2.3Внутрішній водний транспорт

Загальна протяжність внутрішніх водних шляхів світу становить 550 тис. км, з них у колишньому СРСР — 123 тис. км, Китаї — ПО тис, км, Бразилії — 31. Далі йдуть Венесуела, Індія, Пакистан, Бангладеш, Заїр, Франція, ФРН, Нігерія, Фінляндія ( табл. 3.х.)

За статистикою ООН, у світі виділяють 214 міжнародні річки: 155 річок належать двом країнам, 36 — трьом, інші 25 — від чотирьох до дванадцяти країн. У басейнах Нілу, Конго та Нігеру — по дев'ять країн, у басейні Дунаю — 12. Найбільші міжнародні річки розташовані: у США— (1) Колумбія; (2) Колорадо-Ріо-Гранде; (3) Св. Лаврентія — Великі Озера; в Південній Америці — (4) Амазонка — Парана; у Європі — (5) Ельба — Рейн — Дунай; на Близькому Сході — (6) Тігр — Євфрат; у Південно-Східній Азії — (7) Інд — Ганг — Путра; (8) Хонгха — Меконг; в Африці — (9) Ніл — оз. Чад — Нігер; (10) — Замбезі.

За вантажообігом річкового транспорту лідирують США, Китай, Росія, ФРН, Канада, Нідерланди, Франція, Бельгія. Найбільші валові частки у загальному вантажообігу країн водний внутрішній транспорт займає у Нідерландах ( понад 50%), ФРН (25%), Бельгії (17%), США (10%), Росії (5,5%). США має найбільший за тоннажем річковий та озерний флот, що сягає 20 млн. т.

Таблиця 3.х

Найбільші судноплавні канали та водні шляхи світу

Канали	Країни	Довжина (штучні ділянки), км	Ширина, м	Кількість шлюзів
Береговий канал	США	5580 (1800)	40-60	-
Великий канал	Китай	1782	40-350	-
Волго-Балтський шлях	Росія	1100 (372)	25-120	7
Рейн-Майн-Дунай	ФРН	677 (171)	52	18
Ері-канал	США	540	50	35
Гета-канал	Швеція	420 (190)	24-60	95
Середньогерманський канал	ФРН	325	30-40	3
Шлях Рона-Рейн	Франція	320	25-100	150
Біломоро-Балтійський шлях	Росія	227 (37)	25-50	19
Канал ім. Москви	Росія	128 (109)	86	114
Волго-Донський	Росія	101 (56)	60-80	13

2.4 Морський транспорт

Морський транспорт найбільшою мірою сприяв розвитку процесів інтернаціоналізації господарського життя країн і регіонів світу. Це виявляється в його особливій ролі в кооперації виробництва, яке набуває все більшого значення. Концентрація потоків різноманітних вантажів в морських портах зумовила утворення крупних промислових виробництв (нафтопереробних, металургійних ,тощо). Завдяки морському транспорту здійснюється переважна частина перевезень міжрегіональних торгових вантажів. Саме по собі функціонування морського транспорту потребувало встановлення міжнародних правил судноплавства, його захисту і безпеки.

Морський транспорт – органічно невід'ємна частина|частка| світової транспортної системи, що охоплює і об'єднує розділені морями і океанами материки і частини світу. Його продуктивність істотно|суттєвий| більша, ніж у|біля| інших видів транспорту. Вантажопідйомність морських суден далеко перевершує можливості|спроможності| залізничних потягів. Природні морські шляхи|колії| не вимагають особливих витрат|затрат| на їх утримання|вміст|. Кількість зайнятих|заклопотаних| на самих транспортних засобах є відносно невеликою. В результаті собівартість перевезень вантажів|тягарів| морським транспортом була і залишається однією з найнижчих на транспорті.

Морський транспорт – «вантажівка» світового значення. На його частку|долю| припадає|припадає| все ще більше 3/5 вантажообігу всіх видів транспорту. Не дивлячись на|незважаючи на| конкуренцію з боку трубопровідного транспорту, кількість вантажів|тягарів|, що перевозяться|перевозять| морем, і загальний|спільний| вантажообіг морського транспорту продовжуює зростати|зростати|. Це обумовлено суттєвим поглибленням спеціалізації окремих країн, зокрема у сфері матеріального виробництва, особливо у видобутку та|видобутку| постачанні на експорт палива|пального| та інших видів сировинних товарів. Територіальний розрив між продуцентами цих товарів і їх споживачами досягає 8-10 тис. км.

Тоннаж флоту характеризують двома показниками:

1) вантажомісткість — об'ємна одиниця місткості суден; валова (повна) місткість вимірюється у брутто-регістрових тоннах (1 бр.-рег. т = 100 куб. футам = 2,83 куб. м);

2) вантажопідйомність (дедвейт) — максимальна вага корисного вантажу та вантажних запасів, що їх може завантажити та транспортувати судно; вимірюється у тоннах.

