Невідкладна допомога

1. Невідкладна допомога при ІМ (див. інфаркт міокарда)

2. Для підвищення АТ – мезатон, норадреналін

3. З метою підвищення скоротливої здатності міокарду використовують симпатоміметики – допамін – вміст ампули (5 мл) розчинити в 400 мл 0,9% р-ну натрію хлориду, вводити в/венно краплинно.

4. Інгаляція киснем

Гостра лівошлуночкова недостатність

Гостра лівошлуночкова недостатність (ГЛШН) – це патологічний синдром, який характеризується різким зниження скоротливої здатності лівого шлуночка. ГЛШН включає в себе поняття «серцева астма» та «набряк легень».

Серцева астма (інтерстиційний набряк легень) – це синдром різкого ослаблення лівого шлуночка, що супроводжується приступом задишки, яка переходить у ядуху.

Набряк легень (альвеолярний набряк легень) – це накопичення серозної рідини (транссудату) як в інтерстиційній тканині легень, так і в альвеолах.

Лівошлуночкову недостатність викликають захворювання, які спричиняють до:

• підвищення навантаження на лівий шлуночок (артеріальна гіпертензія);

• ослаблення роботи лівого шлуночка (інфаркт міокарда, аневризма лівого шлуночка, міокардити, міокардіопатії);

• підвищення навантаження на ліве передсердя (вроджені та набуті вади серця).

Невідкладна допомога

1. Напівсидяче положення пацієнта (ортопное), при підвищеному АТ – сидяче.

2. Зменшити приток крові з периферії в мале коло кровообігу:

• Таблетки нітрогліцерину під язик по 1 табл. кожні 5-10 хв.

• Накласти венозні джгути на нижні кінцівки, послаблюючи їх через 20-25 хв.

3. Для зняття гіпоксії і з метою піногашення призначають інгаляції кисню через піногасник (70 – 80 % етиловий спирт, антифомсилан) з використанням апарату Боброва;

4. З метою підвищення скоротливої здатності міокарду (при низькому АТ) застосовують допамін – вміст ампули (0,5 % – 5 мл) розчинити в 400 мл 0,9 % розчину хлориду натрію, вводити в/венно краплинно зі швидкістю 10 крапель за хвилину;

5. Для зменшення об'єму циркулюючої крові ввести сечогінні (петльові діуретики) р-н фуросеміду 60-90 мг або торасеміду 10-20 мг;

• Увага! Використання осмодіуретиків при даній патології протипоказано, оскільки вони в 1-у фазу своєї дії збільшують ОЦК і, тим самим, можуть усугубити набряк легень;

6. З метою пригнічення діяльності дихального центру вводять 1-2 мл - 1 % розчину морфіну гідрохлориду;

7. Негайна госпіталізація пацієнта.

Аритмії

Аритмія – це порушення серцевого ритму.

Окремими клінічними формами аритмій є:

• екстрасистолія

• миготлива аритмія

• пароксизмальна тахікардія

Причини виникнення:

• функціональні розлади нервової системи, нейроциркуляторна дистонія

• ІХС, артеріальна гіпертензія

• міокардити, кардіоміопатії

• недостатність кровообігу, легеневе серце

• інтоксикації лікарськими засобами, побічна дія лікарських препаратів тощо.

Екстрасистолія – це передчасне серцеве скорочення. Розрізняють передсердні та шлуночкові екстрасистоли.

Невідкладна допомога

Невідкладна допомога при екстраситолії надається при збільшенні ЧСС та при частих екстрасистолах.

Препаратами вибору при наданні невідкладної допомоги є група -адреноблокаторів – атенолол, метопролол, соталол, карведілол, надолол, анаприлін.

В інших випадках екстрасистолій пацієнта направити на консультацію до кардіолога.

Миготлива аритмія – це хаотичне збудження і скорочення м'язових волокон серця, яке супроводжується різними інтервалами між пульсовими хвилями.

Розрізняють такі форми миготливої аритмії:

• тахісистолічна – ЧСС більше 90 ударів за 1 хв.

• брадисистолічна – менше 60 ударів за 1 хв.

• нормосистолічна – 60-90 ударів за 1 хв.

Крім цього є пароксизмальна форма миготливої аритмії, яка раптово виникає і характеризується збільшенням ЧСС більше 140 ударів за хвилину.

Невідкладна допомога надається при пароксизмальних формах миготливої аритмії.

В інших випадках миготливої аритмії пацієнта направити на консультацію до кардіолога.