§ 6. Механізм (апарат) держави

Для здійснення своїх завдань і виконання функцій, підтримки нормальної життєдіяльності суспільства кожна держава створює різноманітні державні організації, що мають державно-владні по­вноваження. Вони і складають поняття апарат (механізм) держа­ви.

Система державних органів, за допомогою яких забезпечується виконання внутрішніх та зовнішніх функцій держави, називається державним апаратом. Державний апарат є частиною механізму держави, який об'єднує державний апарат та інші державні інсти­туції. Функціонування механізму і апарату держави дозволяє предметно аналізувати актуальні і складні питання кадрового забезпе­чення, організації та проходження державної служби.

Отже, механізм держави — це сукупність державних органів, установ, підприємств та інших державних інституцій, за допомо­гою яких здійснюються завдання та функції держави.

Державні органи — це структурно відокремлені організації (по­садові особи), наділені владними повноваженнями для виконання завдань та функцій держави. Вони — частка державного апарату, виступають від імені держави.

Основи правознавства України____________________________________23

Державні установи — організації, що здійснюють функції у сфе­рі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, соціального захисту громадян.

Державні підприємства — це господарюючі суб'єкти, які займа­ються виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою задоволення потреб суспільства і отриманням прибутку.

До апарату держави відносяться: а) представницькі органи (парла­мент); б) виконавчі органи (уряд, міністерства, відомства); в) судові органи; г) органи контролю і нагляду; д) глава держави (президент); е) збройні сили, органи національної безпеки і охорони правопо­рядку.

Ефективність роботи державного апарату залежить від того, як чітко розподілені функції і компетенція між органами законодавчої, виконавчої та судової влади. Поділ влади на законодавчу, виконав­чу та судову передбачає головну мету — запобігти зловживанню владою з боку державних органів (посадових осіб), забезпечити політичну свободу. Теорія поділу влади була систематизована і ви­кладена в XVII—XVIII ст.ст. філософами Д. Локк (Англія) і Ш. Монтеск'є (Франція), як принцип, спрямований на недопущення конце­нтрації державної влади в руках одного органу, класу або людини.

У Конституції України ідея поділу влади також знайшла своє закріплення: «Державна влада України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову» (ст. 6). Кожна гілка влади повинна вести державні справи у межах, встановлених Кон­ституцією, і відповідно до законів України. При цьому важливо, щоб було забезпечено не тільки розподіл компетенції між різними державними органами, а й діяв механізм взаємних стримувань та противаг між органами законодавчої та виконавчої влади, а органи судової влади захищали права і свободи людини і громадянина від будь-якого свавілля з боку державних органів.

Законодавчу владу здійснює представницький орган — парла­мент, який у різних країнах називається по різному: у Росії — Фе­деральні Збори, в Україні — Верховна Рада, в СІЛА — Конгрес, в Англії — Парламент. Головна функція законодавчої влади — при­йняття законів; поряд з цим вона має право: ратифіковувати міжна­родні договори; призначати референдуми; здійснювати контроль за діяльністю уряду, застосовувати процедуру імпічменту. Компетен-

24_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

ція Верховної Ради України є досить широкою, але обмежується Конституцією України.

Виконавча влада — здійснюється главою держави, урядом, який у різних країнах називається по-різному: в Росії — Уряд, в Укра­їні — Кабінет Міністрів, в Італії — Рада Міністрів, в США — Ад­міністрація Президента. До системи виконавчої влади відносяться міністерства, комітети, місцеві державні адміністрації. Діяльність виконавчої влади ґрунтується на законі і реалізується в його межах.

Судова влада — це гілка влади, що здійснює правосудця. Судці при виконанні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. На них забороняється впливати з боку законодавчої та виконавчої влади, посадових осіб, партій, рухів, колективів, громадян. Вони не залежать від судів вищого рівня, інших правоохоронних органів. Судочинство в Україні здійснюється у формах розгляду і вирішен­ня кримінальних, цивільних, адміністративних справ (суди загаль­ної юрисдикції), а також господарських справ (господарські суди). Крім цього, діє Конституційний Суд, який приймає рішення та дає висновки з таких питань:

1) конституційності законів та інших правових актів;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних дого­ворів, що вносяться до Верховної Ради України для ратифікації;

3) доведення конституційної процедури розслідування і розгляду справ про імпічмент Президента України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.