
- •Питання 1. Предмет і завдання педагогічної психології.
- •Завдання педагогічної психології:
- •Традиційно в структурі педагогічної психології виділяють три розділи:
- •Питання 2. Основні проблеми педагогічної психології, їх характеристика
- •Питання 3. Загальна характеристика методів педагогічної психології
- •Всі методи, що використовуються в педагогічній психології поділяються на:
- •Крім того, виділяють ще дві групи методів, що мають на меті надання прямого практичного психологічного впливу на дитину:
- •Серед безлічі методів психолого-педагогічних досліджень у педагогічній психології найбільш широко використовуються:
Питання 2. Основні проблеми педагогічної психології, їх характеристика
У педагогічній психології є ряд проблем, теоретичне і практичне значення яких виправдовує виділення і існування цієї галузі знань.
1. Знаходження і максимально ефективне використання сенситивних періодів розвитку психіки дитини. Однією з найважливіших у розвитку дітей є проблема сенситивних періодів у житті дитини. Суть проблеми полягає в тому, що:
По-перше, не відомі всі сенситивні періоди розвитку інтелекту й особистості дитини, їх початок, діяльність і кінець;
По-друге, в житті кожної дитини вони індивідуально своєрідні, наступають у різний час і протікають по-різному. Труднощі виникають і з визначенням психологічних якостей дитини, які можуть формуватися і розвиватися в даному сенситивному періоді.
Сенситивним періодом називається період найбільшої чутливості психіки до певного роду впливів. Наприклад, сенситивним періодом для освоєння рідної мови у дитини є вік приблизно до трьох років, і, якщо до 4-річного віку дитина не навчилася розуміти людську мову, освоїти її в повному обсязі він вже не зможе. Сенситивний період для освоєння писемного мовлення (читання та письма) починається в 4-4,5 року, а судити про терміни його закінчення з точністю до року не представляється можливим. Психологам відомі ще далеко не всі сенситивні періоди розвитку інтелекту й особистості дитини, їх початок, тривалість і кінець, до того ж багато з цих періодів індивідуально своєрідні, наступають у різний час і протікають по-різному. Труднощі, пов'язані з практичним педагогічним рішенням цієї проблеми, полягають також у тому, щоб точно визначити ознаки початку сенситивного періоду, а також комплекси психологічних якостей дитини, які можуть формуватися і розвиватися в межах того чи іншого сенситивного періоду. Психологам необхідно навчитися прогнозувати появу різних сенситивних періодів розвитку.
2. Зв'язок свідомого організованого педагогічного впливу на дитину з його психологічним розвитком. До цього часу немає однозначної відповіді на питання, чи ведуть навчання і виховання за собою розвиток, чи сприяє навчання розвитку, як пов'язано біологічне дозрівання організму з навчанням і розвитком дитини, чи впливає навчання на дозрівання, і якщо так, то до яких меж.
3. Поєднання вікових закономірностей і індивідуальних особливостей розвитку та оптимальні для вікових категорій і конкретних дітей методи навчання і виховання. Кожен вік дитини відкриває свої можливості для його інтелектуального та особистісного зростання, але чим старше стають діти, тим більше між ними накопичується індивідуальних відмінностей, а загальні вікові закономірності мають все більше винятків. Можливості розвитку дітей одного віку зовсім не однакові, і у міру дорослішання останніх все гостріше стає проблема оптимального використання цих можливостей.
4. Наступною є проблема системного характеру розвитку дитини і комплексності педагогічних впливів. Суть її полягає в тому, щоб представити розвиток дитини як прогресивне перетворення безлічі його когнітивних і особистісних властивостей, кожне з яких можна розвивати окремо, але розвиток кожного позначається на становленні безлічі інших властивостей і в свою чергу залежить від них.
5. Іншою проблемою є проблема зв'язку дозрівання і навчання, задатків і здібностей, генотипічній і середовищній зумовленості розвитку психологічних характеристик і поведінки дитини. В узагальненій формі вона представляється у вигляді питання про те, як генотип і середовище роздільно і спільно впливають на психологічний і поведінковий розвиток дитини.
6. Психологічна готовність дітей до свідомого виховання та навчання. Жодна психологічна властивість і якість людини не виникає раптово з нічого – їх поява у відкритій формі випереджається тривалим періодом прихованого, латентного перетворення. Стосовно більшості психологічних властивостей і особливостей дитини про ці періоди відомо надзвичайно мало. З чого вони починаються і скільки часу тривають, яке співвідношення прихованих і відкритих періодів розвитку кожної психічної функції – ще одна з найскладніших проблем педагогічної психології. Вирішуючи її, необхідно визначити, в якому сенсі слід вживати і розуміти термін «готовність до навчання і виховання»: мається на увазі наявність у дитини певних задатків або вже розвинутих здібностей, чи мається на увазі наявний рівень розвитку психіки або необхідно враховувати також зону найближчого розвитку. Чималу трудність також представляє пошук валідних і надійних методів психодіагностики готовності до навчання і виховання.
7. Педагогічна занедбаність. Відставання дитини в розвитку від однолітків може бути зумовлене різними причинами, і необхідно зуміти відрізнити справжню розумову відсталість від педагогічної занедбаності, викликаної тим, що на більш ранніх етапах розвитку дитину погано навчали і виховували і вона не отримала від дорослих того понятійного апарату, який характерний для відповідного віку. Педагогічно запущеній дитині необхідно створити сприятливі психологічні умови, щоб вона могла ліквідувати своє відставання в розвитку.
Слід відшукати справжні критерії розрізнення педагогічної занедбаності і різних форм справжньої розумової відсталості (затримки психічного розвитку, олігофренії тощо), щоб виключити помилки і не допустити потрапляння педагогічно запущених, але піддаються виправленню дітей у спеціальні навчальні заклади для розумово відсталих.
8. Забезпечення індивідуального підходу в навчанні. Під індивідуальним підходом розуміється застосування до кожної дитини таких програм і методів навчання і виховання, які найкраще підходять до її індивідуальних особливостей, перш за все до наявних здібностей і задатків.
9. Проблема соціальної адаптації та реабілітації. Тут мова йде про пристосування дітей, які опинилися соціально ізольованими і неготовими до нормального життя серед людей, до навчання і взаємодії з ними на особистісному і діловому рівнях. Наприклад, діти багато хворіли, з дитячих будинків, інтернатів та інших закритих навчальних закладів. Соціальна реабілітація – це відновлення порушених соціальних зв'язків і психіки таких дітей, щоб вони могли успішно навчатися і розвиватися як всі нормальні діти в спілкуванні і взаємодії з оточуючими людьми.
Рішення перелічених психолого-педагогічних проблем вимагає від учителя високої професійної кваліфікації, чималу частину якої складають психологічні знання, вміння та навички.