Тема 1. Поняття про комунікацію
Міжмовний характер терміна „комунікація”.
Основні підходи до визначення комунікації. Комунікація і мовлення.
Поняття про масову комунікацію.
Види комунікації і функції комунікації.
Науки, що вивчають комунікацію.
Міжмовний характер терміна “комунікація”
Слово комунікація прийшло до нас через англійську мову (communication) від латинського communicare, що означає "перебувати у зв’язку, брати участь, об’єднуватися". Слова communicate, community, communication однокореневі. Українськими відповідниками є сполучатися, спілкуватися, спілка, спільнота, спілкування. Російськими, відповідно, общий, общество, общаться, общение, приобщить. Як бачимо, ідея єдності, об’єднання, зв’язку зі спільнотою є визначальною для поняття комунікації, або спілкування. Спілкуватися - то є ставати членом спільноти, а це означає співпереживати, ставати духовно близьким, дотримуватися норм співжиття. Визначальним тут є зв’язок між членами спільноти, але безперечно цей зв’язок має бути не так фізичним, як духовним. Факт духовної єдності й наявність спільних форм духовного зв’язку творять спільноту. Спілкування, або комунікація, й означає встановлення такої єдності за допомогою відповідних форм духовного єднання (духовних зв’язків). Духовне єднання є нічим іншим, як роботою душі й розуму. Таким чином, порозуміння є важливим чинником спілкування, оскільки тільки розумове єднання може свідчити про спілчанську єдність, єдність думки і справи.
Від слова „комунікація” походять такі слова, як: „комунікабельність” – здатність до спілкування, „комунікабельний” – який вільно і багато спілкується, „комунікативний” – стосується комунікації.
Основні підходи до визначення комунікації
Без перебільшення, комунікацію можна вважати необхідним умовою життєдіяльності людини та однієї з основ існування суспільства, оскільки суспільство – це, в першу чергу, ті зв'язки і взаємини, в які вступають його члени. Всі аспекти діяльності людини пронизані комунікацією. Так що ж таке комунікація? Наведемо лише деякі визначення, що зустрічаються в літературі.
Один з основоположників американської соціології Чарльз Кулі вважав, що «комунікація – це механізм, за допомогою якого забезпечується існування і розвиток людських відносин, що включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі. Він включає в себе міміку, спілкування, жести, тон голосу, слова, писемність, а також найсучасніші досягнення у завоюванні простору і часу».
Конецька В.П. визначає комунікацію як «соціально зумовлений процес передачі і сприйняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування через канали за допомогою різних комунікативних засобів».
Проаналізувавши комунікативний процес, Кремлева С.О. зауважила, що «комунікація – це діяльність, що має мету, необов'язково усвідомлювану, що припускає одного або більше учасників і полягає в посиланні і отриманні різного роду повідомлень, які використовують різні канали, можуть спотворюватися під впливом шуму, існують в певному контексті, справляють певний ефект на адресата і залишають можливості для зворотного зв'язку».
Біологи Джон Льюіс і Ненсі Гауер визначають комунікацію «як передачу сигналів між організмами або частинами одного організму, коли відбір сприяє продукуванню і сприйняттю сигналів. У процесі комунікації відбувається зміна інформації та взаємна адаптація суб'єктів» .
Тамотсу Шибутані (американський вчений) вважає, що «комунікація – це, перш за все, спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування діяльності людей... Це такий обмін, який забезпечує кооперативну взаємодопомогу, роблячи можливою координацію дій більшої складності».
Наведені визначення (а це лише мала їх частина) свідчить про багатоаспектність поняття «комунікація» , в якому можна умовно виділити наступні значення:
• універсальне, при якому комунікація розглядається як спосіб зв'язку між будь-якими об'єктами матеріального і духовного світу;
• технічне, що відповідає уявленню про комунікації як про шляхи сполучення, зв'язку одного місця з іншим, засоби передачі інформації;
• біологічне, широко використовується в біології при дослідженні сигнальних способів зв'язку у тварин , птахів , комах тощо;
• соціальне, що використовується для позначення і характеристики різноманітних зв'язків і відносин, що виникають у людському суспільстві .
Нині в науці існує сотня визначень комунікації. Ще в 70-х роках ХХ ст. F. Dance в статті про поняття комунікації зафіксував 95 дефініцій і згрупував їх у 15 категорій [Dance F.]. Польська дослідниця H. Walinska de Hackbeil у 1975 році у своїй докторській дисертації "Поняття „комунікація” в американській теорії масової комунікації" зафіксувала понад 200 дефініцій, що віднайшла в американській літературі, і виділила в них 18 семантичних (значеннєвих) категорій. Польський комуніколог Томас Гобан-Клас (T. Goban-Klas) у своєму підручнику "Засоби масової комунікації і масова комунікація" наводить сім типових визначень комунікації [Goban-Klas T., 42-43]: комунікація як трансмісія (трансляція, передача) інформації, ідей, емоцій, умінь; комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння); комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей; комунікація як об’єднання (творення спільноти) за допомогою мови чи знаків; комунікація як взаємодія за допомогою символів; комунікація як обмін значеннями між людьми, які мають спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях; комунікація як складник суспільного процесу, який виражає групові норми, здійснює громадський контроль, розподіляє ролі, досягає координації зусиль тощо.