33

Курс: „Фінансове забезпечення діяльності малого бізнесу”

Тема 1. Особливості організації фінансів малого бізнесу

План лекційного заняття № 1:

1. Економічна сутність малого підприємництва. Особливості організації фінансів в малому бізнесі.

2. Роль і місце малого бізнесу в структурі ринкової економіки.

3. Державне регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання малого бізнесу

Питання 1. Економічна сутність малого підприємництва та особливості організації фінансів в малому бізнесі

Під господарською діяльністю, у Господарському Кодексі України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підприємництвом є - господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мале підприємництво як тип підприємницької діяльності найбільш повно розкривається через характеристику її суб’єктів, тобто підприємця.

Підприємець – це особистий фактор відтворення, здатний на інноваційній та ініціативній основі йти на ризик і раціонально поєднувати інші фактори виробництва, щоб у кінцевому результаті одержувати підприємницький дохід.

Малим підприємництвом (малим бізнесом) - це самостійна діяльність (за рахунок власних коштів), що здійснюється певними суб’єктами ринкової економіки на власний ризик з метою отримання підприємницького доходу. Тобто, це будь-яка діяльність малих підприємств та окремих громадян, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу (підприємницького доходу – прибутку).

В основі малого підприємництва лежить приватна власність на засоби виробництва та кінцеві результати виробничої діяльності.ы

Суб’єкти підприємницької діяльності можна класифікувати за певними критеріями, залежно від конкретних задач. Згідно законодавства України та як показує світовий та вітчизняний досвід, основним критерієм, на підставі якого підприємства різних організаційно-правових форм відносяться до суб’єктів малого підприємництва, є середня чисельність працюючих у звітному періоді.

У країнах Євросоюзу з 1.01.1995 р. До малих відносяться підприємства, що мають чисельність працюючих до 50 чол.; річний оборот (дохід) менш ніж 4 млн. євро; сума балансу менш ніж 2 млн. євро.

До середніх в ЄС відносять підприємства з кількістю працюючих від 50 до 250 чол.; річним оборотом (дохід) менш ніж 16 млн. євро; сумою балансу менш ніж 8 млн. євро.

Комісією ЄС (КЄС) запропоновані наступні критерії віднесення фірм до малих: кількість працюючих не повинно перевищувати 100 чол.; розмір власного основного капіталу повинен бути менш ніж 75 млн. євро за умов, що доля великих компаній в статутному капіталі фірми не перевищує одну третину. КЄС виділяє мікрофірми з чисельністю зайнятих до 10 чол. (це індивідуальні, сімейні та фермерські господарства) та дрібні фірми, з чисельністю працюючих від 10 до 99 чол.

Міжнародна організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), до якої входять розвинуті країни світу, визначає підприємства з кількістю працюючих до 19 чол. як „значно малі”, до 99 чол. як „малі”, від 100 до 499 чол. як „середні” та понад 500 як „крупні”.

В Росії існування малого підприємництва було дозволено з 1988 р. У сучасному російському законодавстві принцип віднесення підприємств до малих визначається за кількістю працюючих. За Федеральним законом РФ „Про державну підтримку малого підприємництва у РФ” від 1995 р. суб’єктами малого підприємництва є комерційні організації та в яких середня чисельність працюючих за звітний період не перевищує наступних граничних рівнів:

• у промисловості, будівництві, на транспорті – 100 чол.;

• у сільському господарстві та науково-технічній сфері – 60 чол.;

• в оптовій торгівлі – 50 чол.;

• в інших галузях та за умов здійснення інших видів діяльності – 50 чол.;

• у роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення – 30 чол.

Об’єм господарського обороту практично не встановлений.

В Україні, згідно чинного законодавства (Господарський Кодекс України) існує така класифікація суб’єктів господарювання залежно від кількості працюючих і доходів (рис.1)

Суб'єкти господарювання

Мале підприємництво

Середнє підприємництво

Велике підприємництво

ФОП і юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких:

1.) середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 50 осіб;

2.) річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн.євро, визначену за середньорічним курсом НБУ

ФОП і юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких:

1.) середня кількість працівників за календарний рік більше 50 осіб, але менше 250 осіб;

2.) річний дохід від будь-якої діяльності більше суми, еквівалентної 10 млн.євро, але менше суми 50 млн. євро, визначену за середньорічним курсом НБУ

Юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких:

1.) середня кількість працівників за календарний рік перевищує 250 осіб;

2.) річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 млн.євро, визначену за середньорічним курсом НБУ

в тому числі

мікропідприємництво

ФОП і юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких:

1.) середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 10 осіб;

2.) річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн.євро, визначену за скркдньорічним курсом НБУ

Рис.1. Класифікація суб’єктів господарювання залежно від кількості працюючих і одержаних доходів

Разом із середньою чисельністю працюючих критеріями віднесення до малого підприємництва є:

• об’єм обороту (валовий дохід);

• розмір активів;

• сума статутного капіталу.

За даними Світового банка, загальна кількість показників, за якими підприємства визнаються суб’єктами малого підприємництва, перевищує 50.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб (1000 чол.), а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро (5 млн. ЄUR) за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

За функціональним призначенням виділяють три види підприємництва:

1. виробниче;

2. комерційне;

3. фінансове.

За масштабами діяльності підприємництво поділяється на:

• мале;

• середнє;

• велике.

