Мовна політика у змі
Тепер поглянемо на наслідки цього Закону, зокрема у сфері ЗМІ та книгодрукуванні, оскільки саме ці сфери є найбільш суспільно впливовими, до того ж їхню мовленнєву діяльність найлегше оцінити.
За даними Державного комітету телебачення і радіомовлення України, близько 80 % ефірного часу теле- і радіостанцій заповнено не україномовним продуктом. Крім того, більшість прикордонних районів мають значно кращі умови для прийому іноземних програм, ніж вітчизняних.
Питання мовної ситуації в Україні набуло актуальності від часів царату, Одним із завдань тодішньої Російської імперії, як, зрештою, і будь-якої імперії, була максимальна нівеляція національних особливостей та культури тих народів, що входили до складу імперії. З імперської точки зору, це є необхідністю, яка забезпечує цілісність держави. І найпершим кроком на шляху знищення національної ідентичності є знищення національних мов, оскільки будь-яка мова є своєрідним кодуванням системи мислення та світосприйняття певного народу – кодуванням ментальних особливостей.
Показовим прикладом цього э країни Прибалтики – Литва, Латвія, Естонія. Однією з найважчих втрат за часів Радянської окупації прибалти вважають втрату національних мов цілого покоління людей. І якщо спочатку родинна традиція вживати рідну мову у побутовому спілкуванні чинила опір тотальній русифікації, то впровадження навчання російською мовою на всіх рівнях освіти (тобто починаючи від дитячого садка і закінчуючи вузом) зробило свою справу: наприклад, відсоток етнічних латишів знизився від 80 % у 1935 році до 52% у 1989. Звичайно, у порівнянні з Україною та Білоруссю, це дуже непогано, проте показово щодо імперської мовної політики.
Ще одним важливим кроком щодо знищення національної ідентичності була так звана «суміш кадрів» . Спеціалістів з одних регіонів направляли працювати в інші. Це призводило не лише до асиміляції населення (спадає на думку давній «винахід» prima noktis колонізаторів Шотландії), але й до русифікації у такій важливій сфері, як професійна термінологія, яку потім дуже важко відновити й, найголовніше, запровадити в активне користування 2. Отже, русифікація була одною з важливих складових спочатку Російської імперії, а потім Радянського союзу. Не будемо докладно розглядати, якими саме методами відбувалася русифікація, поглянемо краще на наслідки.
(Див. таблицю нижче) За даними Міністерства закордонних справ України за 2011 рік, чисельність українців становить 37 541 700 осіб, або 77,8% від загальної кількості населення. Найбільшою етнічною меншиною є росіяни (8 334 100 осіб, або 17,3 %). Зауважимо, що це найчисельніша російська меншина серед усіх країн колишнього Радянського союзу. Крім того, на території України існують ще інші етнічні меншини, загальна кількість яких не перевищує 1% від загальної кількості населення. Це зокрема: білоруси (0,6%), молдавани (0,5%), кримські татари (0,5%), болгари (0,4%), угорці (0,3%), румуни (0,3%), поляки (0,3%), євреї (0,2%), вірмени (0,2%), греки (0,2%), роми (0,1%), грузини (0,1%), гагаузи (0,1%) та ін.
Також варто відзначити, що розселення етносів в Україні має виразну регіональну визначеність. Центральна й Північно-Західна Україна є історично основними регіонами розселення українського етносу, який найменше «розбавлений» іншими етносами. Найбільша частка українців у населенні Тернопільської (96,8%) та Волинської (94,6%) областей, найнижча - в АР Крим (25,8%), Луганській (51,9%), Донецькій (50,9%), Одеській (54,6%) областях. Відповідно найбільше росіян проживає в Донецькій, Луганській, Харківській областях та на Півдні України1 .