3.4.2. Збирання, первинне оброблення та зберігання льону-довгунця

Первинне оброблення льону полягає у необхідності вилучення льоноволокна із соломи. Одержана продукція (льонотреста і льоноволокно) вже є напівфабрикатом для виробництва ткацьких матеріалів. Кращому розумінню технологічних процесів, що відбуваються під час одержання льонотрести, сприятиме наведена на рис. 3.2 схема технологи первинного оброблення льону-довгунця, одержання льонотрести та льоноволокна.

Показник сортності лляної соломи і трести визначається на підставі показників довжини в пучку, вмісту луб'яних волокон, міцності, кольору, діаметра стебел, забрудненості, вологості, придатності для переробки тощо. При переробці трести нормальної якості загальний вихід волокна може становити 23–25 % (половина – довге волокно). Оцінене за номерами довге і коротке волокно відправляють на склад для кондиціювання.

Наступний контрольний огляд одержаного льоноволокна проводять перед пресуванням і відправленням на льонокомбінат. Залежно від довжини, структури, виду волокна його поділяють на довге і коротке. Мите, тіпане та чесане волокно є основою для прядивного виробництва, а коротке (очіс) використовується для інших технічних цілей (виготовлення канатів, використання як утеплювального та пакувального матеріалу). Основні властивості, що визначають якість волокна, – тонина, міцність на розрив, еластичність, гігроскопічність, теплопровідність – характеризують результати вирощування і переробки сировини у спеціалізованих господарствах.

Відходи від переробки льону (насіння, частинки стебел, листя), отримані у процесі комбайнового способу збирання, використовуються для одержання насіння і полови на молотарці-віял ці МВ-2,5А.

Льон є сировиною для ткацького виробництва, що зумов­лює необхідність відповідного підходу до оцінювання прядивних властивостей льоноволокна. Найкраще льоноволокно має найтоншу нитку, тобто з одиниці маси можна отримати максимальну довжину нитки. Якість прядива визначають сортономерами, що відповідає кількості метрів нитки, яку можна отримати з 1 г його маси.

Якість льоноволокна оцінюється так само за номерами (найвищий номер волокна дає найтоншу і найкращу нитку).

3.5. Технологія зберігання і переробки олійних культур

3.5.1. Виробництво олії

Основною сировиною для виробництва продовольчих рослинних жирів є олія, вилучена з насіння соняшнику, сої, льону олійного, ріпаку, гірчиці та інших олійних культур. Під час вивчення дисципліни «Системи технологій у рослинництві» студенти з'ясували, яке значення має сортова належність культур у виробництві високоякісної продовольчої олії і продуктів харчування, технічних мастил, фарб, мийних засобів, пластичних матеріалів та іншої продукції.

В Україні основний обсяг продовольчої олії одержують із соняшнику. Вміст олії в насінні може змінюватися залежно від технології вирощування, термінів збирання врожаю та сортової належності. Так, для соняшнику цей показник може становити 37–48 %, а в розрахунку на ядро – 54–65 %. За цим показником соняшнику значно поступаються інші олійні культури (табл. 3.6). Нагромадження рослинного жиру залежить від проміжку часу від моменту запилення до часу повного дозрівання ядра. Відомо, що максимальна кількість олії у зернівці соняшнику нагромаджується у перші 30 днів після запилення, а повне дозрівання зернівки завершується за 45–50 днів. Ці параметри є основними для ви­значення оптимальних термінів посіву, вирощування і збирання врожаю олійних культур. Варто звернути увагу на хімічних склад зерна олійних культур, застосовуваних у переробній промисловості, та його вплив на якість рослинних жирів.

Таблиця 3.6