6.2.6. Влаштування водопроводу та зрошувальних систем

Водопровід у садово-парковому обєкті може бути двох типів: господарський (цілорічної дії) і поливальний (сезонної дії). Обидва типи часто суміщають.

Магістральна труба водопроводу закладається на глибину промерзання, а відгалуження – на глибину 30-50 см або ж поверхнею. Трубам надається ухил 0,002-0,003 в бік магістральної поливної мережі, щоб забезпечити спуск води із системи на зимовий період. Труби, які вкладають у траншею, попередньо обробляють антикорозійним покриттям: бітумом чи асфальтом. Після вкладання водопровід випробовують. Засипка траншеї проводиться лише тоді, коли після повторного випробовування не буде виявлене протікання.

Для ефективного використання водопроводу необхідно забезпечити достатню кількість виводів на поверхню із встановленням поливних кранів. Радіус дії виводів має бути 30-40 м.

В районах із засушливим кліматом влаштовують системи зрошування – відкриті і закриті. Відкрита система складається із зрошувальних каналів, а закрита – із зрошувальних дрен під поверхнею ґрунту. Остання подібна до осушувальних систем, лише з тією різницею, що в неї ухил створюється у зворотному напрямку.

6.2.7. Укріплення схилів і берегів водойм

До інженерних підготовчих робіт належать укріплення схилів і берегів водойм (рис. 6.5), а також створення водонепроникних замків на дні басейнів та ставків.

При крутизні схилу не більше 30° і висоті до 10-12 м для укріплення берегів використовують травяний покрив, а також посадку чагарників і дерев. На вищих і крутіших схилах звичайно створюють тераси або ж їх злегка вирівнюють. Тераси нарізують за допомогою бульдозера або автогрейдера. Мінімальна ширина тераси 2,5-3 м. Ззовні тераси обрамляють земляним валиком і після внесення добрив і боронування засівають травами та засаджують деревами і чагарниками.

Берегові схили можуть укріплятися як вище, так і нижче рівня води. При цьому крутизна схилів не повинна перевищувати такі співвідношення для різних видів ґрунтів:

Супіщаних і суглинистих……………………………1:2-1:2,5

Глинистих……………………………………………..1:1,5-1:4

Камянистих……………………………………………1:0,5

Укріплюють береги водойм підпірними стінками, а також бетонними і деревяними сваями. Підводну частину невеликих водойм рекомендують укріплювати вербовими плотами, а також за допомогою каменю та хмизових фашин.

6.3. Будівництво доріжок і майданчиків

6.3.1. Будівництво доріжок та сходів

У благоустрої садово-паркових обєктів чільне місце займають дороги і доріжки різної конструкції (рис. 6.6). Техніка їх влаштування полягає у виїмці корита. Глибину виїмки визначає прийнята конструкція; закладка дренажної системи, влаштування основи, а відтак, покриття різними матеріалами.

Цегляні (клінкерні) доріжки на бетонній основі. На основу, яка складається з двох послідовно насипаних і утрамбованих шарів шлаку загальною товщиною до 15 см, накладається шар бетону. Краєм доріжки у шарі бетону залишається простір, необхідний для бетонного чи цегляного борта. На бетон у вапняний розчин вкладається цегла у вигляді певного рисунку (рис. 6._). Отвори між цеглою заповнюють чистим цементом, а доріжку поливають водою, щоб змочити цемент у швах.

Цегляні доріжки на піщаній основі. На відміну від попередньої конструкції в цьому типі доріжки шар бетону замінюють шаром піску і отвори між цеглою заповнюють не чистим цементом, а піском з додаванням 10 % цементу.

Доріжки із плит на бетонній основі. Як і у двох попередніх типах доріжок, на основу із шлаку і покладеного на нього шару бетону вкладають у вигляді певного візерунку бетонні, гранітні або вапнякові плити. В отвори між плитами засипають чистий цемент. Після цього доріжку поливають водою.

Бетонні доріжки. На основу із шлаку накладають спочатку один, а через кілька годин другий шар бетону. З метою надання доріжці декоративного вигляду до бетону домішують барвники. Доріжку можна експлуатувати не раніше, ніж через 48 год. після закінчення робіт (навесні і восени цей термін подвоюють). У перші години після закінчення робіт полотно доріжки необхідно захистити від дощу та прямого сонячного проміння.

Гравієві доріжки. На шлакову основу накладається шар добре промитого гравію, який щільно утрамбовується.

Доріжки з покриттям з цегляної крихти. У підготовлене корито засипають і щільно утрамбовують цегляний бій шаром завтовшки 10 см. Відтак на нього вкладають дрібний цегляний бій шаром завтовшки 5 см. Поверх цього добре втрамбованого шару розсипають шаром 1 см молоту на порошок червону цеглу. Після цього доріжку добре поливають і вкатують важким катком.

Для підвищення стійкості верхнього шару до цегляної крихти додають цемент і гашене вапно. Відтак полотно доріжки добре вкатують.

Дернова доріжка. На добре втрамбовану піщану основу вкладають дерн, який злегка утрамбовують і рясно поливають.

Доріжки набивні. Існуючий грунт зрізають на глибину 5-8 см і в утворене корито засипають дрібний щебінь, а потім полотно доріжки вкатують катком.