53

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………	3
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження вільного часу та дозвілля………………………………………………………………………….	6
1.1. Визначення основних понять………………………………….…………	6
1.2. Вільний час: теоретико-науковий аналіз……………………………….	10
1.3. Дозвілля як соціологічна категорія…………………………………….	16
Висновки до першого розділу………………………………………………..	22
Розділ 2.Теоретичні передумови соціальної роботи з молоддю………….	24
Висновки до другого розділу………………………………………………...	29
Розділ 3. Специфіка соціальної роботи щодо проблеми молодіжного дозвілля………………………………………………………………………….	30
3.1. Роль державних установ та соціальних служб щодо молодіжного дозвілля………………………………………………………………………….	30
3.2. Методи соціальної роботи з молоддю щодо вільного часу та молодіжного дозвілля…………………………………………………………..	38
Висновки до третього розділу…………………………………………………	46
Висновки…………………………………………………………………………	48
Список використаних джерел………………………………………………	51

Вступ

Актуальність теми. В сучасних умовах акцент розгляду дозвілля як категорії, що тільки відображає відпочинок та розваги, переміщається на поняття, яке наближується до змісту професійної діяльності. Розвиток потужної індустрії розваг та кількість людей, що залучена в ній, змушує придавати більше значення дозвіллю як певному виду праці для обслуговуючого персоналу. Крім того, збільшується кількість відпочиваючих людей. Машини, автоматизація та комп’ютерна техніка залишають людині все більше вільного часу. Сьогодні вже не треба боротися за виживання - соціальна політика багатьох країн надає можливість мінімального прожиткового мінімуму для всього населення. Як може реалізувати себе людина в таких умовах? На що вона має потратити свій вільний час? В умовах значного вивільнення людини від обтяжливої фізичної праці ця проблема культури дозвілля постає в сучасному суспільстві з нагальною актуальністю. В працях філософів і соціологів сучасності ці питання стали предметом широкого обговорення та аналізу.

Найвідомішими дослідниками проблем вільного часу і дозвілля були Ж. Фурастьє, Ж. Дюмазед’є (Франція), К. Робертс, С. Паркер (Великобританія), М. Коплан, Дж. Робінзон (США). В колишньому Радянському Союзі ще у 30-і роки ХХ ст. початок вивченню питань вільного часу поклав С. Струмилін. Другій етап дослідження вільного часу в СРСР розпочався в кінці 50-х років.

Під керівництвом Г.А. Пруденського були проведені дослідження вільного часу в Москві і Новосибірську. В 60 - 80-і роки спеціальні дослідження проблем вільного часу мали місце в Донецькій, Харківській, Миколаївській, Полтавській та Волинській областях.

В сучасній Україні дослідження дозвілля становить предмет окремої галузі - соціології вільного часу та дозвілля. В різних аспектах культури дозвілля дану тему розробляли Ю.П. Івасюк (проблема сімейного дозвілля в Україні), І.В. Каташинська (трансформація дозвілля в сучасному соціокультурному просторі), В.В. Кірсанов (дозвілля як предмет наукового дослідження), О.Р. Копієвська (розвиток культурно-дозвіллєвої діяльності як складової культурної політики держави), Т.О. Нельма (умови розвитку культури вільного в сучасному українському суспільстві), С.А. Рижкова (етика культури дозвілля), І.В. Петрова (специфіка дозвіллєвої роботи з дорослими), Л.О. Поліщук (роль дозвілля у духовному розвитку особистості), Л.О. Сморж (робота і дозвілля в життєдіяльності людини). Вагомий внесок в розроблення цієї тематики зробила відомий український соціолог Н.М. Цимбалюк (інституційна модернізація культурно-дозвіллєвої сфери в Україні). Головним напрямом даних робіт стало вивчення дозвілля як однієї із сфер життєдіяльності людини, що разом з трудовою діяльністю становить цілісне соціальне утворення. Дозвілля молоді і зокрема - студентській молоді не піддано такому ретельному дослідженню. Мабуть вважається, що студентський вік як і вік будь яких молодих людей - це період несерйозного ставлення до життя, переважання відпочинку перед працею. Однак, дослідження українських психологів показують зворотну картину. Відомо, що у студентів, особливо у перші роки навчання, перехід до нових соціальних умов викликає активну мобілізацію, а потім виснаження фізичних резервів організму. Вступивши до вузу, студент опиняється у нових соціальних і психофізіологічних умовах.

