- •Лабораторна робота №1 Вивчення принципів роботи металографічного мікроскопу
- •1.1 Мета роботи та робоче завдання
- •1.2 Основні теоретичні відомості
- •1.2.1. Типи металографічних мікроскопів
- •1.2.2. Схема формування зображення в мікроскопі
- •1.2.3 Недоліки оптичних зображень
- •1.3 Устаткування, прилади та матеріали
- •1.3.1 Конструкція металографічних мікроскопів
- •1.3.1.1. Механічна система металографічного мікроскопа
- •1.3.1.2. Освітлювальна система металографічного мікроскопа
- •1.3.1.3. Оптична система металографічного мікроскопа
- •1.3.2 Вибір оптики, підготовка мікроскопа до роботи, рекомендована послідовність виконання мікроструктурних досліджень
- •1.4 Заходи безпеки
- •1.5 Програма проведення експерименту
- •1.6 Опрацювання результатів експерименту
- •1.6.1 Розподільна здатність металографічного мікроскопу
- •1.6.2 Доцільне збільшення мікроскопу
- •1.6.3 Ціна поділки окуляр-мікрометра
- •1.6.4 Визначення розміру структурної складової сплаву
- •1.7 Оформлення звіту та порядок захисту роботи
- •1.8 Контрольні запитання
1.6.2 Доцільне збільшення мікроскопу
Наявність границі розподільної здатності у об’єктиву дозволяє ввести поняття граничного або корисного (доцільного) збільшення мікроскопу. Доцільне збільшення мікроскопу Nд – це таке збільшення, при якому може бути досягнута границя розподільної здатності об’єктиву. За визначенням:
Nд = δока/ δ, (1.3)
де δока – границя розподільної здатності ока людини, δ – розподільна здатність мікроскопу. Підставив відповідні числові значення (δока = 200 мкм, λ = 0,589 мкм при використанні білого світла), отримаємо: Nд = (500÷1000)А, де А – числова апертура об’єктиву. Ця формула була отримана Аббе та зазвичай записується у вигляді:
500 А ≤ Nд ≤ 1000 А (1.4)
Застосування збільшення менше 500 A не дозволить роздивитися всі деталі об’єкту, оскільки границя розподільної здатності ока в цьому випадку менше, за ту, що забезпечує мікроскоп. Збільшення більше за 1000 A не дозволяє виявити нові деталі об’єкту, оскільки розподільна здатність оптики використана повністю.
При розрахунках доцільного збільшення мікроскопу необхідно скористатися формулою (1.3). При цьому величину δ – мінімальну розподільна здатність, яку необхідно отримати за допомогою мікроскопу – задає викладач.
Далі, за формулою (1.4) знаходять значення числової апертури об’єктиву:
Nд/1000 ≤ А ≤ Nд/500 (1.5)
та користуючись табл.1.1 обирають з наявних той, числова апертура якого задовольняє умовам. По-третє, знаючи збільшення об’єктиву (Nоб), знаходять необхідне збільшення окуляра (Nок) за формулою:
Nок = Nд/Nоб. (1.6)
Всі результати записують до табл.1.6.
Таблиця 1.6 – Доцільне збільшення мікроскопу
№ з/п |
Параметри |
Значення |
||
1 |
δока, мкм |
200 |
200 |
200 |
2 |
δ , мкм |
|
|
|
3 |
Nд, ф-ла (1.3) |
|
|
|
4 |
А, від – до ф-ла (1.5) |
|
|
|
5 |
Апертура наявного об’єктиву (табл. 1.1) |
|
|
|
6 |
Збільшення наявного об’єктиву, (табл. 1.1) |
|
|
|
7 |
Nок, ф-ла (1.6) |
|
|
|
8 |
Збільшення наявного окуляру, (табл. 1.2) |
|
|
|
1.6.3 Ціна поділки окуляр-мікрометра
Для визначення розмірів елементів структури при мікроструктурному аналізі користуються окуляр-мікрометром. Окуляр-мікрометр – це окуляр, в який вставлена скляна пластинка з нанесеною на неї шкалою (див. рис.1.20).
Рисунок 1.20 – Окуляр-мікрометр для металографічного мікроскопу.
Ціна поділки шкали окуляр-мікрометра залежить від збільшення мікроскопу. Для її визначення використовують об’єкт-мікрометр (див. рис. 1.21). Об’єкт-мікрометр - це скляна пластинка з нанесеним шаром хрому. На поверхні хрому нанесено шкалу довжиною 1 мм з ціною поділки 0,01 мм. Скляна пластинка з нанесеною шкалою вклеєна в сталеву оправу, яка має розміри предметного скла.
а б
Рисунок 1.20 – Об’єкт-мікрометр: а – зовнішній вигляд, б – розмір шкали при різних збільшеннях.
Для визначення ціни поділки шкали окуляр-мікрометра його вставляють в тубус мікроскопу, а об’єкт-мікрометр закріплюють на предметному столику шкалою до об’єктива. Мікроскоп фокусують на чітке зображення об’єкт-мікрометра в площині шкали окуляр-мікрометра (див. рис.1.21, а). Поворотом шкали окуляра добиваються паралельності штрихів обох шкал. Підраховують кількість поділок n шкали окуляр-мікрометра, що потрапили на відрізок L шкали об’єкт-мікрометра (див. рис.1.21, б). Ціну поділки шкали окуляра визначають за формулою:
Е = 0,01 · L/п. (1.7)
Результати розрахунків записуютьдо табл. 1.7.
Повторити вищеописану процедуру для іншого збільшення мікроскопу. Таким чином в табл. 1.7 повинна бути визначена ціна поділки шкали окуляра для 3-4 збільшень мікроскопу.
а б
Рисунок 1.21 – Визначення ціни поділки шкали окуляр-мікрометра: а – фокусування обох шкал (1 – окуляр-мікрометр, 2 – об’єкт-мікрометр), б – для визначення ціни поділки.
Таблиця 1.7 – Ціна поділки шкали окуляр-мікрометра
№ з/п |
Nоб |
Nок |
Збільшення мікроскопу N=Nоб *Nок |
L, поділок |
n, поділок |
Е, мм (ф-ла 1.7) |
1 |
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
