§ 3. Надання жилих приміщень

Конституція України гарантує право на житло, яке є природним, невід'ємним правом кожної людини та громадянина (ст. 47).

Державна житлова політика спрямована на реалізацію права гро­мадян на житло, тобто реалізацію гарантованої Конституцією мож­ливості громадянина задовольнити потребу в житлі одним із шля­хів, що визначає закон. Держава бере на себе обов'язок сприяти тому, щоб кожен громадянин був забезпечений житлом, мав можли­вість користуватися наявним житлом, у міру необхідності покращу­вав свої житлові умови.

Реалізація конституційного права громадян на житло, означає:

— самостійне будівництво житла, одержання кредитів для його здійснення;

— придбання житла у власність шляхом укладення цивільно-правових угод;

— приватизацію державного житлового фонду;

— оренду житла;

— одержання у безстрокове користування у встановленому по­рядку житлового приміщення в будинках державного та громадсь­кого житлового фонду;

— забезпечення належного використання, утримання та схорон­ності житлового фонду.

Гарантіями прав громадян на житло виступає: стимулювання як державного, так і приватного житлового будівництва, удосконален­ня системи інвестування житлового будівництва, реконструкції існуючого житлового фонду, надання житлово-комунальних послуг за їх собівартістю, забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту: інвалідів, ветеранів війни, праці, учасників бойових дій — житлом безоплатно. Як гарантію слід розглядати норму Конституції (ст. 47), яка передбачає, що ніхто не може бути

172_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону, за рі­шенням суду.

Житловий кодекс України (далі ЖК) визначає порядок обліку громадян, які потребують виділення їм житла або поліпшення жи­тлових умов. Жилі приміщення громадянам надаються в порядку черговості у межах норми жилої площі. Відповідно до ст. 47 Жит­лового кодексу норма жилої площі в Україні встановлена 13,65 кв. м на одну особу. Така норма може бути вищою або нижчою за встано­вленим рівнем. Так, із перевищенням зазначеної норми жиле примі­щення надається, коли воно становить однокімнатну квартиру чи -З нього поселяться особи різної статі. Понад норму житлова площа надається деяким категоріям додатково — окрема кімната або 10 кв. м жилої площі. Розмір додаткової жилої площі може бути збільшено громадянам, що хворіють на тяжкі форми хронічних за­хворювань, а також тим, кому ця площа необхідна за умовами і ха­рактером виконуваної роботи. Жилі приміщення, що надаються громадянам для проживання, мають відповідати встановленим сані­тарним і технічним нормам, а також бути благоустроєними стосов­но до умов даного населеного пункту.

Підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який вида­ється громадянам виконкомом міської, районної в місті, сільської, селищної ради депутатів або державною адміністрацією району.

Ордер — це письмовий документ-розпорядження виконкому місцевої ради про надання громадянинові і членам його родини конкретного жилого приміщення. На підставі виданого ордера гро­мадянин, який його отримав, укладає договір найму жилого примі­щення з житлово-експлуатаційною організацією. Предметом дого­вору найму між наймачем і наймодавцем є окрема квартира або ізольоване жиле приміщення. Приміщення має бути придатним для проживання.

Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користують­ся нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що ви­пливають з договору найму жилого приміщення.

Громадяни, що проживають у квартирі чи в ізольованому жило­му приміщенні зобов'язані дбайливо ставитися до нього, викорис­товувати його за призначенням, додержуватись правил користуван­ня жилим приміщенням.

Основи правознавства України_________________________________173