Основною вимогою нашого часу є гуманізація суспільного процесу, зумовлена ствердженням ідеї самоцінності особистості, її цілісності та унікальності, постійного прагнення до самовдосконалення, творчості. У зв’язку цим актуалізується потреба у соціально-педагогічній допомозі молоді в організації змістовного дозвілля, ефективного проведення вільного часу. Він є одним з важливих засобів формування особистості молодої людини, оскільки в його умовах найбільш сприятливо проходять реакційно-відтворюючі процеси, які знімають інтенсивні фізичні, інтелектуальні, психічні навантаження.

Науково обґрунтована організація вільного часу відображає інтереси суспільства з урахуванням бажань та нахилів особистості, яка володіє в усіх сферах життєдіяльності гарантійним мінімумом свого вільного часу, що потребує відповідного координування та широкого вивчення. Успіх досягається там, де взаємини особистості з соціальним середовищем опосередковуються індивідуальною свідомістю, а результат всієї сукупності взаємин, що складаються в масштабах суспільства, суб’єктивно відображається в тих чи інших формах проводження часу. Збільшення кількості вільного часу за рахунок удосконалення та покращення системи його використання залежить від освітнього рівня особистості, культурних традицій загалу. Протягом вільного часу можуть реалізовуватись ті потреби, які неможливо задовольнити у робочий час. Зміст та ритм буття особистості найбільше визначаються сферами діяльності, що знаходяться поза її роботою.

Метою курсової роботи являється дослідження вільного часу та дозвілля молоді.

Згідно поставленої мети в курсовій роботі будуть виконані наступні завдання:

- визначити основні поняття "вільний час" та "дозвілля";

- провести теоретико-науковий аналіз вільного часу;

- розглянути теоретичні передумови соціальної роботи з молоддю;

- визначити роль державних установ та соціальних служб щодо молодіжного дозвілля;

- розглянути методи соціальної роботи з молоддю щодо вільного часу та молодіжного дозвілля.

Об’єкт дослідження - дослідження вільного часу та дозвілля сучасної молоді.

Предмет дослідження - організація соціальної роботи з молоддю.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури з проблеми дослідження, метод спостереження, моніторинг, тестування учнів, методи якісного та кількісного аналізу. 

Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження вільного часу та дозвілля

1.1. Визначення основних понять

В даний час все більшу увагу вчених привертають проблеми молодіжного дозвілля. Багато в чому це диктується масштабом тих змін, якими характеризується ця галузь життєдіяльності. Стає можливим говорити про зростання ролі дозвілля для молоді і, як наслідок, про збільшення його впливу на процес соціалізації молодого покоління [2, с. 38].

Соціологічний аналіз молодіжного дозвілля вимагає попереднього уточнення ряду найважливіших понять, пов'язаних в першу чергу з його предметом.

Оскільки поняття "дозвілля" є вихідним для характеристики дозвіллєвого простору життєдіяльності молоді, то виникає потреба в його детальному розгляді. Важливо уточнити його змістовну сторону і ті підходи, які існують до його визначення.

Етимологічно слово "дозвілля", англійською "licere", означає дозвіл. Від останнього бере початок англійське слово licsense (дозвіл) і французьке loisir (вільний час). Таким чином, слово leisure означає свободу дій.

Дозвілля, частина не робочого часу, яка залишається в людини після виконання незаперечних невиробничих обов'язків (пересування роботу і з роботи, сон, прийом їжі та інших. види побутового самообслуговування). Діяльність, яка входить у сферу дозвілля, можна умовно розділити на кілька взаємозалежних груп. До першої ставляться навчання і самоосвіта у сенсі слова, різноманітні форми індивідуального та колективного освоєння культури: відвідання музеїв, читання книжок і періодики, слухання радіо та перегляд телевізійних передач. Іншу, найінтенсивнішу групу у структурі дозвілля представляють різноманітні форми аматорської й громадської діяльності: самодіяльні заняття і захоплення (хобі), фізкультура та спорт, туризм і екскурсії тощо. Важливе місце у сфері дозвілля займає спілкування з. іншими людьми: заняття і з гри з дітьми, товариські зустрічі (вдома, до кав'ярні, на вечорах відпочинку тощо.). Частина дозвілля витрачається на пасивний відпочинок. Соціалістичне суспільство веде боротьбу витіснення зі сфери дозвілля різних явищ "антикультури" (алкоголізм, антигромадське поведінку та ін.)

Плідне використання дозвілля людиною - важливе завдання суспільства, так як він здійснює процес свого дозвіллєвого спілкування з мистецтвом, технікою, спортом, природою, а також із на інших людей, важливо, щоб робив це раціонально, продуктивно і творчо [3, с. 138].

