§ 2. Шлюб

Стаття 21 Сімейного кодексу визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Сумісне проживання жінки та чоловіка без укладення шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу також не породжує виникнення у жінки та чоловіка прав й обов'язків подружжя, крім випадків, коли релі­гійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення держа­вних органів реєстрації актів цивільного стану.

Для укладання шлюбу майбутнє подружжя має відповідати вста­новленим законодавством умовам, а саме:

1. Досягнути шлюбного віку: для чоловіків — 18 років, а для жінок — 17 (ст. 22 СК). Проте Сімейний кодекс України встановлює виняток з цього правила — за заявою особи, яка досягла чотирнад­цяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (ст. 23 СК).

2. Досягнення взаємної згоди на укладення шлюбу, тобто шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді чоловіка і жінки; це означає, що ніхто не може бути примушений до вступу у шлюб (ст. 24 СК).

3. Взаємна обізнаність осіб, що мають намір вступити у шлюб про стан здоров 'я один одного.

4. Додержання принципу одношлюбності, тобто не перебувати на час реєстрації шлюбу в іншому шлюбі (ст. 25 СК).

Окрім умов одруження, ст. 26 Кодексу встановлює перелік осіб, які не можуть перебувати між собою у шлюбі:

— особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

— рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є бра­ти і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;

— двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник,

племінниця;

— усиновлювач та усиновлена ним дитина. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усинов­лення.

180_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Варшавський та ін.

Державна реєстрація шлюбу є офіційним підтвердженням часу виникнення взаємних прав і обов'язків подружжя. Вона встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтере­сах держави та суспільства. Реєстрація шлюбу проходить в урочистій обстановці та посвідчується Свідоцтвом про шлюб (ст. 27 СК).

Для вступу у шлюб жінка і чоловік повинні подати відповідну заяву до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільно­го стану за їх вибором. Заява подається особисто жінкою і чолові­ком. Якщо з поважних причин хтось із них не може подати заяву особисто, то заява, нотаріально посвідчена, подається через предста­вника, повноваження якого також мають бути підтверджені нотарі­ально. Якщо реєстрація шлюбу не відбулась у визначений термін, то вона буде чинною протягом 3 місяців від дня її подання. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими, проте заручини не породжують обов'язку вступу в шлюб (ст. З1 СК).

Державний орган реєстрації актів цивільного стану зобов 'язаний ознайомити осіб, що мають намір одружитися, про їх права і обо­в'язки як майбутнього подружжя й попередити про відповідаль­ність за приховування перешкод до вступу в шлюб.

Шлюб реєструється після закінчення одного місяця від дня по­дання заяви про реєстрацію шлюбу. Хоча з поважних причин за рі­шенням керівника державного органу реєстрації актів цивільного стану шлюб може бути зареєстрований і до закінчення вище вказа­ного терміну (ст. 32 СК).

У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви. Шлюб реєст­рується у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільно­го стану. Але за заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці. Також за заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього про­живання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Найголовнішим при реєстрації шлюбу є присутність нарече­ної та нареченого, оскільки реєстрація шлюбу через представника не допускається (ст. 34 Сімейного кодексу).

Основи правознавства України_________________________________181