Протягом вісімдесятих років ХХ ст.. тоннаж світового флоту скоротився на 50 млн.т дедвейту переважно за рахунок нафтоналивного флоту, але надалі знов продовжував зростати.На даний час понад 130 танкерів мають дедвейт більш 275 тис. т, найбільшим серед них є танкер "Хелос Фос" (555 тис т), що курсує під прапором Греції. Загалом частка танкерного флоту у загальному тоннажі зменшилась до 30%. Друге місце (27%) займають балкери ( суховантажні судна) з переважанням спеціалізованих суден — рудовозів, вуглевозів, лісовозів, банановозів, автомобілевозів. Далі йдуть судна для генеральних вантажів (12%) та контейнеровози (7%). Популярними стали судна "Ро - Ро" (від "Ролл он - Ролл °Ф") з горизонтальним способом завантаження, а також комбіновані судна (танкери-рудовози, танкери-зерновози, зерновози-автомобілевози та ін.), танкери-метановози для транспортування зрідженого природного газу при температурі -161 °С.

Поглиблення міжнародної спеціалізації взагалі та низки розвинених країн, зокрема, на виробництві і експорті масових видів продукції базових галузей промисловості (метали, мінеральні добрива, цемент, тощо), сільського господарства (зерно), лісового (деревина) зумовило відповідні зміни в обсягах та структурі вантажообігу морського транспорту. Обсяги|обсяги| їх перевезень морським транспортом стали співмірними| |із|з обсягами|обсягами| наливних вантажі|тягарів|в. У 1995 р. морські перевезення тільк|лише|и руди, вугілля і зерна перевищили 1 млрд. т. Це визначає високу частк|долю|у суховантажних суден|суховантажів| (балкерів) в світовому торговом|торгівельному|у флоті (до 37% в 1995 р.).

Світове виробництво тільки|лише| таких дорогих виробів тривалого користування, як автомобілі, комп'ютери, телевізори, радіоприймачі, холодильники і пральні машини, досягає понад 0,5 млрд. шт. Значна їх частина|частка| складає категорію генеральних вантажів|тягарів| морського транспорту. Зростання|зріст| кількості таких вантажів|тягарів| зумовило створення|створіння| контейнерів для їх перевезень морським і іншими видами транспорту. Процес контейнеризації перевезень істотно|суттєвий| скоротив час на вантажні операції в спеціалізованих портах, підвищив збереження вантажів|тягарів|.

Все це дозволило організувати «контейнерні мости» по переміщенню контейнерів різними видами транспорту, зокрема залізничним. Комбінація морських і сухопутних контейнерних перевезень ще більше скоротила час доставки вантажі|тягарів|в. Таку інновацію на транспорті оцінил|оцінювали|и як «контейнерну революцію». На судна для доставки генеральних вантажі|тягарів|в в даний ча|нині|с припадає близько 20% загальног|спільного|о тоннажу світового морського торгового |торгівельного| флоту , |із|з яких частка суден-контейнеровозів становить близько 1/3, однак|тим не менше| вони перевозять до 40% всіх цих вантажі|тягарів|в.

В умовах ринкового господарства вся організація світового торгового|торгівельного| флоту набула|набула| специфічних особливостей. Одна з них ілюструється картиною|показний| „приписки” суден до портів окремих країн. У 1995 р. Панама мала в своєму розпорядженні флот в 72 млн. бр|.-рег. т, Ліберія – 60, Греція – 30, Кіпр – 25 млн. бр|.-рег. т., до цього переліку також варто віднести Багамські острови та Філіппіни. Ці країни більшою чи меншою мірою тіль|лише|ки реєструють „чужі” судна і надають право здійснювати перевезення під своїм прапором, все це складає 38% всього світового тоннажу торгово|торгівельного|го флоту (політика «зручного» прапора для ухилення від високих податків, дешева робоча сила та низькі вимоги до безпеки перевезень). Під "дешевими прапорами" у 1970 р. перебувало 19% суден, а у 1990р. – 34%.

Серед розвинених країн найбільші тоннажі мають: Японія (27 1 млн. бр.- рег. т та 40,8 млн. т дедвейт), Норвегії (23,4 та 41,2), США (21,3 та 31,2).Росія має флот тоннажем 14,9 млн. бр.-рег. т., Китай — 13,9 млн. бр- рег. т та 20,8 млн. т дедвейт, Україна — 6,9 млн. бр.-рег. т, Великобританія - 6,7 млн. бр.-реґ- т та 8,6 млн-т дедвейт. В ціло|загалом|му на 10 держав припадає|припадає| 59% тоннажу світового торгово|торгівельного|го флоту (по танкерах 65%) [1].

