2.2 Автомобільний транспорт

Розвиток автомобільного транспорту в регіонах і окремих державах визначається величиною парку автомобілів, протяжністю і станом автодорожньої мережі, а також економічною можливістю і потребою в роботі автотранспорту. При загальній кількості автомобілів в світі, що перевищує 650 млн., їх розподіл по території регіонів і країн далеко нерівномірний. На Північну Америку припадає більше 36% всіх легкових, вантажних автомобілів і автобусів, а на Західну Європу – 31%, тобто близько 2/3 всього світового автопарку сконцентровано всього в двох регіонах (у Азії близько 20%). Різна і кількість автомобілів, що припадають в розрахунку на 1000 жителів (в середньому в світі 85 легкових автомашин і 26 вантажних, а в США і Італії легкових більше 500, в Японії вантажних - 200, в США - 185).

Найбільш розвинену мережу автошляхів мають країни з найбільшою кількістю автомобілів, зокрема, США, Канада, Японія, Західна Європа.

Автодорожня мережа|сіть| світу|світу| (з|із| твердим покриттям і вдосконалені дороги) значно перевершує за протяжністю залізниці (більш як у 20 разів). Це стало однією з передумов того, що автотранспорт виконує 80% світового пасажирообігу та понад 10% світового вантажообігу. Основна частина|частка| пасажирообігу традиційно з 50-х р.р. ХХ ст. здійснюється автомобільним транспортом, і частка|доля| його продовжує зростати|зростати|. Частка автотранспорту в перевезеннях істотно відрізняється в окремих країнах: в Австралії він виконує понад 50% вантажообігу, в Західній Європі – близько 45%, у Північній Америці – 20%, в країнах третього світу – 20-35%.

Переважна більшість|частка| пасажирських і вантажних перевезень автотранспортом здійснюється в межах окремих держав. Проте|однак| створення|створіння| автопоїздів, вантажівок високої вантажопідйомності, з’єднання |сполучення| автодоріг|автошляхів| окремих держав в спільну мережу перетворює ці перевезення у міжнародні внутрішньоконтинентальні і навіть міжконтинентальні. Наприклад, між Західною і Східною Європою, між Західною Європою та Азією (через Босфор до Туреччини|Турції| і далі) з|із| можливим виходом до Південно-східної Азії та до Сінгапуру. Для міжрегіональних транспортних перевезень особливого значення набувають дальні|далекі| швидкісні автодороги|автошляхи| (наприклад, Панамериканська система автомагістралей в 34 тис. км., що простягається із США до столиць і великих міст країн Південної Америки). Вони можуть отримати значне поширення|одержувати| в Євразії, де вже існуючі автодороги|автошляхи| через Туреччину|Турцію| йдуть на Близький Схід, з|із| Росії - в прикордонні|пограничні| країни Азії. Проект автомагістралі від Берліна до Варшави і далі до Москви та Нижнього Новгорода вже став предметом фінансування.

Автомагістралі, що використовуються автотранспортом в межах окремих держав, зазвичай, утворюють єдині національні автотранспортні системи. Вони відображають потреби економіки країни, взаємозв'язані з|із| системами залізничного і водного транспорту. У Західній Європі такі системи більшості держав вже успішно виконують міждержавні транспортні сполучення|задачі|. Вони в значній мірі|значною мірою| перетворюються на регіональну міждержавну автотранспортну систему, набагато мобільнішу, ніж залізнична (велика частин|частка|а зовнішньоторговельного обміну західноєвропейських країн – це кінцев|скінченна|а продукція, що перевозитьс|перевозить|я невеликими партіями, переважно в контейнерах на вантажівках). В інших регіонах формування таких систем тільк|лише|и розгортається (Східна Європа) або вони мають обмежену кількість країн-учасників (Північна Америка).