То що таке дозвілля? До цього часу немає узвичаєного визначення цього поняття. У спеціальній літературі дозвілля має найрізноманітніші ухвали і тлумачення.

Дозвілля часто ототожнюється з вільним часом (Ф.С. Махов, О.Т. Куракін, В.В. Фатьянов та ін.), з позаучбовим часом (Л.К. Балясна, Т.В. Сорокіна та ін.).

Є багато інтерпретацій слова "дозвілля". Дозвіллям називається діяльність, відносини, стан розуму. Безліч підходів ускладнює спроби зрозуміти, що таке дозвілля.

Дозвілля здатне об'єднати і відпочинок і працю. Більшість дозвілля в суспільстві зайняте на різні форми відпочинку, хоча поняття "дозвілля" включає у себе та такі види діяльності, як продовження освіти, громадська робота на добровільній основі.

Визначення дозвілля розпадається на чотири основних груп:

- дозвілля як споглядання. У цій концепції дозвілля зазвичай розглядається з погляду ефективності, з яким людина робить щось.

- дозвілля як діяльність - зазвичай характеризується як діяльність. Цю ухвалу дозвілля включає цінності самореалізації.

- дозвілля, як вільний час, час вибору. Цей час можна використовувати по-різному, причому може бути використано для діяльності пов'язаного з роботою або пов'язане із нею. Дозвілля сприймається як час, коли людина займається тим, чим є її обов'язком.

- дозвілля інтегрує три попередніх концепції, стирається межа між "роботою" і "не роботою" і оцінює дозвілля в термінах що описують людську поведінку. Включає у собі поняття часу й ставлення до часу.

Дозвілля є сприятливим ґрунтом випробування юнацтвом фундаментальних людських потреб. У процесі дозвілля студентові набагато простіше формувати шанобливе ставлення до себе, навіть особисті недоліки можна подолати у вигляді дозвіллєвої активності.

Дозвілля сприяє виходу з стресів і трохи дрібних за непокоєнь. Особлива цінність дозвілля у тому, що може допомогти студентові реалізувати те краще, що він є.

Можна виділити реальне дозвілля (суспільно корисний) і вдаване (асоціальний, особистісно значимий) дозвілля [4, с. 31].

Реальне дозвілля будь-коли перебуває у розриві і з самої особистістю, і із "суспільством. Навпаки, цей стан діяльності, створення свободи із необхідних повсякденних справ, час на відпочинок, самоактуалізації, розваги.

Уявне дозвілля - це, передусім насильство, з себе, або над суспільством, відтак руйнація себе й суспільства. Уявне дозвілля, обумовлено невмінням проводити свій час, це безцільне проведення часу, що веде до асоціальних вчинків.

Базуючись на вище сказаному, можна вивести такі основні характеристики дозвілля студентів:

- дозвілля має яскраво виражені фізіологічні, психологічні і соціальні аспекти;

- дозвілля ґрунтується на добровільності під час виборів роду занять і рівня активності;

- дозвілля передбачає не регламентовану, а вільну діяльність;

- дозвілля формує і розвиває особистість;

- дозвілля сприяє самовираженню, самоствердження та самовдосконалення особистості через вільно обрані дії;

- дозвілля стимулює творчу ініціативу;

- дозвілля є сфера задоволення потреб особистості;

- дозвілля сприяє формуванню ціннісними орієнтаціями;

- дозвілля формує позитивну "Я - концепцію";

- дозвілля забезпечує задоволення, веселий настрій і персональне задоволення;

- дозвілля сприяє самовихованню особистості;

Отже, можна усвідомити, що сутністю студентського дозвілля є творча поведінка людей вільному для вибору роду занять і рівня активності просторово-часового середовища, детермінований внутрішньо (потребами, мотивами, установками, вибором форм та способів поведінки) і зовні (чинниками, породжують поведінку).

Нині запити, й інтереси молоді безупинно змінюються, й ростуть, ускладнюється і структура дозвілля. Вільний час нерівномірно розподіляється серед різних груп населення. Тому необхідно створити диференційовані форми організації дозвілля різних груп населення. Вони повинні мати у собі різні види діяльності. У віковому, професійному, у соціальному становищі люди неоднорідні. Різні категорії людей відрізняються один від другого потребами, рівнем культурної революції й професійної підготовленості, бюджетами вільного часу й ставленням щодо нього. Саме це має враховуватися у роботі сучасних культурно-дозвіллєвих установ, повинні пропонувати людям найефективніші у кожному даному випадку дозвільні заняття, свободу вибору і можливість зміни різних видів діяльності [5, с. 39].