§ 5. Право приватної власності на землю

Чинний Земельний кодекс України суттєво звузив сферу засто­сування землекористування і розширив коло осіб, які володіють достатньою правосуб'єктністю для набуття права власності на зе­мельні ділянки. Так, якщо до прийняття чинного земельного ко­дексу більшість юридичних осіб за деякими винятками набували лише право землекористування (окрім селянських, фермерських господарств та сільськогосподарських виробників на землі сільсь­когосподарського призначення), то з прийняттям нового Земельного кодексу у 2001 р. прослідковується чітка тенденція до збільшення

218_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д, І. Барановський та ін.

ролі приватної власності на землю як громадян, так і юридичних осіб.

Суб'єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи, яким надано право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

2) безоплатної передачі із земель державної і комунальної влас­ності;

3) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

4) прийняття спадщини;

5) виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набува­ти права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні діля­нки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що нале­жать їм на праві приватної власності.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

2) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти неру­хомого майна, що належать їм на праві власності;

3) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, про­тягом року підлягають відчуженню.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридич­ними особами України) відповідно до Земельного кодексу України можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення під­приємницької діяльності у разі:

1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

Основи правознавства України____________________________219

2) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного

фонду;

3) прийняття спадщини;

4) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

1) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухо­мого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

2) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів неру­хомого майна. Землі сільськогосподарського призначення, отри­мані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають від­чуженню протягом одного року.