Міжнародна інтеграція та її види.
Міжнародна інтеграція - це об'єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб'єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародна інтеграція включає міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію
Міжнародна інтеграція як вищий рівень розвитку МЕВ. Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв'язків і взаємопереплатення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.
Інтегрáція (від лат. integrum — ціле, лат. integratio — відновлення):
поєднання, взаємопроникнення. Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення взаємозв'язків;
згуртування, об'єднання політичних, економічних, державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.
інтеграція економічна — процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об'єднання економік ряду країн.
інтеграція соціальна — наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, організаціями, державами.
інтеграція культурна — асиміляція різнорідних елементів культури в єдину культуру
інтеграція мов — процес мовної еволюції, що полягає у зближенні різних діалектів і мов аж до їхнього злиття.
інтеграція в біології — процес упорядкування, узгодження і об'єднання структур і функцій у цілісному організмі, характерний для живих систем на кожному з рівнів їх організації.
інтеграція у фізіології — функціональне об'єднання окремих фізіологічних механізмів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму.
Термін інтеграція використовується й для характеристики процесу зближення і зв'язку наук, що відбувається поряд з процесом їх диференціації (див. Диференціація та інтеграція наук).
Протилежне поняття — дезінтеграція.
Стадії (види) економічної інтеграції.
Економі́чна інтегра́ція — об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн. Наприклад, Європейський Союз, ОПЕК, Всесвітня торгова організація, Європейська асоціація вільної торгівлі тощо. Одначе при цьому економіка інтегрованих країн втрачає своє національне обличчя, самобутність.
Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці.
Інтеграційний процес характеризується:
планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств;
створенням та удосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у перебудові економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних і міжнародних норм якостей та стандарту. Інтеграція передбачає не тільки використання тих або інших особливостей галузевої структури виробництва у окремих країнах для взаємовигідного обміну діяльністю, але й цілеспрямовану перебудову структури національних господарств, що забезпечує значно вищий ступінь їхньої взаємодії та розширення можливостей міжнародного поділу праці.
Творення економічних спілок — один з шляхів інтеграції країн, завдяки якому здійснюється міжнародний поділ праці та у кожної з країн з'являються додаткові можливості для розвитку.економіки низки країн. Нині чітко окреслились та існують такі основні види інтеграційних об'єднань:
1) зона вільної торгівлі, коли країни-учасниці обмежуються відміною митних бар'єрів у взаємній торгівлі;
2) митний союз, коли вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання країн доповнює єдиний митний тариф відносно третіх країн;
3) спільний ринок, коли ліквідуються бар'єри між країнами не тільки у взаємній торгівлі, а й для переміщення робочої сили і капіталу;
4) економічний союз, який передбачає доповнення до перелічених інтеграційних процесів, - проведення державами-учасницями єдиної соціально-економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів, які відбуваються у регіоні.
Головні фактори розвитку інтеграції.
Інтеграція в перекладі з латинської мови означає з'єднання окремих частин в єдине, ціле. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва стала міжнародна економічна інтеграція. Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах. Міжнародна економічна інтеграція здійснюється під впливом таких об'єктивних факторів як зростання інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток НТР, зростання рівня відкритості національних економік. Інтернаціоналізація господарського життя становить собою Процес розвитку стійких економічних зв'язків між країнами і виходу відтворення за межі національного господарства. На зростання рівня інтернаціоналізації особливо активно впливають ТНК. Міжнародний поділ праці, як зазначалося в попередніх темах, був причиною і умовою розвитку міжнародних економічних відносин як таких, а в наш час він став одним із вагомих чинників міжнародної економічної інтеграції. Розвиток внутрігалузевого, міжгалузевого і територіального поділу праці в кінцевому плані підштовхнув окремі країни до зміцнення економічних зв'язків між ними, особливо між країнами регіону. Науково-технічна революція вимагає від країн світової співдружності більш тісної взаємодії з метою вирішення актуальних проблем сучасності. Сьогодні практично неможливо розвивати науку і техніку, освоювати новітні технології виробництва, обживати космос, долати проблеми енергетики, продовольства і сировини без тісної взаємодії країн на міжнародному рівні. Відкритість національних економік дозволяє країні більш повно включатися у світогосподарські зв'язки. Уряди розвинутих країн всіляко стимулюють експортні виробництва, сприяють кооперації національних підприємств з іноземними фірмами, забезпечують правову базу для притоку з-за кордону капіталів, технологій і кваліфікованих кадрів. Звичайно, для розвитку міжнародної економічної інтеграції недостатньо названих факторів. Крім них, ще потрібні певні передумови, які дають можливість реалізувати об'єктивну необхідність в інтеграції. Серед таких передумов назвемо найважливіші. По-перше, це близькість рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються. Як свідчить світовий досвід, міждержавна інтеграція здійснюється, як правило, або між розвинутими країнами, або між країнами, що розвиваються. Це тому, що інтеграційні процеси протікають більш активно і більш плідно між державами, які перебувають на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Ті ж інтеграційні об'єднання, до складу яких входять індустріальні країни; та країни, що розвиваються, поки що не відзначаються високою* ефективністю. Та й сам інтеграційний процес розвивається у нижчих, перехідних формах, (наприклад, у формі асоціації, спеціального партнерства і т. ін). Більше того, об'єднання країн з різним економічним рівнем розвитку містить в собі потенційну загрозу для всіх учасників замість вигоди від інтеграції одержати збитки. Якщо індустріальні країни будуть з розумінням ставитись до проблем нерозвинутих країн і| прагнутимуть всіляко сприяти більш швидкому їх розвитку, то вони вимушені будуть поступатися своїми національними інтересами. Якщо ж індустріальні країни ставитимуть на перше місце національні інтереси то за певних умов інтеграційне об'єднання може стати зручною формою прив'язування економік слаборозвинених країн до економічно-індустріальних країн і консервування відсталості і нерозвинутості на боці відсталих країн. По-друге, це географічна близькість країн, що інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону. Більшість інтеграційних об'єднань виникали на базі кількох сусідніх країн, які мали транспортні комунікації і, як правило, розмовляли на одній мові, Пізніше до країн-ініціаторів інтеграційних об'єднань приєднувалися інші сусідні держави. По-третє, це спільність економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. Справа в тому, що економічна інтеграція покликана розв'язати низку конкретних проблем, які реально стоять перед країнами, що об'єднуються. З врахуванням спільних економічних та інших проблем, які стоять перед країнами-учасницями того чи іншого інтеграційного об'єднання, можна говорити про основні цілі інтеграції. Якщо не брати до уваги окремі особливості, що можуть мати місце в залежності від рівня економічного розвитку учасників інтеграційного союзу, то можна твердити, що всі інтеграційні об'єднання ставлять перед собою в принципі однакові завдання. В їх числі використання переваг економіки масштабу, створення сприятливого зовнішньополітичного середовища, вирішення завдань торгової політики, сприяння структурній перебудові економіки, підтримка нових галузей національної промисловості тощо.