3. Методи та прийоми правового регулювання підгалузі державне будівництво і місцеве самоврядування

Методами правового регулювання підгалузі державного будівництва і місцевого самоврядування є сукупність засобів, прийомів та способів, що використовуються компетентними суб'єктами в правотворчому (за­конотворчому і нормотворчому) процесі та спрямовані на регулюван­ня означеного вище предмета.

В регулюванні правовідносин у сфері державного будівництва і місцевого самоврядування правотворчими суб'єктами застосовуються: а) засоби; б) прийоми і способи; в) специфічні терміни.

Серед засобів використовуються заборони, уповноваження, зобов'язання, рекомен­дації. Наприклад, забороняється обрання народним депутатом Украї­ни громадянина, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Або, приміром, Прем'єр-міністр України має право заявити Президентові України про свою відставку.

В процесі регулювання організаційних правовідносин державних і самоврядних органів використовуються такі прийоми відображення і викладення волі суб'єкта правотворчої діяльності, як абстрактний та казуїстичний.

Абстрактний прийом застосовують тоді, коли вся сукупність мож­ливих юридичних фактів і зв'язків охоплюється узагальненими родо­вими поняттями. Наприклад, органи місцевого самоврядування в ме­жах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обо­в'язковими до виконання на відповідній території.

Казуїстичний прийом використовується за фактичних обставин, що подаються шляхом перерахування або шляхом вказівок на конкретні, індивідуальні ознаки. Так, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, якому на день призначення виповнилося со­рок років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше десяти років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Абстрактний прийом відповідає більш високому рівню юридичної культури, але іноді неможливо обі­йтися і без казуїстичного прийому викладення нормативних приписів.

У теорії правотворчості розрізняють три основні способи викладен­ня елементів правової норми: 1) прямий, за якого зміст норми з усіма її елементами подається безпосередньо в конкретній статті акта; 2) від­сильний, що в ньому має бути відсилка до іншої правової норми; 3) бланкетний (посилальний), який характеризують посилання на інші пра­вила, що містяться в іншому правовому акті. Наприклад, Голову Кон­ституційного Суду України обирають на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституцій­ного Суду України шляхом таємного голосування на один трирічний термін; або на суддів Конституційного Суду України поширюються га­рантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені ст. 126 Конституції України; інші питання органі­зації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідаль­ності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Отже, в процесі здійснення правотворчої діяльності з правового ре­гулювання предмета державного будівництва і місцевого самовряду­вання використовуються абстрактний і казуїстичний прийоми та всі три способи викладення елементів правової норми.

Cистему підгалузі держанного будівництва і місцевого самоврядування формують процесуальні правові норми, початкові та головні інститути, що об'єднують процесуальні норми. Останні регулюють окремі групи та види процесуальних суспільних відносин у сфері виниенення, утворення та функціонування державних і самоврядних органів та їх посадових осіб і системи місцевого самоврядування в ціло­му. Так, початковим інститутом є система процесуальних правових норм, що закріплюють порядок призначення чи оголошення виборів. До головних інститутів належать, зокрема, система правових норм і по­чаткових інститутів, що закріплюють порядок проведення виборів Пре­зидента України і ін.