення у забезпеченні вантажних і пасажирських перевезень між Європою і Азією, Азією й Америкою, Європою та Африкою тощо. У центрі уваги виявився напрямок Європа - Азія у зв'язку з тим, що між полюсами Західноєвропейського й Азійсько-Тихоокеанського регіонів простягається величезний простір з населенням понад 3 млрд осіб, де розгортатимуться головні події в міжнародній торгівлі на початку XXI століття.

Вихід на передові позиції Євро-Азійської світової транспортної системи стало наслідком дії двох макроекономічних чинників. Одним з них є нестійкість і нерівномірність використання досягнень НТП у різних секторах світового господарства, що спричиняє неоднакову швидкість розвитку різних галузей промислового виробництва у світовій економіці, іншим - прискорене наростання інтеграційних процесів у Європі.

Перший чинник виявляється у короткострокових спадах виробництва в одних регіонах, що спеціалізуються на певних галузях, при одночасному піднесенні в інших. Це тримає в напруженні світову торгову систему, прово­куючи досить різкі коливання її кон'юнктури. Як правило, цей процес с джерелом регіональних фінансових криз, що мають стабільний перманентний характер з точками прискореного зростання в різних регіонах планети. Різкі коливання кон'юнктури призвели до істотних структурних зру­шень у світовій торгівлі, що, зокрема, зумовило міжконтинентальне переорі­єнтування її стратегічних напрямів та сегментарні зміни структури світового ринку товарів і послуг. Внаслідок цього, починаючи із середини 80-х років, виявляється стійка тенденція до збільшення товарообміну між країнами Західної і Центральної Європи, з одного боку, і Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Південно-Східної Азії й Індійського субконтиненту - з другого. Середньорічні темпи зростання становлять 5-13 %. Системні аналітики США, Японії та Західної Європи одностайно прогнозують збереження цієї тенденції та збільшення надходжень товарної маси з Азії до Європи [13].

Ці тенденції позначились також на транспорті. Так, концепція глибинної інтеграції транспорту сприяла виробленню нової загальноєвропейської транспортної політики. Вона дуже швидко здобула визнання та організаційно оформилась у документах транспортних органів країн і організацій ЄС. Зокрема, спочатку в системі транс'європейських транспортних осей (декларація Комітету міністрів транспорту, 1983 p.), потім - інтермодальних транспортних мостів (Перша Загальноєвропейська конференція по транспорту, Прага, 1991 р.), і остаточно - у системі міжнародних транспортних коридорів (Друга Загальноєвропейська конференція по транспорту, Греція, о. Крит, 1994 p.).

Нині базова інтеграційна концепція транспорту надзвичайно швидкими темпами переводиться у площину конкретних заходів. Так, на Критській конференції міністри транспорту європейських країн визначили дев'ять пріоритетних транспортних коридорів у напрямках захід - схід та північ - південь Європи. На 3-й Загальноєвропейській конференції по транспорту, що відбулася в Гельсінкі у 1997 р., обговорювалися підходи до вирішення першочергових проблем, пов'язаних з розвитком інфраструктури транспортних коридорів та визначенням джерел фінансування проектів у цій галузі, впровадженням інформаційних технологій і забезпеченням раціонального використання міжнародних транспортних коридорів.

Таким чином, були створені базові принципи й основи загальноєвро­пейської транспортної політики (так звана Празька декларація, прийнята на Загальноєвропейській конференції по транспорту в Празі, Чехія, 1991 p.). Ці положення після конференції в Гельсінкі стали обов'язковими для країн, що бажають увійти до системи загальноєвропейського транспортного сполучення.

На 2-гій Загальноєвропейській конференції міністрів транспорту 23 європейських держав, було погоджено і затверджено маршрути перших дев'яти європейських МТК, які дістали назву критських, а саме:

I МТК : Гданськ - Варшава - Мінськ – Москва;

II МТК: Берлін - Варшава - Мінськ - Москва;

III МТК: Берлін - Дрезден - Львів - Київ;

IV МТК: Прага - Будапешт - Бухарест - Софія - Алєксанруполіс - Стамбул;

V МТК: Трієст - Любляна -Будапешт (Братислава) - Львів;

VI МТК: Гданськ - Варшава - Краків;

VII МТК: (водний коридор по Дунаю) Відень - Братислава - Будапешт -Белград - Рені - Ізмаїл - Усть-Дунайськ;

VIII МТК: Тирана - Софія -Бургас-Варна;

IX МТК: Гельсінісі - Санкт-Петербург - Мінськ - Москва - Київ - Одеса

(Кишинів) - Димитровград - Алєксанруполіс.