Використання «зручного» прапора зумовило і розподіл флоту по регіонах світу|світу| . Найкрупніший тоннаж мала в своєму розпорядженні Західна Європа – 25%, Азія – 23, Південна Америка – 23, Африка – 16% світового (Східна Європа – 7, Північна Америка – 5%). Зіставлення показників розвантаження судів в портах різних регіонів показує, що жоден з них не обслуговується повністю|цілком| приписаними суднами, особливо в Північній Америці. На них працює весь флот, який ходить під «зручними» прапорами цілої низки країн. Нерідко|незрідка| судна Панами, Ліберії і інших країн належать транснаціональним корпораціям в США, країнах Західної Європи.

Основні вантажопотоки на морському транспорті вже тривалий час обслуговували переважно регіони, що омиваються Атлантичним океаном, де сходилися морські траси з|із| більшості регіонів світу|світу|. Потоки вантажів|тягарів| прямували головним чином до Західної Європи і Північної Америки. Масштаби сучасного судноплавства такі, що у Середземному морі одночасно знаходяться не менш 2,5 тис. торгових суден, не рахуючи каботажних. Ряд морських проток мають малі гарантовані глибини: Малий Бельт — 7 м, Великий Бельт — 14 м, Зунд — 8 м. Сучасні супертанкери мають такі осадки: для дедвейту 100 тис. т —14 м; 200 тис. т — 17,8 м; 300 тис. т — 22 м; 500 тис. т —30 м. Для них будують спеціальні аванпорти: Гавр — перед Ла-Маншем (глибини до 35 м) та ін.

У морських перевезеннях безперервно зростає|зростає| роль Тихого океану. Це чітко відбилося в зміні частки|долі| морських портів окремих регіонів в обробці вантажів|тягарів|, що прибувають морем Азійські морські порти в 1990-1995 рр. обробляли більше вантажів|тягарі|, ніж порти будь-якого іншого регіону світу|світу|.

Цифрами позначена кількість середньодобових проходжень суден на маршрутах

і підходах до портів

Рис. 3.1. Інтенсивність руху суден на основних напрямках ( за О.Г.Топчієвим).

Істотні|суттєві| зміни відбулися і у складі 10 провідних держав світу|світу| по вантажообігу морських портів (таблиця. Х.14). У їх числі вже 2/5 складають країни Азії. У 1950 р. серед провідних переважали держави Західної Європи, але|та| до 1995 р. їх залишилося тільки|лише| чотири. Нові індустріальні країни Азії (Республіка Корея, Індонезія, Сінгапур) увійшли до числа провідних, потіснивши держави Західної Європи. Могутній ривок у вантажообігу морських портів зробила|вчинила| Австралія. Стабільна роль у вантажообігу морських портів великих у минулому і в даний час|нині| морських держав – США, Японії, Нідерландів, Великобританії.

Морські порти виконують дуже важливі функції|задачі| в міжнародних економічних зв'язках. Через них проходять головні потоки наймасовіших зовнішньоторговельних вантажів|тягарів|, особливо палива|пального| і руд. Їх безперервне надходження|вступ| забезпечує нормальну роботу базових галузей промисловості (енергетики, металургії, нафтопереробки, хімії) в країнах Західної Європи, Азії, Північної Америки. Спеціалізація низки|лави| держав на видобутку|видобутку| і постачанні цих видів сировини зумовила створення|створіння| разом з|поряд з| універсальними крупних спеціалізованих портів по вивозу руди (Тубаран в Бразилії), вугілля , нафти, зерна, тощо. Зростання|зріст| обсягів перевезень генеральних вантажів|тягарів| зумовило форсований розвиток спеціалізованих контейнерних портів.

У світі нараховують близько 2,2 тис. великих портів, з яких 900 розташовані в Європі, понад 500 — в Америці, 400 – в Азії. 3агальну кількість портів оцінюють на рівні 25-30 тисяч. Найбільший вантажообіг (млн. т вантажів на рік) мають Роттердам (290) у Нідерландах, Сінгапур (190), Новий Орлеан (175) у США, Кобе в Японії (170), Нью-Йорк у США (155), Тіба в Японії (135), Нагоя в Японії (130), Хьюстон в США (125), Йокогама в Японії (125), Шанхай у Китаї (115).

Морських універсальних портів з вантажообігом понад 50 млн. т у світі налічується 27, з вантажообігом від 20 до 50 млн. т. — близько п'ятдесяти. Серед спеціалізованих портів найбільші нафтоекспортні порти розташовані у Перській затоці: Рас-Таннура (Саудівська Аравія), Міна-Ель-Ахмаді (Кувейт), о.Харк (Іран). У "годину пік" їхній вантажообіг перевищував вантажообіг Роттердама. Потужними нафтоекспортними портами світу також є Бонні (Нігерія), Тампіко (Мексика), Ес-Сидер (Лівія), Думай (Індонезія), Валдіз (Аляска). Найбільші спеціалізовані порти, що експортують мінеральне паливо й сировину, розподіляються таким чином: залізна руда (порти Тубаран в Бразилії, Порт-Хедленд в Австралії, Сент-Іль в Канаді), вугілля (Хемптон-Роудз в США, Річардс-Бей в ПАР, Ньюкасл в Австралії), фосфорити (Тампа в США