Глава xi11 основи екологічного права україни

§ 1. Сутність, предмет і система екологічного права України

Термін «екологія» був введений у наукову термінологію у 1866 ро­ці німецьким біологом Е. Геккелем, який визначив екологію як вчен­ня про умови існування живих організмів у взаємодії із середовищем, в якому вони існують. Автор уперше виділив екологію у самостійне поняття, що стимулювало подальше його дослідження і практичне застосування у різних сферах суспільства. Поняття «екологія» більш широке, ніж біологічне явище, і людина в цих різновидах бере участь.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної без­пеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого еконо­мічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи на­вколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспіль­ства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Необхідність правового регулювання людської діяльності щодо використання та відтворення природних ресурсів, охорони навколи­шнього природного середовища, забезпечення екологічно безпечно­го середовища існування та розвитку людини сприяло появі цілої низки правових норм, які опосередковують широке коло правовід­носин у цій сфері і у своїй сукупності характеризуються спільніс­тю предмета та методу, утворюючи самостійну галузь права — еко­логічне право.

Таким чином, екологічне право як самостійна галузь пра­ва — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні від-

232_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

посини щодо використання, відтворення природних ресурсів, охо­рони навколишнього середовища та забезпечення екологічної без­пеки.

Предмет екологічного права становлять три групи правовід­носин:

1. Правовідносини в галузі використання, відтворення і охорони окремих природних ресурсів (земель, вод, лісів, атмосферного по­вітря, надр, тваринного та рослинного світів тощо). Такий блок правового регулювання прийнято називати природноресурсове пра­во, а його компоненти — земельне право, водне право, лісове право, "гірниче право, фауністичне право, атмосфероохоронне право висту­пають самостійними підгалузями у системі екологічного права.

2. Правовідносини у галузі використання, відтворення та охоро­ни комплексних об'єктів екологічного права (об'єктів природно-заповідного фонду: національних парків, заповідників, урочищ, заказників, дендропарків, ботанічних садів тощо; виключної морсь­кої економічної зони; континентального шельфу). Такі об'єкти бу­вають як природні, так і штучно створені людиною (антропогенні об'єкти), і оскільки складаються з декількох природних ресурсів, то потребують комплексного правового регулювання (так, правовий режим національного парку передбачає особливо дбайливе, ощад­ливе використання земель, що віднесені до території національного парку, рослинних ресурсів національного парку, фауни; на території національного парку заборонено здійснювати діяльність, пов'язану із шкідливими викидами у атмосферне повітря). Таку підгалузь екологічного права називають природоохоронне право.

3. Правовідносини у галузі охорони життя і здоров'я людей від небезпечних природно-стихійних та антропогенних впливів (пове­ней, зсувів, землетрусів, катастроф на підприємствах, техногенних екологічних інцидентів, забруднень, викидів та скидів небезпечних речовин, розміщення відходів). Такі правовідносини називаються антропоохоронними, а підгалузь екологічного права, яка їх об'єд­нає, — право екологічної безпеки.

Особливістю екологічних правовідносин є те, що вони мають чітке гуманістичне спрямування — орієнтовані на задоволення життєво важливих потреб та інтересів людини у використанні при­родних ресурсів та об'єктів довкілля, забезпеченні якісного, стабі­льного та сприятливого середовища для життя та розвитку людини.

Основи правознавства України______________________________233

З огляду на це екологічне право за своєю сутністю є публічно-при­ватною галуззю права, тобто використовує як публічно-правові методи регулювання суспільних відносин, так і приватноправову методологію. Так, купівля-продаж земельних ділянок, оренда при­родних ресурсів генетичне пов'язані з приватноправовими засада­ми регулювання суспільних відносин; охорона життя і здоров'я громадян, забезпечення екологічної безпеки, встановлення зон та територій із особливим порядком використання, відтворення та охорони виходять із публічного інтересу у створенні екологічно благополучної обстановки.

