3.6. План семінарсько-практичного заняття

1. Способи зберігання цукрових буряків під час збирання врожаю і переробки на цукровому заводі.

2. Показники оцінки якості цукросировини при її реалізації цукровим заводам.

3. Технологія виробництва цукру-піску і цукру-рафінаду.

4. Технологічна та енергетична оцінка роботи цукрових заводів.

5. Технологія зберігання льону та одержання льонотрести, льоноволокна.

6. Класифікація і стандарти на льон-довгунець.

7. Технологія зберігання та первинної переробки хмелю.

8. Оцінка якості хмелю.

9. Технологія виробництва олії механічним способом та екстрагуванням.

10. Методи рафінування олії. Оцінка якості олії.

11. Характеристика відходів олійно-жирових підприємств.

Підготовка рефератів

(теми для написання рефератів)

________________________________________________________________

1. Льон — важлива технічна культура Полісся.

2. Стан і перспективи розвитку хмелярства в Україні.

3. Енергетична оцінка роботи цукрових заводів України.

4. Сучасний стан технічного оснащення льонозаводів.

5. Хміль як сировина для пивоварної галузі.

6. Виробництво високоякісної продовольчої олії.

3.7. Термінологічний словник

Дефекація (оброблення вапном) — оброблення дифузного соку в дефекторах безперервної дії з метою одержання коагулянту і переведення його в осад унаслідок послідовної взаємодії розчину вапна (вапняне молоко) з колоїдними компонентами продуктів цукроваріння. Дифузний сік обробляють двічі: спершу 0,2–0,3 %-м розчином вилучають органічні кислоти, потім 2–2,5 %-м розчином, що сприяє випадінню в осад солей алюмінію, заліза, магнію та інших мінеральних речовин.

Доброякісність соку (в цукроварінні) — показник, який орієнтує виробника на початкову оцінку сировини, що надходить із господарств на переробку. Розраховується за співвідношенням у продуктах цукроваріння сухої речовини і сахарози.

Екстракційний спосіб добування олії — технологія вилучення олії із зерна олійних культур з використанням органічних розчинників (бензол, бутан-пропан та ін.). Застосовують два способи вилучення олії — настоювання та поступове знежирення за допомогою розчинників.

Жом буряковий — побічний продукт цукроваріння, що становить близько 80 % загального обсягу переробленої сировини. Використовується для годівлі тварин, у силосуванні, для отримання сухого жому, комбінованих кормів.

Інвертний цукор — продукт гідролізу сахарози й утворення глюкози і фруктози у водному середовищі під впливом ферментів та органічних кислот.

Йодне число — кількість грамів йоду, що зв'язується зі 100 г жиру. Вказує на наявність ненасичених жирних кислот із подвійним зв'язком. Обумовлює швидкість окислення та висихання, а отже, придатність для виготовлення лаків, фарб, оліфи.

Кислотне число — кількість міліграмів КОН, необхідного для нейтралізації вільних жирних кислот, що містяться в 1 г олії. Високий показник кислотного числа вказує на наявність процесу розпаду гліцеридів (моно-, ди-, три-) Із вилученням вільних жирних кислот під час зберігання рослинних та інших жирів.

Клерування — повторна сульфітація жовтого цукру (продукт другого утфелю) разом із соком другої сатурації.

Макуха і шроти — відходи від виробництва олії із застосуванням відповідно пресового та екстракційного способів. Ці продукти містять значну кількість сирого протеїну (30–40 %). Різняться за вмістом сирого жиру: макуха – 7,5–9,9 %; шроти – 1,0–3,7 %.

Маточники, висадки (маточний буряк) — буряк, що зберігається у господарстві для одержання наступного року насіння. Зберігають маточники у траншеях або кагатах при температурі 3–4°С з покриттям шаром ґрунту (120–150 см) і вентиляцією, щоб запобігти їх псуванню від переохолодження (замерзання) і розвитку мікрофлори.

Патока (меляса) — побічний продукт у цукропереробній галузі (3–5 % маси переробленої сировини), що складається з пектинових речовин, моноцукрів, амідо-аміачного азоту, мінеральних речовин. Використовується у спиртовій галузі, у виробництві кормів.

Перший і другий утфель — густа маса, що утворюється після випаровування з цукрового сиропу води й містить до 93 % сухих речовин. Після кристалізації у вакуумі продукт першого утфелю центрифугують й одержують дві фракції: кристалічний цукор і зелену патоку. Зелена патока є сировиною для отримання продуктів другого утфелю — жовтого цукру і кормової патоки.

Рафінування — глибоке очищення олії від фосфатидів, вільних жирних кислот, барвників, механічних домішок, пестицидів, канцерогенів ароматичних і смакових речовин.

Сатурація — процес очищення дифузного соку завдяки перетворенню гідроксиду кальцію (продукт дефекації) у карбонат кальцію для переведення останнього в осад. Для сатурації використовується СО₂, який подається в нижню частину сатуратора для кращого перемішуван­ня соку із сатураційним газом.

Сахароза (С₁₂Н₂₂О₁₁) – основний вуглевод, що міститься в цукрових буряках. Вміст сахарози залежно від сорту, технології вирощування, фази вегетації та інших критеріїв може становити 10–20 %.

Сульфітація – оброблення цукрового розчину діоксидом сірки (сірчаний газ – продукт спалювання сірки) з метою знебарвлення, зниження лужності, зменшенню в'язкості сиропу, поліпшення процесу кристалізації.

Цукор — продукт харчування, вилучений з цукрової сировини (цукровий буряк, цукрова тростина) за допомогою фізико-хімічних методів. Являє собою кристали розміром 2–3 мм із вмістом: сахарози – 99,55–99,75 %, редукуючих цукрів – 0,05–0,065 %, золи – 0,04–0,05 %, вологи – 0,14–0,15 %. Насипна маса цукру – 850–900 г/дм³.

Число омилення (омилення — процес розпаду гліцеридів на гліцерин і жирні кислоти) — кількість міліграмів КОН, необхідна для нейтралізації вільних і зв'язаних із гліцерином жирних кислот, одержаних у результаті омилення 1 г олії.