1.2.1. Типи металографічних мікроскопів
Металографічний мікроскоп застосовується для вивчення внутрішньої будови об’єкта у відбитому світлі. Це основний прилад для виконання мікроструктурного аналізу матеріалів. В залежності від складності та універсальності мікроскопу в ньому може бути реалізовано одразу декілька, або лише один спосіб дослідження об’єкту. Найчастіше в металографічних мікроскопах застосовують світле поле, темне поле, поляризоване світло.
За типом оптичні мікроскопи діляться на: біологічні, металографічні, люмінесцентні, ультрафіолетові, поляризаційні, стереоскопічні, порівняльні, інструментальні.
За конструкцією металографічні мікроскопи діляться на два види:
- прямі мікроскопи (див. рис. 1.1, а)
- інвертовані мікроскопи (див. рис.1.1, б)
При прямій компоновці мікроскопу об’єктив знаходиться над об’єктом, досліджувана поверхня якого направлена вверх. При такій конструкції виникають дві проблеми: необхідність перпендикулярності оптичної осі й поверхні об’єкту та неможливість дослідження великих предметів. Перша вирішується шляхом фіксації об’єкту на плоско-параленьній пластині за допомогою пластичної фіксуючої маси (наприклад, пластиліну) й пресу. Дослідження великих предметів виконується, або за допомогою високого штативу, або встановленням основи мікроскопу безпосередньо на плоску й горизонтальну частину об’єкту.
а б
Рисунок 1.1 – Металографічний мікроскоп: а – прямий, б – інвертний.
При інвертованій (перевернутій) конструкції металографічного мікроскопу об’єктив знаходиться під об’єктом, який повернутий досліджуваною поверхнею донизу. При інвертованій компоновці мікроскопа знімаються обмеження стосовно форми та розміру зразка, але виникають обмеження за вагою, яка давить на фокусувальний механізм мікроскопу. Крім того, для інвертованих мікроскопів недоступні деякі методики, що пов’язані з обробкою поверхні матеріалу реактивами.
1.2.2. Схема формування зображення в мікроскопі
На рис. 1.2 наведено схему формування зображення структури зразка (Х) в оптичному мікроскопі.
Основними елементами мікроскопу є об’єктив (ОБ) й окуляр (ОК), які є складною системою лінз, освітлювач (С) та конденсор (К). Об’єкт, що досліджується розміщується перед об’єктивом на відстані від однієї до двох фокусних відстаней об’єктива fоб, а світло від джерела падає на зразок вертикально. Відбиті від поверхні зразка промені потрапляють в об’єктив й далі в окуляр. Об’єктив формує дійсне перевернуте та збільшене зображення 1' (див. рис.1.3).
Рисунок 1.2 – Принципова оптична схема металографічного мікроскопу.
Рисунок 1.3 - Принципова схема формування зображення в оптичному мікроскопі при фотографуванні: 1- об’єкт, 1' – зображення, яке формує об’єктив, 1'' - – зображення, яке формує окуляр, 2 – об’єктив (ОБ), 3 – окуляр (ОК), 4 – екран, F – передній фокус окуляра.
При візуальному спостереженні об’єкту 1 мікроскоп настроюють так, щоб 1' знаходилося безпосередньо за переднім фокусом окуляра F. В цьому випадку окуляр працює як лупа та формує уявне перевернуте та збільшене зображення. Проходячи крізь око людини, промені від нього створюють на сітківці ока дійсне зображення. Зазвичай зображення, сформоване окуляром, розташовують на відстані найкращого бачення ока (~ 250 мм).
Якщо зсунути окуляр таким чином, щоб 1' опинилася перед переднім фокусом окуляра F, то тоді окуляр буде працювати як проекційна система та сформує дійсне пряме та збільшене зображення. Його й спостерігає дослідник на екрані 4.
Загальне збільшення об’єкту, що досягається в металографічному мікроскопі дорівнює добутку збільшення об’єктиву на збільшення окуляру.
Для створення зображення високої якості застосовують спеціальні діафрагми, що обмежують світлові промені (див. рис. 1.2), – апертурну (АДО) та польову (ПДО).