Після оприлюднення маршрутів перших дев'яти європейських (критських) МТК багато країн висловили свої пропозиції щодо доповнень до цієї системи. Так, на 3-й Загальноєвропейській конференції з транспорту Росія виступила з кількома ініціативами: про продовження 2-го критського МТК до його виходу на Транссибірську магістраль; про доповнення 9-го критського МТК відгалуженням на Астрахань і Новоросійськ; включення до загальноєвропейської транспортної системи Північного морського шляху; включення в Євро-Азійський транспортний коридор (проект TRACECА) Волго-Донського каналу.

Таблиця 3.х

Європейські МТК*

№ МТК	Основна траса	Відгалуження	Склад	Довжина
№ 1	Гельсінкі-Таллінн-Рига-Каунас- Варшава	А.Рига-Калінінград- Гданськ	Залізниці, автошляхи	550км 445км
№ 2	Берлін –Познань –Варшава – Брест – Мінськ – Смоленськ – Москва –Нижній -Новгород	-	Залізниці, автошляхи	Загальна 1830км
№ 3	Берлін /Дрезден- Вроцлав – Катові це – Краків - Львів-Київ	А. Берлін-Коттбус Форст /Ольшина - Легніца -	Залізниці, автошляхи	1650км 1700км
№ 4	Берлін – Дрезден /Нюрнберг –Прага-Брно – Відень- Братіслава- Будапешт-Арад-Бухарест- Констанца/Крайова-Софія – Пловдів- Салоніки /Стамбул	-	Залізниці, автошляхи, Дунайське поромне сполучення,аеропорти, морські порти, комбінований транспорт	Загальна 3528км
№ 5	Венеція - Трієст/Копер- Любляна - Марібор-Будапешт -Ужгород – Львів - Київ	А.Братіслава-Жиліна-Кошице- Ужгород Б.Плоче-Сараево-Осієк- Будапешт	Залізниці, автошляхи	Загальна 1600км
№ 6	Гданськ – То рунь-Познань- Грудзьондз/Варшава-Котовіце- Жиліна	В.Катові це Острава(вихід на ЄТК №4)	Залізниці, автошляхи Комбінований транспорт	Загальна 1800км
№, 7	Дунайський водний, проходить від Німеччини до Чорного моря, з”єднається з Північним морем через Рейн і Майн. Проходить через країни Австрія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Сербія, Болгарія, Молдова, Україна, Румунія	-	Водний, комбінований транспорт	Загальна 1600км
№ 8	Дуррес-Тірана-Скоп”є/Бітова-Софія- Димитровград- Бургас-Варна	-	Залізниці, автошляхи, морський порт Дуррес, комбінований транспорт у Бітові ( Македонія)	Згальна 1300 км
№ 9	Гельсінкі-Виборг- Санк-Петербург- Москва/Псков- Київ- Любащівка – Кишинів- Бухарест- Димитровоград-Александруполіс	А. Любашівка- Одеса Б.Київ-Мінск-Вільнюс- Каунас-Клайпеда/Калінінград	Залізниці, автошляхи	Загальна 6500км
№10	Зальцбург- Любляна- Загреб-Белград-Ніш-Скоп”є-Велес-САлоніки	А. Грац-Марібор- Загреб Б.Будапешт-Нові Сад- БелградВ.Ніш-Софія(сполучається з ЄТК №4йде до Стамбулу) Г.Велес-Бітола-Флоріна	Залізниці, автошляхи	Загальн 2360км

*Див. І.Г.Смирнов [13, с.35]

Нині в країнах ЄС мережа транспортних коридорів є вже достатньо сформованою, окремі коридори вміщують в себе траси залізниць і автошляхів, трубопроводів та ліній електропередач (ЛЕП). Головний такий коридор меридіонального напрямку проходить вздовж долини р. Рейн, де інтенсивність руху транспорту найвища в регіоні, і продовжується по долині Рони. Важливим є коридор , що територіально пов’язує порти Німеччини в Балтійському морі та порти Італії на Адріатичному та Лігурійському морях. Коридори широтного напрямку проходять по Північно – Німецькій низовини, а також на північ і на південь від Альп. При цьому головну роль відіграють автошляхи, що пояснюється невеликими відстанями перевезень і скасуванням митних бар’єрів. Одним з найважливіших МТК, що сполучає європейські країни, є коридор , в напрямку Париж - Берлін – Варшава – Мінськ – Москва. Комісія ЄС розробила також проект будівництва швидкісної автомагістралі Лісабон - Пекін ( через Київ) . Ведеться будівництво автостради Німеччина –Польща – Калінінград, розроблено проект швидкісних змішаних перевезень між Ліоном ( Франція) та Трієстом ( Італія).

