Спадкові гемолітичні анемії, пов’зані з порушенням структури або синтезу гемоглобіну (гемоглобінопатії)

Гемоглобінопатії – це спадково обумовлені аномалії синтезу гемоглобінів людини, які проявляються або змінами первинної структури молекули гемоглобіну („якісні” гемоглобінопатії), або порушенням співвідношення або відсутністю синтезу одного з глобінових ланцюгів з незміненою первинною структурою („кількісні” гемоглобінопатії). Гемоглобінопатії успадковуються аутосомно-домінантно, клінічні прояви варіабельні – від безсимптомних форм (латентне носійство аномального гемоглобіну) до важких, з постійними ознаками гемолітичної анемії.

Клінічна класифікація гемоглобінопатій (Токарев Ю.Н., 1983)

1. Гемоглобінопатії, обумовлені аномалією первинної структури молекули Hb (якісні або структурні гемоглобінопатії):

• серповидно-клітинна хвороба, яка включає власне серповидно-клітинну анемію та її варіанти (гемоглобінопатія S-групи)

• гомозиготні гемоглобінопатії (СС, ЕЕ та ін.), які характеризуються відносно доброякісним перебігом

• гемоглобінопатії, при яких аномальні молекули ведуть до порушення здатності еритроцитів переносити кисень (захворювання, обумовлені наявністю гемоглобінів М-групи)

• вроджені (так звані несфероцитарні) гемолітичні анемії, обумовлені присутністю нестабільних гемоглобінів (Цюрих, Кельн)

• безсимптомні гемоглобінопатії (HbG, Дагестан та ін.)

2. Гемоглобінопатії, обумовлені зниженням синтезу поліпептидних ланцюгів, які входять в склад нормальних гемоглобінів (кількісні гемоглобінопатії або таласемії):

• обумовлені порушенням синтезу α-ланцюга: α-таласемія і захворювання, обумовлені наявністю гемоглобінів Н і Барта

• обумовлені порушенням синтезу β-ланцюга: β-таласемія

3. Гемоглобінопатії, обумовлені подвійними гетерозиготними станами (по гену таласемії і гену однієї з аномалій структури Hb) – гемоглобінопатії Eth, CTh та ін.

4. Аномалії Hb, які не супроводжуються розвитком захворювань:

• спадкове персистування фетального Hb

• інші види (пов’язані з хворомосомними порушеннями та ін.)

Серповидно-клітинні гемоглобінопатії

Широко розповсюджені серед жителів тропічної Африки і деяких областях Індії, рідше зустрічаються в країнах Середземномор’я, Ближнього і Середнього Сходу, в Америці. В зв’язку з широкою міграцією населення в останній час стали зустрічатись і в Західній Європі.

Основний дефект при даній патології заключається в виробці HbS в результаті спонтанної мутації і делеції гену β-глобіну на хромосомі 11, що призводить до заміни валіну на глутамінову кислоту в положенні VI β-поліпептидного ланцюга (α₂, β₂, 6 вал). Дезоксигенація обумовлює відкладання дезоксигенованих молекул аномального Hb у вигляді моно ниток, які в результаті агрегації перетворюються в кристали, змінюючи тим самим мембрану еритроцитів, що, в подальшому супроводжується формуванням серповидних клітин. Вважається, що наявність в організмі гену серповидно-клітинної анемії придає хворому значну ступінь резистентності до малярії.