§ 6. Службові житлові приміщення і гуртожитки

Службові житлові приміщення — вид житла, призначений для громадян, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Законодавством визначено особливий порядок одержання та ко­ристування службовим житлом:

— службові житлові приміщення надаються лише на час вико­нання трудових обов'язків громадянам, які повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього;

— службові житлові приміщення надаються не всім громадянам, а лише працівникам юридичних осіб, посади яких віднесені до спе­ціального переліку, затвердженого урядом;

— службові житлові приміщення надаються, як правило, пра­цівникам, які постійно проживають у населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства;

Основи правознавства України____________________177

— службові житлові приміщення надаються незалежно від пересування працівників на квартирному обліку, без додержання черго-вірсті та пільг. Підставою для вселення в службове житлове примі­щення є спеціальний ордер, на підставі якого із особою укладається договір найму службового житлового приміщення. Наймач такого приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своєї сім'ї, але законодавством встановлено особливі правила користування цим приміщенням. Члени сім'ї особи, яка отримала службове жит­лове приміщення, не набувають самостійного права користування ним. Громадяни, які проживають у службовому приміщенні, не мають права здавати його в піднайом, обмінювати, змінювати умови

договору найму.

Законодавством визначено, що при припиненні особою трудових відносин з підприємством вона підлягає виселенню із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення. Житловим кодексом закріплено лише деякі категорії працівників, яким при виселенні повинно бути надано інше житлове приміщен­ня в межах даного населеного пункту і яке повинно відповідати встановленим вимогам. До таких, зокрема, відносяться працівники, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що нада­ли їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Гуртожиток — спеціалізоване житлове приміщення, призначене для тимчасового проживання, як правило, одиноких громадян, які вселились до нього у зв'язку з роботою на підприємстві або навчан­ням у закладі освіти, у віданні якого перебуває даний гуртожиток. Під гуртожиток надається спеціально споруджені або переоблад­нані для цієї мети житлові будинки.

Глава IX основи сімейного законодавства україни

§ 1. Сімейний кодекс

Сімейний кодекс (далі СК), як основний законодавчий акт, регу­лює сімейні відносини, визначає засади шлюбу, особисті майнові та немайнові права і обов'язки подружжя, підстави, зміст особистих немайнових і майнових прав і обов'язків батьків і дітей, усиновлю-вачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Кодекс набрав чинності з 1 січня 2003 року.

178_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

У Сімейному кодексі України визначені завдання, учасники сі­мейних відносин, поняття сім'ї, шлюбу, а також прав і обов'язків подружжя, батьків і дітей. Так, у ст. З кодексу визначено поняття сім'ї: це спільне проживання осіб, пов'язаних спільним побутом, що мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лі­куванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. У кодексі визначено, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повно­ліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотир­надцяти років, а неповнолітньою — до досягнення вісімнадцяти років.

У Сімейному кодексі регламентуються права та обов'язки матері, батька та дитини, їх обов'язки по взаємному утриманню. Поряд з цим передбачається ряд правових гарантій щодо влаштування ді­тей, позбавлених батьківського піклування, порядок усиновлення, встановлення опіки і піклування над неповнолітніми.

Значна увага приділяється правам та обов'язкам іноземних гро­мадян та осіб без громадянства в сімейних відносинах, встановлю­ється порядок реєстрації та розірванням шлюбу між громадянами України та іноземцями, усиновлення іноземцями дітей, які є грома­дянами України, та інше.

У статті 1 Сімейного кодексу України визначена мета регулюван­ня сімейних відносин:

— утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

— зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкрет­них осіб;

— побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почут­тях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

— забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливі­стю духовного та фізичного розвитку.

Таким чином, у Сімейному кодексі закріплені норми, що охоро­няють сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створюють умо­ви для зміцнення сім'ї.

Основи правознавства України____________________179