§ 2. Джерела аграрного права

Джерела аграрного права — це результат правотворчості дер­жави. Джерелами аграрного права є нормативно-правові акти, що

Основи правознавства України__________________________199

І Містять норми аграрного права як галузі, а також норми інших галузей національного та міжнародного права в частині регулювання [аграрних правовідносин.

Джерелами аграрного права є Конституція України, закони, підзаконні акти: укази Президента України, постанови та розпорядження І Кабінету Міністрів України, закони Верховної Ради України, положення та рекомендації. До джерел цієї галузі права відносяться також накази, інструкції та інші акти, прийняті Міністерством аграр­ної політики України, Державним комітетом України по земельних • ресурсах та іншими відомствами України.

До видів джерел аграрного права України належить й інше за­конодавство: законодавство про фермерство; сільськогосподарські підприємства, агрооренду, рослинництво, садівництво, виноградарство, насінництво, тваринництво, ветеринарію, водоінженерію, ста­вкове рибальство, підсобні підприємства і промисли. Аграрні пра­вовідносини врегульовані також нормами земельного, трудового, цивільного, господарського, господарсько-процесуального, цивільно-процесуального, адміністративного, водного, лісового, екологі­чного законодавства.

Різновидом джерел аграрного права є внутрішньогосподарські цокольні акти, які приймаються вищими або виконавчими органа­ми управління сільськогосподарських підприємств, ними регулю­ються правила поведінки членів, учасників або засновників.

До джерел аграрного права відносяться міжнародні правила, конвенції, які ратифіковані Україною.

§ 3. Аграрне законодавство України

Розвиток сільського господарства і підвищення його ефектив­ності грунтується на основних законах України: «Про пріоритет­ність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», «Про сільськогосподарську кооперацію» та ін.

У розвинутій агропромисловій державі Україні, починаючи з 1992 р., основними виробниками сільськогосподарської продукції були колективні сільськогосподарські підприємства. З прийняттям у 1992 р. Закону «Про колективне сільськогосподарське підприєм-

200_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

ство» було визначено правове становище сільськогосподарських підприємств, права їх членів, відносини власності і паювання майно­вих фондів, оплату праці членів цих сільськогосподарських підпри­ємств, господарсько-фінансову діяльність, право самоврядування, взаємовідносини з державою, відносини, пов'язані з їх ліквідацією або реорганізацією. Ці агроформування проіснували до 2001 р. У процесі їх реформування створені на підставі Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» нові правові форми господарювання на засадах приватної власності на землю та майно.

До них нале­жать:

— товариства з обмеженою відповідальністю;

— приватні;

— приватно-орендні підприємства;

— фермерські господарства;

— сільськогосподарські виробничі кооперативи.

На рівні Закону України «Про селянське (фермерське) господар­ство» визначається правове становище селянського (фермерського) господарства, визначено економічні, соціальні та правові основи створення та діяльності цих агроформувань в Україні.

З метою розширення господарської діяльності громадян на селі і забезпечення зайнятості населення в Україні прийнято Закон Укра­їни «Про сільськогосподарську кооперацію». Цим Законом передба­чено види сільськогосподарських кооперативів, права та обов'язки їх членів, правовий режим майна та землі, правові засади самовря­дування, взаємовідносини держави та кооперативу.

З метою нормативного регулювання ведення сільськогосподарсь­кого виробництва прийнято закони:

«Про насіння» від 15.12.1993 р., в якому містяться основні поло­ження, що регулюють виробництво, продаж та використання насін­ня, правовідносини між сільськогосподарськими виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу, а також норми, покли­кані охороняти їх права;

«Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р., яким уре­гульовано відносини з приводу одержання, використання, захисту, відчуження і припинення дії права власності на сорти рослин;

«Про карантин рослин» від 30.06.1993 р. — визначено загальні правові, фінансові та економічні основи карантину рослин, діяль-

Основи правознавства України__________________________201

ність державних органів, юридичних та фізичних осіб, спрямовану на запобігання ввезення та поширення відсутніх на території Укра­їни небезпечних шкідників, хвороб рослин та бур'янів;

«Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 р., яким визначе­но права та обов'язки юридичних і фізичних осіб, повноваження органів державної влади і посадових осіб у сфері аграрних право­відносин, що пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, продажем та безпеч­ним для здоров'я людини та навколишнього природного середови­ща застосуванням пестицидів та агрохімікатів;

«Про племінне тваринництво» від 15.12.1993 р. — визначено загальні, правові, організаційні та економічні основи племінного тваринництва, врегульовано діяльність у даній галузі, встановлено вимоги до племінних ресурсів і основи здійснення контролю за їх дотриманням;

«Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. — визначено ва­жливі елементи аграрного виробництва та діяльності, які спрямо­вані на розвиток тваринництва, забезпечення здоров'я тварин, еко­логічну безпеку тваринництва;

«Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сиро­вини» від 23.12.1997 р. — визначено правові засади дотримання всіма виробниками товарної сільськогосподарської продукції вста­новлених вимог виробництва продукції та її продажу, забезпечення якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини для здоров'я населення, врегульовано правові відносини між органами виконавчої влади, сільськогосподарськими виробниками, продавця­ми, постачальниками і споживачами при виробництві, ввезенні на митну територію України, закупівлю, постачання, транспортування, продаж, споживання та утилізацію харчових продуктів і продоволь­чої сировини.