Визначені на Криті та в Гельсінкі МТК стосуються трьох видів транспорту(залізничного, автомобільного, водного). Одночасно для обмеження кількості вузлових точок (логістичні центри, термінали комбінованого транспорту, тощо ) були узгоджені пункти для зупинок транспорту і перевалки вантажів (європлатформи), адже сучасна мережа вузлових точок у Європі надмірно децентралізована( функціонує майже 500 контейнерних терміналів). До реєстру європлатформ входять, зокрема, такі пункти в Італії: Неаполь, Ліворно, Турин, Парма, Бергамо; в Іспанії: Мадрид, Барселона, Севілья, Бургас, Вікторія, Віская; у Франції: Париж, Марсель, Бордо, Руан, Страсбург; в Германії: Гамбург, Бремен; у Великобританії: Манчестер та Глазго.

Курс на розвиток євроазійських транспортних коридорів, прийнятий на конференції в Гельсінкі був підтриманий на Азійській транспортній конференції в Японії ( м. Ніїгата, 2003р.), де було прийнято концепцію створення 9 мультимодальних транспортних коридорів в Азії. З урахуванням перспективних транспортних проектів – АПАМ (Азійсько – Північно – Американської магістралі), транспортного тунелю під Гібралтарською протокою ( який передбачається побудувати до 2010р.) мультимодального коридору навколо Середземного моря, а також створення трансафриканської магістралі від Олександрії до Кейптауна, у майбутньому стане можливою подорож навколо світу залізницею з Південної Африки через Євразію в Південну Америку.

Розвиток Євро-Азійського транспортного коридору (ЄАТК) здійснюється в межах проекту TRACECA (Transport Corridor Europe - Caucasus -Central Asia), обговореного і затвердженого до виконання в Брюсселі у травні 1993 р. на спільній конференції міністрів транспорту і торгівлі п'яти республік Центральної Азії (Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Киргизстан, Таджикистан) і трьох кавказьких республік (Грузія, Азербайджан, Вірменія). Цей проект фінансується Європейським союзом і передбачає надання технічної допомоги для розвитку транспортного сполучення по осі захід-схід: із Європи через Чорне море, Кавказ і Каспійське море до Центральної Азії . Мета проекту “TRACECA” полягає у з’єднанні транспортних маршрутів країн, що беруть у ньому участь, з європейськими МТК та іншими транспортними системами.

У жовтні 1996 р. в Афінах на 4-му засіданні робочої групи проекту ЄАТК “TRACECA” прийнято рішення про визнання України повноважним учасником проекту. Між Європейською комісією з транспорту і Міністерством транспорту України був підписаний Меморандум про взаєморозуміння при реалізації цього проекту. У 2001 році до проекту ЄАТК “TRACECA” приєдналися Болгарія, Румунія та Туреччина.

Нині країни Центральної Європи є відносно залежними від транспортних мереж Росії. Альтернативний варіант шляхів транспортування з’явиться у них після завершення будівництва залізниці в Китаї, що зв’яже місто Ош (Киргизстан) з китайськими транспортними коридорами і морськими портами на тихоокеанському узбережжі. Євро-Азійський транспортний коридор органічно вписується у систему дев’яти критських МТК через реалізацію Європейською транспортною комісією проекту “TRACECA”.

З метою забезпечення мінімальної відстані перевезень з Європи у Закавказзя і Центральну Азію, з Польщі, Скандинавських та Прибалтійських країн у порти Чорного моря, країни Близького Сходу між Україною і Польщею узгоджене створення коридору Балтійське море (Гданськ) – Чорне море (Одеса).

Затверджено також маршрут проходження коридору Європа-Азія з використання коридорів № 3 і 5 далі від Фастова за маршрутом Знам’янка – Дніпропетровськ – Донецьк – Красна Могила – Волгоград – Астрахань – Макат – Бейнеу до Туркменістану та Ірану, що скоротить відстань пробігу вантажів з Європи на 700-1300 км порівняно з північним напрямком – коридором № 2 (на Оренбург, Арись).

МТК ЧЕС пролягає навколо Чорного моря в межах країн Чорноморського економічного сполучення. Транспортне кільце Чорноморського економічного союзу (ЧЕС) проходить навколо Чорного моря по маршруту Анкара – Єреван – Тбілісі (Баку) – Ростов-на Дону – Донецьк – Одеса (Кишинів) – Бухарест (Тірана) – Димитровград (Афіни) – Стамбул.

Названі коридори, що проходять через Україну, забезпечать найкоротшими маршрутами країни, що тяжіють до вказаних коридорів – це близько 34 країн загальною площею понад 33 млн км.