Вимоги стандарту «буряк цукровий для промислової переробки. Вимоги при заготівлі»

Показник	Норматив
Фізичний стан	Не втратили тургору
Коренеплоди, що утворили квітку в перший рік вегетації, %, не більше ніж	3
Прив'ялені коренеплоди, %, не більше ніж	5
Коренеплоди із сильним механічним пошкоджен­ням, %, не більше ніж	12
Зелена маса, %, не більше ніж	3
Муміфіковані коренеплоди	Не допускаються
Підморожені коренеплоди	Не допускаються
Коренеплоди, ушкоджені гниллю	Не допускаються

Для постійного контролю за сировиною, що надходить на цукровий завод, і результатами переробки на кожному підприємстві працює лабораторія, обладнана необхідними приладами для аналізу (лінія для визначення цукристості УЛС-1). Лабораторією контролюється сировина, що надходить із поля, а також та, що зберігається у кагатах.

Доцільно звернути увагу на технологію зберігання коренів у господарстві й на цукрових заводах, ознайомитися зі стандартами на сировину, методами контролю якості. Вітчизняна промисловість виробляє цукор-пісок і цукор-рафінад. Відповідно до чинного стандарту на цукор-пісок встановлено обмеження за вмістом важких металів і пестицидів. Сировиною для виготовлення цукру-рафінаду (сахарози – 99,9 %) є цукор-пісок, рідкий цукор II сорту, тростинний цукор-сирець. Основними технологічними операціями виробництва цукру-рафінаду є фільтрація розчиненої сахарози, адсорбція домішок у сахарозі, оброблення індигокор-міном для надання цукру світло-блакитного відтінку, згущення у вакуум-апараті, пробілювання насиченим розчином цукру у воді, формування готового продукту (рафінад колотий, рафінадна пудра, рафінад швидкорозчинний, цукор-пісок рафінований та ін.). Корені цукрових буряків використовуються як корм для тварин (1 кг коренів — близько 0,24 корм. од.).

3.2.2. Технологія виробництва цукру

Виробництво цукру охоплює такі основні операції:

3. приймання коренів на завод;

3. кагатування і транспортування коренів для переробки;

3. очищення буряків від домішок;

3. одержання бурякової стружки;

3. одержання дифузійного соку;

3. очищення дифузійного соку;

3. дефекація, сатурація;

3. фільтрація;

3. згущення соку;

3. очищення та варіння сиропу;

3. центрифугування;

3. пробілювання;

3. сушіння цукру-піску;

3. пакування та маркування готової продукції.

Наведена послідовність технологічних процесів переробки цукрових буряків на вітчизняних заводах дає змогу визначити основні позитивні і негативні моменти діяльності таких підприємств у ринкових умовах, негативні тенденції щодо зростання собівартості продукції у процесі вирощування і переробки цукрових коренеплодів.

Відходами цукрового виробництва є жом (75–80 %), кормова патока, або меляса (3–5 % маси перероблених буряків), дефекат (містить до 80 % вуглекислого кальцію). Одержані відходи використовуються в основному для годівлі худоби. Невелика частка патоки застосовується у виробництві спирту. Дефекат частково застосовується для вапнування ґрунтів і виготовлення компостів (комбіноване добриво).

Обсяги сировини, що зберігається на кагатному полі Кагарлицького цукрового заводу, лімітовані затратами часу на викопування, очищення цукрового буряку та транспортування його на завод. Кагати для зберігання цукрових буряків на заводі по­діляють на кілька типів (для довгострокового зберігання, для коротко- та середньострокового зберігання). Увесь буряк раннього викопування складують на гідрозмивному майданчику, звідки сировина відразу надходить на конвеєр для переробки. Гідрозмив обладнаний трьома гичковловлювачами, двома каменевловлювачами, бурякомийкою. Облік переробленого буряку ведеться на автоматичних вагах ДС-800. Чистий, зважений буряк ріжеться на стружку бурякорізками СЦБ-12. Процес висолоджування стружки здійснюється в колонному дифузійному апараті (типу КДА-30-66А). Екстракційним агентом слугує сульфітована баротермічна жомопресова вода. Після вилучення цукру стружка (жом) вивантажується з дифузійного апарата, подається на жомовий прес і далі у жомову яму.

Одержаний дифузійний сік очищується від завислих частинок, нецукрів та інших домішок. Основний метод очищення одержаного напівфабрикату – оброблення вапняним молоком і вуглекислим газом. Для одержання вапняного молока і вуглекислого газу використовується вапняковий камінь. Випалений вапняк гаситься водою, що сприяє перетворенню оксиду кальцію на гідроксид кальцію (вапняне молоко). Після очищення (І та ІІ сатурації) цукровий сік згущується випаровуванням вологи до 65 %-ї кон­цент рації сухих речовин. На випарній станції концентрований сироп фільтрується і подається у продуктовий цех, де уварюється до утворення кристалів цукру. Для розподілення одержаного напівфабрикату та кристалевий цукор і сироп застосовують центрифуги ФПН-1251. У такий спосіб отримують утфелі II і НІ продукту. Цукор-пісок, вивантажений із центрифуг, транспортують для висушування, очищення від грудочок та феродомішок і подають у бункери, а звідти – на упакування. Одержаний цукор-пісок має відповідати вимогам ДСТУ 2216-93 (Табл. 3.5).

Таблиця 3.5