За економічною природою мале підприємництво:

по перше – це сектор економіки: національного, регіонального та місцевого рівнів;

по друге, воно є особливим типом підприємницької діяльності.

Об’єктивна необхідність розвитку малого підприємництва зумовлена змінами, що відбуваються у великому виробництві на сучасному етапі.

Структура економіки (галузі) за розміром передбачає співіснування підприємств різних розмірів, у тому числі й малих, які утворюють відповідну групу. Суспільною формою малої виробничої одиниці в умовах ринкової економіки стає мале підприємство. Головними економічними рисами його є:

• відособленість (господарювання на власний ризик);

• спеціалізація на будь-якому виді діяльності;

• реалізація виробничих товарів (послуг) через купівлю-продаж на ринку;

Соціально-економічна природа малого підприємництва доповнюється такими обставинами:

а) мале підприємство може бути засноване на особистій праці власника та членів його сім’ї;

б) мале підприємство може бути засноване на використанні найманої праці у поєднанні з виробничо-управлінською діяльністю господаря.

Отже, мале підприємництво є особливим сектором економіки, який утворюється сукупністю малих підприємств і тому є специфічною суспільною формою дрібного виробництва в умовах ринку.

Питання 2. Роль і місце малого бізнесу в структурі ринкової економіки.

Світовий досвід і практика господарювання свідчать, що важливою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.

Формування ринкових відносин в Україні супроводжується зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Одним з перспективних напрямів створення конкурентного середовища є розвиток малого бізнесу.

Мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць (скорочення безробіття), активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами.

Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення і подальше вдосконалення змішаної економіки ринкового типу. Ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно ринковий спосіб координації економічних процесів є найбільш перспективним.

Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного інтересу та взаємо узгодженість інтересів ринкових суб’єктів.

Важливими ознаками ринкової економіки є:

• реалізація підприємницького потенціалу;

• мобілізація самостійної ініціативи господарського суб’єкта.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки відіграє роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Мале підприємництво є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки.

Роль малого підприємництва у структурі ринкової економіки визначається наступними факторами:

• чисельністю МП та індивідуальних підприємців у загальній чисельності суб’єктів ринкової економіки;

• формується на засадах дрібнотоварного виробництва;

• вкладом суб’єктів малого підприємництва у формуванні державного, регіональних та місцевих бюджетів;

• визначає вклад у створення ВВП (структурну та якісну характеристику), у виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

• здійснює структурну перебудову економіки;

• швидкістю окупності витрат та свободою ринкового вибору;

• насиченням ринку споживчими товарами (роботами та послугами);

• забезпечення реалізації інновацій;

• зростання чисельності зайнятого працездатного населення шляхом створення додаткових робочих місць;

• висока мобільність капіталу;

• навички дієздатних громадян у створенні власної справи, накопичення досвіду раціональних форм управління;

• формування нового соціального прошарку підприємців-власників;

• сприяння послабленню монополізму та розвитку конкуренції.

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці проявляється у властивих йому функціях. Основними з них є:

1. функція формування конкурентного середовища;

2. функція оперативного реагування на зміни кон’юнктури ринку та надання гнучкості економіці;

3. інноваційна функція;

4. функція розв’язання проблем зайнятості;

5. функція пом’якшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин (фундаментальна основа формування середнього класу) шляхом розширення соціальної бази реформ на певному етапі розвитку економіки країни та соціальної диференціації.

Специфічними функціями сектору малого підприємництва, що проявляються за умов реформування соціально-економічної системи (створення ринкової економіки) є:

1. Сприяння у формуванні суб’єктів ринкового господарства.

2. Сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції.

3. Вивільнення державного сектору від виробництва нерентабельної для нього дрібносерійної та штучної продукції, що задовольняє індивідуальний попит та забезпечення ефективної діяльності великого підприємництва.

4. Протидія тенденціям розвитку форм безробіття та його структурної форми, за умов формування та ефективного функціонування сектору малого підприємництва.

5. Сприяння процесу демократизації суспільства. Від темпів (рівня) розвитку малого підприємництва залежить ступінь демократизації суспільства.

6. Сприяння розвитку інноваційної діяльності (прискорення науково-технічного прогресу (НТП) у важливих напрямках НТП: галузі електроніки, кібернетики, інформатики тощо.

7. Сприяння подоланню дефіцитності споживчого ринку шляхом насичення національного ринку й активізації споживчого попиту.

8. Сприяння соціально-політичній стабільності суспільства.

Мале підприємництво
це:	провідний сектор економіки; основа дрібнотоварного виробництва
визначає:	темпи економічного розвитку; структуру та якісну характеристику ВВП; ступінь демократизації суспільства
здійснює:	структурну перебудову економіки
характеризується:	швидкою окупністю затрат; свободою ринкового досвіду
забезпечує:	насичення ринку товарами та послугами; реалізацію інновацій; додаткові робочі місця
характеризується:	високою мобільністю; раціональними формами управління
формує:	соціальний прошарок підприємців-власників; основу середнього класу
сприяє:	послабленню монополізму; розвитку конкуренції

Рис. 1. Роль малого підприємництва

Таким чином, взаємодіючи з великим та середнім підприємництвом, з державним сектором, мале підприємництво становить невід’ємний структурний елемент сучасної ринкової економічної системи.

Значення малого бізнесу свідчать інтегровані показники, що характеризують стан сектору малого підприємництва в розвинутих країнах (табл. 1):

Таблиця 1