Доброго дня.

Скидаю наступні завдання, які повинні бути виконані на 23.02.2015!

Лекція 5 Госпрозрахунковий механізм раціонального природокористування

1. Економіка природокористування та охорони природи:

А) Раціональне використання та охорона земельних ресурсів:

- організація території землекористування;

- збереження та підвищення родючості грунтів;

- рекультивація порушених земель, заходи з підвищення їх родючості;

- знімання, використання і зберігання родючого шару землі;

- захист від заростання с/г угідь чагарниками;

- захист земель від водної та вітрової ерозії, підтоплення, заболочення, повторного засолення, ущільнення, забруднення відходами виробництва;

- тимчасова консервація деградованих с/г угідь.

Б) Раціональне використання водних ресурсів:

- Класифікація джерел водокористування:

• 1 категорія – водні об’єкти, які використовуються як джерела господарсько-питного водопостачання та водопостачання підприємств харчової промисловості.

• 2 категорія – водні об’єкти культурно-побутових цілей та в межах населених пунктів.

Заходи раціонального використання водних ресурсів:

• раціональний перерозподіл поверхневих і підземних вод у часі (регулювання стоку);

• перерозподіл водних ресурсів у просторі (перекидання стоку);

• економія води в результаті вдосконалення системи оборотного водопостачання;

• перехід окремих галузей промисловості на безводні технології виробництва;

• застосування нових, прогресивних способів зрошування і скорочення витрат води в зрошувальних системах сільського господарства;

• опріснення солоних і мінералізованих вод;

• використання в промисловості та сільському господарстві шахтних, рудникових і морських вод;

• використання вікових запасів водних ресурсів, що накопичилися в льодовиках і гірських озерах;

2. Моніторинг

Моніторинг – це система спостережень, обробки, передачі та аналізу інформації про стан навколишнього середовища та розробки рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Моніторинг земель – це система спостережень за станом земельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відтворення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг водних ресурсів – система спостереження за станом якості поверхневих і підземних вод.

Моніторинг атмосфери – це спостереження за станом повітря і попередження критичних ситуацій, що негативно впливають на здоров’я людей та стан інших живих організмів.

Рівні системи екологічного моніторингу (!):

• локальний – окремі об’єкти, підприємства, міста, ділянки;

• регіональний – території адміністративних та природних регіонів;

• національний – територія країни в цілому.

Види екологічних моніторингів:

• фоновий – систематичні стаціонарні заміри стану атмосфери, грунту, грунтових вод тощо;

• біологічний – стан рослин і тварин (зміна чисельності, міграція, тощо);

• господарський – оцінка діяльності окремих підприємств.

Суть моніторингу зводиться до таких функцій:

• контроль за станом об’єктів екосистем;

• контроль за джерелами поширення екологічної рівноваги;

• моделювання та прогноз екологічного стану екосистеми;

• керування екологічними процесами.

Моніторинг дозволяє вирішити такі проблеми:

• виявлення взаємозв’язку джерел забруднення з об’єктами, на які вони діють;

• виявлення каналів поширення забруднюючих речовин у природному середовищі;

• вибір обладнання, яке б найкраще показувало стан навколишнього середовища.

Важливими елементами екологічного моніторингу є:

1. Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна кількість шкідливих речовин в одиниці об’єму або маси середовища води, повітря або ґрунту, яка практично не впливає на стан здоров’я людини.

2. Гранично допустимі викиди (ГДВ) – це кількість шкідливих речовин, що немає перевищуватись під час викиду в повітря за одиницю часу і концентрація забруднювачів повітря яка на межі санітарної зони не повинна перевищувати ГДК.

3. Гранично допустиме навантаження (ГДН) – граничне значення господарського або рекреаційного навантаження на природне середовище, яке встановлюється з врахуванням ємності природного середовища або ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції і відтворення з метою охорони навколишнього середовища від забруднення, виснаження та руйнації.

4. Максимально допустиме навантаження (МДН) – це максимальна інтенсивність дії всієї сукупності факторів навколишнього середовища , яка не справляє прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя.

5. Гранично допустимі скиди (ГДС) речовин у водні об’єкти – це максимально допустима маса речовин, які можуть бути відведені у встановленому режимі за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті.