3. Аналітичні жанри

Аналітичні жанри поділяються на традиційні, що давно використовуються в журналістиці, та нетрадиційні, що сформувалися досить недавно, коли в них з'явилася потреба.

Елементарним, найлаконічнішим аналітичним жанром прийнято вважати КОМЕНТАР – невеликий авторський виступ, у якому тлумачаться, роз’яснюються, елементарно аналізуються факти політичного, економічного, культурного, наукового життя з метою донесення до аудиторії суті, смислу події, явища, їх місця серед інших фактів і процесів.

Цінність коментаря – у свіжості думки, оригінальності суджень і висновків, точності й образності слова. Найбільша вада коментарів – нудне розжовування загальновідомих істин і тенденційне, зацікавлене тлумачення подій.

Коментар може бути:

самого журналіста

компетентної особи чи осіб

журналіста і компетентних осіб

Коментарі поділяються на: пояснювальні; полемічні; сатиричні; репліки; відгуки.

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ – форма подачі інформації, коли описуються, аналізуються об’єднані спільністю теми факти дійсності, обмежені місцем і часом.

Кореспонденція – це оперативний опис і аналіз певної сукупності фактів, шлях від конкретного до загального.

Кореспонденція – це матеріал від власного кореспондента, який відвідав місце події, зустрівся з компетентними людьми, розкрив загальну суть проблеми чи ситуації ще й додавши додаткові факти.

Місце кореспонденції визначається між інформаційними й аналітичними жанрами. Зокрема Чекмишев відносить її до інформаційних жанрів, а В. Здоровега – до аналітичних.

Інформаційний привід для кореспонденції – подія, новина чи ситуація, яка робить її вартою висвітлення детальнішого в порівнянні з фактом чи заміткою.

Аналітичне інтерв'ю. Жанр інтерв'ю є результатом «закріпленості» у журналістському тексті форми одержання автором цього тексту визначених фактів про дійсність за допомогою методу інтерв'ю. Як відомо, сам по собі метод інтерв'ю відноситься не до теоретичних, а до емпіричних. Очевидно, з цієї причини і жанр інтерв'ю часто відносять до інформаційних жанрів, що базується саме на інформації, отриманій в результаті застосування емпіричних методів дослідження.

Інтерв'ю, як і інші емпіричні методи, застосовується для одержання вихідних фактів, необхідних для підготовки не тільки інформаційних виступів, але й аналітичних. Інформація, отримана методом інтерв'ю, може бути трансформована і представлена, наприклад, на газетній смузі у вигляді кореспонденції, звіту, репліки, статті. Це означає, що використання даного методу при зборі інформації ще не породжує автоматично жанр інтерв'ю. Лише, у випадку яскравого виявлення в тексті «ходу» застосування цього методу він може визначати форму такої публікації як діалогічну, питально - відповідальну.

По цій домінуючій ознаці текст може бути названий жанром інтерв'ю. Однак те, до якої групи жанрів можна відносити конкретне інтерв'ю - інформаційним чи аналітичним, залежить від змісту тексту, викладеного у формі інтерв'ю. Якщо інформаційне інтерв'ю несе в собі лише повідомлення про факт, відповідаючи на питання: хто? Що? Де? Коли?, то аналітичне інтерв'ю, крім того, містить і аналіз факту, відповідаючи при цьому на питання: чому? Яким чином? Що це означає? тощо. Роль автора аналітичного інтерв'ю полягає насамперед у тому, що своїми питаннями він задає насамперед напрямок аналізу, що звичайно здійснює сама людина у якої беруть інтерв'ю.

З цією метою питання формулюються таким чином, що вони вимагають висвітлення вузлових моментів якої-небудь події, явища, процесу, ситуації.

СТАТТЯ – найпоширеніший і найуживаніший жанр журналістики.

Стаття – це синтетичний жанр публіцистики, в якому журналіст, використовуючи інформаційні, аналітичні й художньо-публіцистичні методи, досліджує актуальну соціальну проблему, щоб показати явище, його причини й наслідки для вдосконалення життя

// Олена Кузнєцова

Стаття – це журналістський жанр, у якому основне повідомлення є висновком або прогнозом, зробленим на підставі численних фактів та свідчень

// Французькі дослідники

Стаття – це такий журналістський виступ, у якому автор аналізує факти і явища життя, доносить з допомогою відповідних аргументів певну думку, ідею

// Володимир Здоровега

Зазвичай вирізняють статті:

Наукові

Публіцистичні

Пропагандистські

Передові (займає осібне місце, це – висловлення позиції редакції)

ОГЛЯД – з’ясування певних тенденцій розвитку явищ чи процесів.

Предметом огляду є ціла низка однорідних явищ, які відбулися протягом певного часу – тижня, місяця, року, кількох років...

ЛИСТ – аналітичний жанр журналістики, у якому у формі звертання до конкретної особи, групи осіб чи громадськості висловлюється авторська позиція, дається оцінка фактам, подіям і явищам, аналізуються й оцінюються вчинки й погляди адресата.

Різновиди листа:

• відкритий лист

• лист-звернення

• лист-послання

• лист без адреси

• лист-заява

• лист-вітання

Ці листи різняться за призначенням, своєрідністю адресата, статусу автора і, з огляду на це, тоном, манерою викладу.

РЕЦЕНЗІЯ – жанр, у якому аналізується, оцінюється художній, мистецький, науковий твір, зіставляється він із життям, а також розглядаються порушені в творі суспільні проблеми.

Різновиди рецензії:

• анотація,

• рецензія-відгук,

• реферативна рецензія

• проблемна,

• авто рецензія

До нових, нетрадиційних, належать: анкета, моніторинг, рейтинг, прогноз, версія, експеримент, сповідь.

Анкета. У журналістиці поряд з такими методами збору інформації, як спостереження, інтерв'ю, опитування й ін., застосовується метод анкетування. Даний метод прийшов у журналістику із соціології і застосовується для одержання фактів за визначеними питаннями від широкого кола людей. У результаті обробки даних анкетування створюються публікації, що володіють своєрідними рисами, що дозволяють об'єднати їх (публікації) у самостійну жанрову групу.

Назва цього жанру може бути утворена від назви методу одержання інформації, що виступає головним жанротворчим фактором. Інакше кажучи, цей жанр може бути названий «анкетою» за зразком жанру «інтерв'ю», що теж отримав свою назву від найменування відповідного методу.

Анкетування дає в розпорядження журналіста досить складний і різноманітний матеріал. Такий характер його має на увазі, як мінімум, дві обставини. По-перше, те, що анкета, як правило, містить у собі досить багато різних питань, націлених на з'ясування тих чи інших сторін явища, що стає центром уваги анкетованих. При цьому організатора анкетування (чи журналіста) можуть цікавити як характеристики самого предмета (тобто факти про суть предмета, його кількісних і якісних характеристиках), так і відношення анкетованих осіб до того предмета, що вони розглядають.

Моніторинг. Тип публікацій, що з'являються на сторінках сучасної періодичної преси під рубрикою «моніторинг» одержав свою назву від активно використовуваного зараз при вивченні процесів, що відбуваються у суспільстві, однойменного виду соціологічного дослідження.

Моніторингом називається визначене «спостереження» за яким-небудь явищем, систематично повторюваний «замір» тих самих параметрів у визначеній сфері діяльності. Предметом моніторингу виступають конкретні характеристики (вибір їх залежить від мети моніторингу) різних явищ безпосередньо в момент дослідження.

У ході моніторингу активно застосовуються різні методи, особливо статистичні, контент-аналіз (наприклад підраховується скільки разів протягом визначеного часу на сторінках якоїсь газети з'являється ім'я визначеного політика) і т.д. Моніторинг дає можливість побачити, своєрідний «зріз» якогось явища, насамперед у вигляді сукупності статистичних даних, що «виявляють» щохвилинну тенденцію розвитку цього явища. Зазначені особливості предмета, мети, методів відображення дійсності при підготовці публікацій, обумовлених поняттям «моніторинг» і стають основою, що визначає характер цих публікацій як «представників» самостійного жанру журналістики.

Рейтинг. Назва жанру походить від англійського «rating», що перекладається як «оцінка», «класифікація». Основним жанротворчим фактором, що визначає своєрідність публікацій періодичної преси, що відносять до жанру рейтингу, виступає цільова настанова. Мета публікації подібного роду полягає в тому, щоб здійснити певне «ранжирування» подібних явищ за якоюсь конкретною ознакою. Ця мета досягається насамперед за рахунок застосування таких методів як аналогія і порівняння.

Явища, щодо яких складаються рейтинги, належать до найрізноманітніших сфер діяльності - економіки, фінансів, політики, культурного життя, спорту і т.д. Рейтинги часто публікуються як у спеціалізованих, так і в суспільно-політичних виданнях. Їх можна зустріти на сторінках газет і журналів, у теле- і радіопередачах.

Популярність такого жанру пояснюється тим, що аудиторія ЗМІ хоче знати пріоритети, що існують на сьогоднішній день у тій чи іншій важливій для них сфері. Виборцям, наприклад, важливо знати, який політичний діяч лідирує, а який є аутсайдером політичного життя. Вкладникам важливо знати, які банки найбільш надійні, а які можуть «розвалитися». Аматори музики прагнуть довідатися, скажемо, яка музична група чи співак користається найбільшою популярністю в населення тощо.

Прогноз. Становлення жанру «прогноз» відбувалося протягом останніх десяти років і прямо зв'язано з процесами реформування суспільства. Бажання довідатися, що чекає надалі, і викликало вал пророкувань, пророцтв, прогнозів, що захлиснув сторінки вітчизняної преси.

Пророкування чи прогнози - це судження про майбутнє. Прогноз, що завжди збувається, називають «пророцтвами».

На сторінках сьогоденної преси журналісти як автори прогнозів виступають відносно рідко. Найчастіше їх складають фахівці, експерти, учені відповідної сфери діяльності. Так відбувається, коли видання має на меті дати серйозний прогноз. Причиною звертання журналістів саме до таких людей є, зрозуміло, ті знання якими вони володіють. Але точність знань про сучасний стан прогнозованого явища - не гарантія точності передбачення його майбутнього.

Версія. Такого роду публікація базується на неповних доказах, на припущеннях автора. Версія виключає категоричність висновків, виводів. Основним фактором, що породжує жанр версії, є метод дослідження дійсності, обумовлений як «домисел», «вимисел».

Домисел стає неминучим, коли журналіст реконструює невідомі деталі якогось у цілому вірогідно відомого явища, події. Цей метод дає аудиторії можливість більш яскраво побачити подію, про яку повідомляє журналіст, а сам автор за допомогою деталізації події одержує додатковий шанс привернути увагу аудиторії до свого виступу. Застосовуючи домисел, створюючи версію тих чи інших подій, автор повинен обов'язково вказати на умовний характер своїх тверджень. Це вбереже його від обвинувачень з боку «героїв» публікації в наклепі.

Експеримент. Жанр «проявився» у вітчизняній журналістиці в якості самостійного на початку 90-х рр. Однак по суті своїй матеріали, подібні тим, що зараз часто можна зустріти під рубрикою «експеримент» (це поняття, як відомо, позначає один з методів дослідження дійсності), публікувалися на сторінках преси протягом десятиріч. Тільки виходили вони у світло під іншими «іменами» - чи то нарису, чи то кореспонденції, чи то фейлетону тощо.

Виділення, що спостерігається в останні роки, в самостійну групу (родину) публікацій, що базуються на проведених їхніми авторами експериментах, мабуть, викликано прагненням журналістів підкреслити саме ту обставину, що при зборі інформації, використаної потім у публікаціях, ними був застосований саме цей, а не якийсь інший метод.

Сповідь. До сповіді як жанру журналістики належать публікації, предметом яких є внутрішній світ авторів цих публікацій. Основним методом, що застосовується при підготовці таких публікацій, є самоаналіз. Цей жанр журналістики має свої корені в літературі, релігії, філософії.

Бажання «сповідатися» у пресі виникає в багатьох людей. Інколи в «неординарних особистостей», і в людей незвичайних, а часом - і у великих.