Для екологічного права притаманна висока питома вага абсолю­тних правовідносин, оскільки одним з найвизначніших екологічних прав є конституційне, природне, невід'ємне право людини на еколо­гічну безпеку, яке великою мірою визначає систему всіх інших еко­логічних прав і якому кореспондує обов'язок необмеженого кола осіб і, зокрема, держави, уособленої відповідними державними ін­ституціями забезпечувати дотримання такого права, не порушувати його, активно, ініціативно вживати заходів щодо можливості його безперешкодної реалізації громадянами.

Встановлення предмета екологічного права дозволяє виділити низку об'єктів

екологічного права (тих благ, які охороняються за допомогою норм екологічного права):

— природні ресурси — земля, надра, води, ліси, атмосферне повітря, тваринний світ (так звані диференційовані об'єкти еколо­гічного права);

— природні комплекси, природно-антропогенні комплекси, ланд­шафти, екосистеми, природно-соціальні умови та процеси (ком­плексні об'єкти екологічного права);

— навколишнє природне середовище в цілому, життя та здоров'я громадян (інтегровані об'єкти екологічного права).

Відповідно до ст. З Закону України «Про охорону навколишньо­го природного середовища» від 25 червня 1991 р. основними прин­ципами охорони навколишнього природного середовища є:

1) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів викори­стання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлін­ської та іншої діяльності;

2) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

234______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

3) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишньо­го природного середовища;

4) екологізація матеріального виробництва на основі комплекс­ності рішень у питаннях охорони навколишнього природного сере­довища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

5) збереження просторової та видової різноманітності і ціліс­ності природних об 'єктів і комплексів;

6) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних -фа соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждис­циплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і техніч­них наук та прогнозування стану навколишнього природного сере­довища;

7) обов 'язковість екологічної експертизи;

8) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, фор­мування у населення екологічного світогляду;

9) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище,

10) безоплатність загального та платність спеціального вико­ристання природних ресурсів для господарської діяльності;

11) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколи­шнього природного середовища;

12) вирішення питань охорони навколишнього природного сере­довища та використання природних ресурсів з урахуванням ступе­ня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

13) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

14) вирішення проблем охорони навколишнього природного сере­довища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Як і будь-якій галузі національного права, екологічному праву притаманні такі функції (основні напрямки регулятивно-охороню-вального впливу): регулятивна, охоронна, виховна, превентивна. Але окрім названих функцій, притаманних кожній галузі права, екологічне право виконує ще й спеціальні функції, зумовлені спе-

Основи правознавства України________________________235

цифікою його предмета: екологічну, природоохоронну та антре-позахисну.

Система екологічного права, як галузі права, зумовлена її пред­метом і складається з природоресурсового, природоохоронного та антропоохоронного права (права екологічної безпеки). Екологічне право як навчальна дисципліна складається з трьох частин: загаль­ної (предмет, принципи, методи екологічного права, екологічні пра­вовідносини, об'єкти екологічного права, джерела екологічного права, екологічні права і обов'язки громадян, відповідальність в еко­логічному праві); особливої (особливості правового режиму, вико­ристання, відтворення та охорони окремих природних ресурсів та окремих комплексних об'єктів) та спеціальної (міжнародне екологі­чне право, екологічне право зарубіжних країн).

Екологічне право пов'язане з іншими галузями права: з консти­туційним (найважливіші екологічні права громадян знаходять своє відображення у Конституції України), адміністративним (у частині встановлення засад державного управління у галузі екології, здійс­нення державної екологічної політики, встановлення адміністра­тивної відповідальності за екологічні правопорушення), цивільним (порядок набуття прав на природні ресурси за цивільно-правовими угодами, настання майнової відповідальності за екологічну шкоду), фінансовим (у частині справляння екологічних платежів, фінан­сування природоохоронних заходів), господарським (правове забез­печення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення різнома­нітних видів господарської діяльності), кримінальним (настання кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля). Встано­влення екологічних імперативів, вимог та пріоритетів у нормах рі­зного галузевого спрямування свідчить про важливість та значи­мість проблем охорони довкілля та забезпечення екологічних прав для України.