Глава VIII основи житлового законодавства

§ 1. Житлове законодавство

Житлове законодавство включає нормативно-правові акти, що ї регулюють правовідносини з приводу реалізації прав громадян на житло.

Предметом регулювання житлового законодавства є відносини між громадянами, державними та громадськими органами щодо:

— виникнення, здійснення і припинення права власності на жит­ло;

— обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

— реалізації прав власників житла і користувачів житлом та ви-|, значення їх обов'язків;

— забезпечення збереження житлового фонду;

— оплати житлово-комунальних послуг.

Найвищим нормативно-правовим актом у галузі житлових відносин є Конституція України, яка визначає основні принципи держа­вної житлової політики (недоторканність житла, недопустимість проникнення до житла без мотивованого рішення суду, багатоманіт­ність способів одержання житла, врахування соціального статусу людини при наданні житла за рахунок держави), а також Житловий кодекс України, який має такі розділи:

1) загальні положення;

2) управління житловим фондом;

3) забезпечення громадян житловими приміщеннями, користу­вання жилими приміщеннями;

4) забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатація і ремонт;

5) відповідальність за порушення житлового законодавства;

6) вирішення житлових спорів;

7) заключні положення.

Базовим нормативним актом у сфері забезпечення громадян житлом є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» прийнятий Верховною Радою України 19 червня 1992 року. Закон регулює порядок передачі житла з державного житлового фонду в приватний.

170_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д, І. Барановський та ін.

§ 2. Житловий фонд України

Житлові будинки, квартири, службові житлові приміщення, гур­тожитки, інші житлові приміщення в будівлях, які є придатними для проживання, становлять житловий фонд України.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Залежно від форми власності житловий фонд поділяється на:

1) державний житловий фонд;

2) громадський житловий фонд;

3) фонд житлово-будівельних кооперативів;

4) приватний житловий фонд.

Державний житловий фонд — це сукупність житлових будин­ків та інших житлових приміщень, які знаходяться у державній вла­сності. Оскільки державний житловий фонд може перебувати у ві­данні органів місцевого самоврядування та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств, то у складі державного житлового фонду можна виділити:

— житловий фонд, який знаходиться у віданні органів місцево­го самоврядування;

— відомчий житловий фонд (у віданні міністерств, державних комітетів і відомств).

Громадський житловий фонд — це сукупність житлових буди­нків та інших житлових приміщень, що належать громадським ко­оперативним організаціям, їх об'єднанням, а також профспілковим та іншим громадським організаціям.

Житловий фонд житлово-будівельних кооперативів — це су­купність житлових будинків та інших житлових приміщень, що перебувають у власності житлово-будівельних кооперативів до моменту повної виплати його членами пайових внесків. Житлово-будівельні кооперативи організовуються з метою забезпечення жи­тлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва ба­гатоквартирного житлового будинку за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для експлуатації та управ­ління цим будинком.

Приватний житловий фонд, який знаходиться у власності гро­мадян, включає:

1) приватні житлові будинки;

Основи правознавства України_____________________________171

2) приватизовані квартири;

3) побудовані й придбані квартири та будинки;

4) квартири в будинках житлово-будівельних кооперативів, за які повністю виплачено пайові внески;

5) квартири та будинки, набуті у власність громадянами з інших підстав, передбачених законодавством України.