Анемія, пов’язана з хронічною крововтратою

Розвивається внаслідок тривалих, які часто повторюються, невеликих кровотеч. Хронічна крововтрата у дітей є основною причиною залізодефіцитних станів.

ЕТІОЛОГІЯ

Причинами повторних невеликих крововтрат можуть бути наступні патологічні стани:

1. Захворювання ШКТ: ерозивно-виразкові ураження ШКТ, поліпоз, діафрагмальна грижа, дуплікатура слизової, дивертикульоз та інші.

2. Гельмінтози: трихоцефальоз, анкілостомідоз, аскаридоз.

3. Пухлини (в тому числі, гломусні).

4. Захворювання нирок: хронічний гломерулонефрит, сечокам’яна хвороба.

5. Захворювання легень: синдром Целена-Геллерстедта (гемосидероз легень).

6. Захворювання печінки: цироз з розвитком синдрому портальної гіпертензії, печінкова недостатність.

7. Маткові крововтрати: менорагії різного генезу, дисфункціональні маткові кровотечі, ендометріоз, міома матки та інші.

8. Патологія системи гемостазу: спадкові і набуті тромбоцитопатії, коагулопатії, вазопатії.

9. Ятрогенні крововтрати: часті забори крові для досліджень, крововтрати під час екстракорпоральних методів лікування (гемодіаліз, плазмаферез).

ПАТОГЕНЕЗ

Анемія, пов’язана з хронічною крововтратою характеризується повільним розвитком. Діти її порівняно легше переносять. Організм дитини завдяки компенсаторним механізмам легше призвичаюється до хронічним крововтрат, ніж до гострих, не дивлячись на те, що загальна кількість втраченої крові може бути значно більшою.

При дослідженні кінетики еритрону встановлено, що при хронічній крововтраті проліферативна активність еритрону знижується, зростає неефективний еритропоез, скорочується тривалість життя еритроцитів. В результаті хронічних крововтрат постійно виснаджується депо заліза і розвивається сидеропенія. Поряд з дефіцитом заліза розвиваються і різноманітні гіповітамінози (В, С, А); порушується обмін мікроелементів (в еритроцитах знижується концентрація міді, збільшується рівень нікелю, ванадію, марганцю, цинку).

КЛІНІКА

Клінічна картина залежить від ступеня важкості анемії. При рівні Hb 90-100г/л, діти почувають себе задовільно і, анемія тривалий час може залишатися непоміченою. Клініка анемії, на фоні хронічної крововтрати, еквівалентна клініці залізодефіцитної анемії.

діагностика

Лабораторні дані: в загальному аналізі крові гіпохромна нормо- або регенераторна анемія. Спостерігається мікроцитоз, анізоцитоз, пойкілоцитоз. Характерна лейкопенія з відносним лімфоцитозом.

Рівень заліза в сироватці крові знижений, загальна і латентна залізозв’язуюча здатність сироватки підвищені, коефіцієнт насичення трансферину знижений.

На ЕКГ – знижена амплітуда зубців Р і Т.

Діагностивавши анемію, на фоні хронічної крововтрати, дуже важливо вияснити її причину. Направлення і характер обстежень визначаються індивідуально з урахуванням клініко-анамнестичних даних. В усіх хворих, незалежно від даних анамнезу і клініки, необхідно п’ятикратно дослідити кал на яйця гельмінтів.

Лікування

Лікування в першу чергу направлено на ліквідацію джерела кровотечі і відновлення балансу заліза.

Дієта хворого збагачується продуктами, які містять підвищену кількість заліза, овочами, фруктами. Кількість білку в дієті збільшують на 0,5-1г/кг маси хворого в порівнянні з віковою нормою.

При анемії, на фоні хронічної крововтрати, показання до гемотрансфузій обумовлені загальним станом хворого і клінічною симптоматикою: це в першу чергу – резистентність до терапії препаратами заліза, виражене прогресування анемії (Нb<70г/л, Ht<0,35л/л), поява серцево-легеневої недостатності з симптомами гіпоксії, недостатності компенсаторних і регуляторних механізмів.

Призначають препарати заліза, вітамінотерапію.

Прогноз при анемії на фоні хронічної крововтрати залежить від можливостей лікування основного захворювання, своєчасності призначення препаратів заліза, раціональності режиму, дієти.