3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва рослинницької продукції

3.1. Підвищення врожайності сільськогосподарських культур

Розрахунок урожайності зазвичай базується на визначенні рівня, досягнутого в попередні роки, виявленні амплітуди коливань і співвідношення показників максимальної і мінімальної урожайності за ці роки в розрізі культур, на аналізі урожайності за звітний рік у підприємстві – конкуренті, а також на розрахунках обґрунтованого приросту урожайності для конкретних грунтово-кліматичних умов.

Рівень урожайності залежить від багатьох факторів, які можна об’єднати в дві групи: організаційно-економічні і техніко-технологічні. Тобто урожайність є результатом комплексу конкретних складових частин і перш за все, господарської організації виробництва. У світовій практиці виходять з того, що кінцеві результати виробництва на половину – дві третини залежать не від матеріальних факторів, а від людини, її мотивів інтересів, відношення до справи, рівня кваліфікації та професійної майстерності, вміння знаходити рішення в постійно змінюваних умовах виробництва. В умовах гострого дефіциту матеріальних ресурсів, що спостерігається в багатьох господарствах України, значення уречевлених факторів визначальною умовою не тільки стійкого зростання урожайності, а й стабільності її показників.

На конкретному сільськогосподарському підприємстві рівень урожайності формується під впливом дії тих чи інших факторів. У перелік заходів по підвищенню врожайності сільськогосподарських культур включають:

• вибір місця розміщення у сівозміні та попередників; впровадження нових районованих і перспективних сортів (гібридів);

• освоєння ресурсо- та енергозберігаючих технологій інтенсивного та індустріального типу;

• застосування оптимальних доз внесення органічних та мінеральних добрив;

• використання інтегрованих систем захисту рослин від хвороб та шкідників і т.д.

3.2. Впровадження науково-обґрунтованих систем землеробства, насінництва

Організація галузей рослинництва передбачає комплекс організаційно-економічних заходів, здійснюваний з метою збільшення виробництва продукції землеробства при одночасному зниженні витрат праці і засобів на її одержання. Весь комплекс цих заходів здійснюється в рамках системи землеробства.

Під системою землеробства розуміють комплекс взаємозалежних агротехнічних, меліоративних і організаційно-економічних заходів, що характеризується інтенсивністю використання землі, способами відновлення і підвищення родючості ґрунту.

Системи землеробства змінювалися й удосконалювалися в міру розвитку продуктивних сил і виробничих відносин суспільства, удосконалювання засобів виробництва, розвитку науки і техніки. Процес розвитку систем землеробства характеризується переходом від екстенсивних до інтенсивних: від вирубно-вогневої і перелогової до парової, паропросапної, травопільної і плодозмінної. Назва і сутність систем землеробства в основному прийомами відновлення і підвищення родючості ґрунтів, складом і чергуванням культур тощо.

Всі елементи системи землеробства можна об’єднати в три групи: технологічні заходи, система машин і організаційно-економічні заходи.

Система технологічних заходів передбачає впровадження раціональних сівозмін, систем обробки ґрунту, добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороб, протиерозійних заходів і полезахисних лісонасаджень,