Втрати сухої речовини залежно від втрати силосного соку, %

Вміст сухої речовини	Висота силосного штабеля, м
в силосованому матеріалі, %	2	3	4	5	6
12	11	12	14	15	16
14	9	11	12	13	14
16	8	9	11	12	13
18	6	8	9	10	11
20	5	6	7	8	9
22	3	5	6	7	8
24	1	3	4	5	6
26	0	1	2	3	5
28	—	0	1	2	3
30	—	—	0	0	1

Таблиця 5.11

Втрати сухої речовини в боковох і верхніх шарах силосу, % закладеної сухої речовини

Висота штабеля в силосному	Герметичність
сховищі, м	добра	недостатня	погана
2	6	20	50
3	4	15	30
4	2	10	20
5	2	8	15
6	2	6	12

Для того щоб запобігти втратам поживних речовин та погіршенню якості силосованої маси, у низці господарств застосовують технологію закладення добре подрібненої силосованої маси у герметичну полімерну плівку та спеціальні консерванти і стабілізатори молочнокислого бродіння. Така технологія дає змогу одержати силос поживністю близько 0,5 корм. од. Слід розглянути й інші методи поліпшення якості силосу за рахунок технології закладення та зберігання.

Загальна кількість кормів (силосу), що залишиться для годівлі тварин, визначається за формулами:

СР = М(100-Вт): 100;

Т = Q-[Q(А+В + C]: 100;

СП = (М х Т) : СР,

де СР – кількість закладеної сухої речовини силосованої маси, т; М — кількість закладеної у сховище зеленої маси, т; Вт — вологість силосованої маси (трави), %; Q — кількість зеленої маси, завантаженої у силосну споруду, т; А — втрати маси сухої речо­вини, пов'язані з бродінням, %; В — втрати маси сухої речовини внаслідок витікання клітинного соку, %; С — втрати маси сухої речовини на бічній поверхні силосної споруди, %; СП — вихід продукції (силосу), т; 100 — коефіцієнт переведення в абсолютний показник.

Приклад для розрахунку. У господарстві засилосовано у горизонтальному сховищі заввишки 5 м 5000 т кукурудзи у стадії молочної стиглості з вологістю 80 %. Силосованість кукурудзи, як і герметизація та утрамбування, добра. Втрати: внаслідок бродіння — 7 %, із клітинним соком — 8 %, бічні втрати — 2 %. Визначити, скільки силосу залишиться для потреб тваринництва.

1. Визначаємо масу сухої речовини, яку було завантажено у силосну споруду:

СР = М(100-Вт): 100;

СР = 5000 (100-80): 100;

СР=1000(т).

2. Розраховуємо можливу масу силосу, що залишиться для використання, з урахуванням потенційних втрат унаслідок процесу силосування:

Т=Q–[Q(A+B+C):100

Т= 1000-[1000(7+8 +2]: 100;

Т = 830 (т);

СП = М х Т : СР;

СП = 5000x830: 1000;

СП = 4150(т).

Оцінка одержаних результатів. Розрахунки показують, що процес силосування у силосних траншеях супроводжується значними втратами силосованої маси: близько 850 т (5000 - 4150). Очевидно, що така технологія може лише тимчасово використовуватися сільськогосподарськими підприємствами — у разі відсутності альтернативних технологій, більш сприятливих методів заготівлі кормів.

Концентровані корми — це корми, що мають високу поживність — понад 0,6 корм. од. (7–12 МДж обмінної енергії). До цієї ірупи кормів можна віднести зерно злакових і бобових культур, комбікорм, макуху і шроти, трав'яне борошно з бобових трав високої якості. Комбікорм виготовляється із зерна, продуктів його пере-обки та інших високопоживних кормів (відходи борошномельної, маслоекстракційної, крохмалевої, пивоварної, рибної, м'ясної та молочної промисловості). Виробництво і застосування у кормови-обництві кормових дріжджів дає змогу поповнити комбікорми білком мікробіологічного синтезу. Гідролізні та сульфітні дріжджі містять: протеїну — 48–52 %; вуглеводів — 13–16; цукру — 2–3; безазотистих екстрактивних речовин — 22–40; золи — 6–10 %.

Концентровані корми за вмістом протеїну умовно поділяють іа високо- та малобілкові. У таких галузях, як птахівництво і ;винарство, значну роль відіграють високобілкові корми (вміст іеретравного протеїну — 14–20 %).

Повна оцінка якості комбікорму дається на основі його хіміч-юго складу (за окремими інгредієнтами) і фізичного стану;

1. Доброякісні комбікорми: побічні запахи відсутні; смак — прісний; мінеральних домішок — до 0,8 %; металевих домішок ісмає; головень та ін. — не більше ніж 0,05 %; куколю — не більш ік 0,1 %; ураженість амбарними шкідниками — не встановлено.

2. Підозрілий комбікорм: колір — не характерний для даного жду комбікорму; запах — солодкий, слабозатхлий; смак — солодкий, солодовий або кислий; уражений амбарними шкідника-іи; підвищені кислотність і вологість.

3. Непридатний для годівлі тварин комбікорм — сильний запах гнилі, кислий, гіркий смак; сильно уражений споринню, насінням куколю.

Усі комбікорми, що виготовляються на комбікормових заво-, мають відповідати вимогам стандартів, технічним умовам ниробництва, іншим вимогам. У пригоді стане досвід з виробництва та реалізації кормових добавок до зернових кормосумішей і годівлі птиці на приватній фермі, набутий виробничими фірмами «Гігієна біо Україна», «Немішаївський завод біопрепаратів» і а ін. Аналогічні кормові добавки пропонують німецька фірма -Іннталер» й АТ «Київ — Атлантик Україна». Ці підприємства пропонують господарствам премікси (готовий комбікорм) та окремі вітамінно-мінеральні добавки, фасовані у пакети по 100–200 г, яких достатньо, щоб виготовити в домашніх умовах 10–40 кг ииеокоякісного комбікорму. Більшість фірм пропонують ферме- виготовляти зернову суміш із пшениці, ячменю, кукурудзи та білкових, мінеральних і вітамінних добавок. Рецептури виготовлення повнораціонних комбікормів для сільськогосподарських тварин, птахів і риб із застосуванням білково-вітамінних і вітамінно-мінеральних компонентів наведено в дод. 2–5.