Ага, пов’язані з „холодовими” антитілами

Еритроцитарні антитіла, які більш активні при низькій температурі тіла, отримали назву «холодових» антитіл. Ці антитіла відносяться до класу IgM, для прояву їх активності необхідна присутність комплементу, IgМ активують комплемент в кінцівках (кисті, стопи), де температура нижче, ніж в інших частинах тіла; каскад реакцій комплементу переривається, коли еритроцити переміщаються в більш теплі зони організму. У 95% здорових людей виявлються природні холодові аглютиніни в низьких титрах (1:1, 1:8, 1:64). При наявності вкрай високого титру «холодових» антитіл при переохолодженні хворого можуть розвиватися важкі епізоди внутрішньосудинного гемолізу з гемоглобінемією і гемоглобінурією і оклюзією мікроциркуляторного русла.

АГА з повними холодовими аглютинінами виникає при наявності ідіопатичного парапротеїну або як наслідок мікоплазменної інфекції, інфікування вірусом Епштейна-Барр, в тому числі інфекційного мононуклеозу, цитомегаловірусної інфекції, епідемічного паротиту або лімфоми. Холодові аглютиніни, як правило, поліклональні і направлені проти антигенів еритроцитів I (при інфекціях, викликаних Мусорlasma рnеumoniae) або/і (при інфекціях, викликаних вірусом Епштейна-Барр). Поліклональні холодові аглютиніни, окрім того, можуть вироблятися при цитомегаловірусній інфекції, лістериозі, епідемічному паротиті, сифилісі, системних захворюваннях сполучної тканини. Моноклональні холодові антитіла продукуються при макроглобулінемії Вальденстрема, лімфомі, хронічному лімфолейкозі, саркомі Капоші, мієломі. Гемоліз самообмежений, лікування симптоматичне.

Пароксизмальна холодова гемоглобінурія – це рідка форма гемолітичної анемії, при якій присутні «холодові» антитіла специфічного типу (гемолізини Доната-Ландштейнера), які мають анти-Р-специфічністю. Захворювання може бути як ідіопатичним, так і викликаним вірусними інфекціями (паротит, кір) або третинним сифілісом. Головне в лікуванні – виключити можливість переохолодження.

У людей віком 50-80 років може спостерігатись хронічне захворювання з синдромом холодових аглютинінів, яке часто пов’язано з утворенням моноклональних антитіл IgМ і лімфопроліферативними порушеннями (хронічний лімфолейкоз, макроглобулінемія Вальденстрема). Як правило, виникає легка анемія, але інколи розвивається важкий внутрішньосудинний гемоліз і ниркова недостатність. В усіх випадках необхідно виключити переохолодження; можуть бути призначені кортикостероїди. Проведення спленектомії не рекомендується, оскільки еритроцити, вкриті С_3b, елімінуються в основному в печінці, а не в селезінці.

Пароксизмальна нічна гемоглобінурія (хвороба Маркіафави-Мікелі)

Це рідка форма набутих гемолітичних анемій, які зустрічаються з частотою 1:50 000 в популяції.

При пароксизмальній нічній гемоглобінурії (ПНГ) клон гемопоетичних клітин втрачає здатність синтезувати гліканфосфатидилінозитол, необхідний для зв’язування регуляторів комплементу з еритроцитарною мембраною, що робить еритроцити вкрай чутливими до лізису комплементом. ПНГ характеризується епізодами внутрішньосудинного гемолізу з появою гемоглобінурії і гемосидеринурії. Часто спостерігаються венозні тромбози, особливо мезентеріальної, портальної, церебральних і глибоких вен, причиною яких є агрегація тромбоцитів, яка викликається неконтрольованою активацією комплементу. Можлива трансформація захворювання в апластичну анемію, мієлодиспластичний синдром, гострий мієлобластний лейкоз.

Гемограма: нормоцитарна анемія, нормохромна (на ранніх стадіях захворювання) або гіпохромна (по мірі прогресування хвороби), гіперрегенераторна, морфологічно відмічаються анизопойкілоцитоз, поліхромазія, можлива поява нормоцитів; відмічається тромбоцитопенія (частіше помірна) і лейкогранулоцитопенія (може бути вираженою). Рівень сироваткового заліза значно знижений. Активність лужної фосфатази в лейкоцитах низька. Діагностують захворювання на основі підтвердження аномального лізису еритроцитів в присутності комплементу, активованого з підкисленою сироваткою (тест Хема) або лізис в гіпотонічному середовищі в присутності сахарози. В теперішній час розроблений метод проточної цитометрії, який дозволяє визначити відсутність на еритроцитарній мембрані фактору прискорення розпаду і інгібітору реактивного лізису. Ці два білки є регуляторами функції комплементу і приєднуються до клітинної мембрани за допомогою глікан-фосфатидилінозитолу. Лікування симптоматичне. Проводиться замісна гемотрансфузійна терапія для пригнічення проліферації аномального клону. Інколи ефективне використання ГКС. При трансформації ПНГ в апластичну анемію або розвитку важких тромботичних ускладнень є необхідність в проведенні трансплантації кісткового мозку.