6.2.2.Очистка території

Перед початком озеленювальних робіт ділянку очищують від сміття, каміння, а також усувають пеньки, стовбури всохлих дерев і розбирають старі фундаменти. При невеликих обсягах ці роботи виконують вручну, але частіше для згрібання сміття використовують бульдозери.

Зібрані на ділянці камінь, щебінь та цеглу можна використати для влаштування покриття доріг, спортивних майданчиків, фундаментів споруд та альпійських гірок. Тому всі ці будівельні рештки слід посортувати і скласти збоку до завершення підготовчих робіт. Металевий брухт, скло чи харчові відходи необхідно вивезти.

6.2.3. Розпланування ділянки

Після того як ділянка, яку ми маємо озеленювати, буде очищена від будівельних решток і сміття, проводиться її розбивка відповідно до проекту. Розбивку, як правило, здійснюють з участю автора проекту або ж хоча б з наступною перевіркою запроектованого ним розпланування.

Перенесення проекту в натуру здійснюється із дотриманням усіх привязувальних розмірів, проставлених у розбивочних кресленнях і проводиться в два етапи. В першу чергу позначають в натурі межі ділянки, траси доріг і підземних комунікацій, а також обриси споруд і площадок. В другу чергу, безпосередньо перед посадками, розмічають місця висадки рослин.

На невеликих обєктах перенесення на місцевість контурів алей, доріжок, площадок, масивів слід здійснювати за допомогою мірної стрічки, шнура і транспортира, а на великих ділянках, особливо в умовах складного рельєфу або ж при наявності будівель і насаджень, – за допомогою геодезичного інструменту.

Основні лінії плану і розташування посадок закріплюють на місцевості забивкою кілків і кілочків таким чином:

зовнішні межі ділянки – в кутках і через кожні 10-20 м;

контури площадок – в кутках і в точках перетину їх алеями і доріжками;

окружності, еліпси та інші криві – у геометричних центрах і характерних точках;

ряди дерев і чагарників (в тому числі в масивах) - в місцях посадки крайніх у ряду екземплярів і через кожні 5-10 м;

живоплоти, бордюри, рабатки – в точках перелому осі і через кожні 3-5 м (осями або бровками посадкових траншей).

Детальна розбивка посадкових місць в рядах і в межах контурів деревних масивів може проводитися безпосередньо перед викопуванням ям.

Послідовність перенесення проекту в натуру встановлюють залежно від черговості окремих ділянок території, яка озеленюється. Перенесення в натуру розбивочного креслення найкраще проводити до початку основних озеленювальних робіт, а отже, після закінчення вертикального планування та прокладки підземних комунікацій.

6.2.4. Вертикальне планування

Вертикальне планування здійснюється залежно від конкретних умов відповідно до проекту. Полягає воно в основному у зрізуванні землі в одних місцях і підсипці її в інших, для того щоб вирівняти територію і забезпечити організований стік атмосферних опадів. Лише зрідка доводиться завозити землю на ділянку або вивозити надлишки землі.

Л.Б.Лунц (1966) наводить приклад проекту вертикального планування ділянки перед крупною громадською будівлею. Проект складається з двох частин. На першому з них показані вертикальні позначки території, проставлені в кутках квадратів з довжиною сторін 10 м. Зазначені позначки наявні, а також і ті, які проектуються (підкреслені цифри). На другому кресленні різною штриховкою показані місця зрізування і підсипки землі. Згідно з проектованими вертикальними позначками та схемою підсипок і зрізувань легко встановити, що найближча до будинку частина території має бути підсипана в середньому на 40 см, а протилежна частина ділянки має бути зрізана на таку ж приблизно глибину.

Перший етап роботи полягав у грубому плануванні ділянки з переміщенням шару землі зазначеної товщини із віддаленої частини ділянки до будинку. Це переміщення можливе або автомашиною, або ж, що швидше і дешевше, – грейдером.

У даному випадку, наприклад, перекидка близько 4тис.м³ землі була виконана одним грейдером на автомобільному ходу за 3 робочих дні.

Потім кілочками розмічають в натурі кути квадратів, нанесених на кресленні. Відтак кілочки забивають у землю з таким розрахунком, щоб вершина кілочка виявилася на встановленій проектом висоті. Глибина, на яку має бути забитий кожний кілочок, визначається за допомогою геодезичних інструментів.

Наступний етап роботи полягає у розрівнюванні землі у рівень із вершинами кілочків. Вся відсипка проводиться дещо вище заданих позначок, оскільки грунт, яким засипають ями і понижені місця та траншеї, згодом осідає. Це осаджування (якщо землю не вкатати катком) визначається для різних категорій наведеними у табл. 6.5 співвідношеннями.

Таблиця 6.5

Осаджування різних типів ґрунтів,%

Категорія ґрунтів	Назва ґрунтів	Осаджування
І І І І ІІ ІІ ІІІ IV	Пісок дрібний Пісок крупний Супісок Рослинна земля Торф Суглинок легкий Суглинок важкий Глина	2-3 5-6 2-3 7-8 7-8 7-8 10-12 10-12

Схему вертикального планування розроблюють на геодезичній підоснові і генеральному плані об’єкта. Масштаб схеми для садів і парків приймають 1:1000 або 1:500.

При складанні схеми вертикального планування знаходять проектні (червоні) відмітки в точках перетину осей доріжок і в місцях зміни рельєфу по трасі доріжок, а також проектні повздовжні ухили. Проектні поздовжні ухили визначають за такою формулою:

і =

де Н_а – нижня відмітка перетину доріг або перепаду рельєфу; Н_в – те саме, верхня; l – відстань між цими точками, м.

Значення отриманого ухилу визначають до тисячних часток, по ньому уточнюють позначки в певних точках. Ухили поверхонь часто не відповідають проектним ухилам, тоді їх створюють зрізанням грунту на одних ділянках і підсипкою на інших. Різниця між червоною і чорною позначками визначаються як робоча. Позитивна позначка (+) означає підсипання грунту, а негативна (-) – зрізання. При такому підрахунку земляних робіт вибирається оптимальний варіант розташування всіх елементів на плані.