РОЗДІЛ 5. ВИКОРИСТАННЯ РОСЛИННОГО МАТЕРІАЛУ В ОЗЕЛЕНЕННІ

5.1. Декоративні властивості дерев і чагарників

Декоративність рослин проявляється в їхніх зовнішніх ознаках – розмірах і формі крони, архітектоніці і забарвленні листя, величині і забарвленні квітів і плодів. Декоративність значною мірою залежить як від спадкових особливостей виду, так і від зовнішніх умов. Максимальна декоративність рослини найкраще проявляється в оптимальних для них умовах місцезростання.

Естетичні якості дерев і чагарників змінюються з віком і за сезонами року. Якщо у молодому віці вони декоративні, головним чином, завдяки своєму листю, то потім цю роль починають виконувати квіти і плоди. Найвищої декоративності рослини досягають у середньому віці. Старі насадження ефектні стовбурами дерев і величними шапками крон.

Оцінку декоративності дерев і чагарників проводять не лише за їхньою фізіономічністю, але й з урахуванням естетичних якостей окремих морфологічних частин рослин: стовбура, крони, листя, квітів, плодів та їхніх ароматичних властивостей (Скробала, Данилик, Данилик, 2000).

5.1.1. Величина рослин

Величина рослини визначає її місце в садово-парковій композиції. Високі дерева не рекомендують висаджувати в невеликих за площею скверах, у дворах житлових будинків, на нешироких вулицях, оскільки, розростаючись, вони скорочують перспективу, заважають сприйняттю архітектури будинків, зменшують доступ світла. Такі дерева рекомендується висаджувати в парках і скверах на значній віддалі від доріжок (не менше подвійної висоти рослин) у вигляді поодиноких або групових посадок на відкритих просторах, при створенні алей, масивів, придорожніх смуг. Для озеленення внутріквартальних територій рекомендується використовувати низькорослі дерева та чагарники, а також ліани.

За величиною дерева і чагарники поділяють на такі групи:

1. Дерева: а. І величини – 20 м і більше (ялина, дуб, тополя);

б. ІІ величини – 10-20 м (тис, граб, липа дрібнолиста);

в. ІІІ величини – 5-10 м (ялівець віргінський, горобина, айва зв.).

2. Чагарники: а. І (високі) – 2-5 м (ялівець зв., бруслина, бузина);

б. ІІ (середні) – 1-2 м (сосна гірська, барбарис, смородина);

в. ІІІ (низькі) – 0,5-1 м (ялівець козацький, спірея японська).

5.1.2. Розміри, форма та щільність крони

За розмірами крони поділяють на:

1. Широка (діаметр> 10 м).

2. Середніх розмірів (5-10 м).

3. Вузька (2-5 м).

При підборі дерев для озеленення враховують розміри крон. Наприклад, широку крону мають тополя канадська, клен сріблястий, модрина японська, платани, кедри. При вільному стоянні горіх маньчжурський утворює крону до 30 м в діаметрі. Крона середніх розмірів властива більшості дерев. Вузьку крону мають смереки, горобина звичайна, яблуня ягідна тощо. Дерева з широкою кроною в основному використовують у поодиноких посадках на відкритих просторах, а також для створення широких алей, нещільних груп і т.п.

Чагарники можна обєднати за діаметром крони у три групи: високі – 3-5 м, середньої висоти – 1-3 м, низькі – 0,5-1 м.

За швидкістю росту у висоту деревні породи поділяють на:

1. Надзвичайно швидкорослі (з щорічним приростом 2 м і більше) – евкаліпти, тополі, береза, осика, акація біла.

2. Швидкорослі (до 1 м) – горіхи, платан, ясен звичайний.

3. Помірного росту (0,5-0,6 м) – дуб звичайний, клен гостролистий.

4. Повільнорослі (0,25-0,3 м) – груша звичайна, туя західна.

5. Дуже повільнорослі (до 15 см і менше) – тис ягідний, самшит.

Кожна деревна порода в процесі еволюції сформувала властиву лише їй свою форму крони, яка визначається характером галуження і направленістю бокових гілок.

Типовими формами крони є:

1. Розложиста – в’яз, дуб, тополя чорна.

2. Пірамідальна:

а) конусоподібна – ялина, ялиця, кипарис;

б) веретеноподібна – ялівець звичайний;

в) колоноподібна (циліндрична) – тополя пірамідальна.

3. Овальна – гіркокаштан, модрина сибірська і європейська.

4. Яйцеподібна – дуб скельний, сосна кедрова сибірська, липа повстяна.

5. Оберненояйцеподібна.

6. Парасолькоподібна – айлант, сосна італійська, акація біла.

7. Кулеподібна – горобина круглолиста, яблуня сибірська, клен польовий:

а) штамбова;

б) кущова.

8. Плакуча – береза повисла, верба вавілонська.

9. В’юнка (ліаноподібна) – актинідія, виноград, плющ.

10. Сланка – ялівець козацький, кизильник розпростертий.

Характерними формами крон у чагарників є:

1. Кулеподібна.

2. Снопоподібна.

3. Розложиста.

Завдяки щепленню, в озелененні поширилися такі декоративні форми:

1. Пірамідальна – pyramidalis, pyramidata fastigiata, stricta (пряма, прямостояча, зжата).

2. Колоноподібна – columnaris.

3. Овальна (яйцеподібна) – ovalis, ovoides, ovularis,oviformis.

4. Кулеподібна (сферична) – globosa, globularis, sphaeroidea.

5. Парасолькова – umbraculifera.

6. Плакуча – pendula.

7. Сланка (розпростерта) – prostrata.

Як зазначають В.М. Скробала, І.М. Данилик, Р.М. Данилик, колоноподібні пірамідальні форми знайшли поширення в регулярних композиціях (кипарис, тополя, ялівець звичайний), тоді як дерева з плакучою формою крони – головним чином в таких місцях, де потрібно перевести погляд з верхніх частин пейзажу на нижні (узлісся, водні простори, партери і квітники).

Важливою морфологічною ознакою є щільність крони, яка може бути такою:

1. Масивна щільна (просвіти становлять <25 %):

а) цільнокомпактна – бук, в’яз шорсткий, граб, каштан кінський, клен гостролистий, явір;

б) роздільнокомпактна – дуб, тополя канадська і біла, самшит, ялина, ялиця сибірська та кавказька, сосна кедрова сибірська і європейська.

2. Середньої щільності, напіважурна (просвіти 25-50 %) – айлант, оксамитник амурський, береза, верба біла і вавілонська, клен сріблястий і ясенелистий, горіх грецький, сосна звичайна.

3. Ажурна, легка (просвіти > 50%) – акація біла, гледичія, аморфа, модрина сибірська й європейська, горобина звичайна, тамарикс, ясен звичайний.

Породи з густими кронами відзначаються кращими пило-, вітрозахисними та шумопоглинальними властивостями, дають більшу тінь. Їх використовують для посадки на вулицях, для створення тінистих алей, захисних насаджень. Породи з ажурними кронами більш придатні для поодиноких посадок, створення груп і масивів.

Різним є й характер поверхні крони (фактура), зокрема:

1. Крупна рихла (види з великими листками, які нещільно прилягають) – катальпа, павловнія, платан, дуб, горіх, сумах пухнастий.

2. Крупна щільна – гіркокаштан і каштан їстівний, клен гостролистий, польовий і явір, граб, липа крупнолиста.

3. Дрібна рихла – верби, гледичія, горобина, ясен, модрина.

4. Дрібна щільна – клен татарський, самшит, тис ягідний, кипарис, плоскогілочник, туя західна.

Рослини з щільним галуженням і густо розташованими листками здаються більш однорідними в кольорі і темнішими. У рослин з рихлою фактурою кроною загальний тон забарвлення значно світліший, водночас він поцяткований плямами або крапками світлішого або темнішого відтінку залежно від гри світла та тіні.