§ 5. Оподаткування в Україні

Для виконання численних функцій та завдань держава повинна мати у своєму розпорядженні значні фінансові ресурси. Фонди гро­шей, які необхідні державі, вона формує за рахунок податків та інших обов'язкових платежів. Саме тому одним з найважливіших напрямків діяльності держави є діяльність, пов'язана з отриманням податків та їх наступним використанням для фінансування держа­вних витрат.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року податки — це обов'язкові платежі в державний або місцеві бюджети, що вносяться фізичними і юридичними осо­бами в розмірах та строки, передбачені чинним законодавством.

Сукупність усіх податків становить систему оподаткування. Податкова політика є винятковим правом України, встановлення і скасування податків здійснюється нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, тобто законами держави, що приймаються парламентом.

162_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Система оподаткування будується за принципах:

— соціальної справедливості;

— стабільності;

— економічної доцільності;

— поєднання інтересів держави та платників податків;

— рівномірності;

— зручності тощо. Ознаки податків такі:

— обов'язковість;

— цільова спрямованість (йдуть тільки до бюджетів відповідно­го рівня);

— встановленість нормативними актами вищої юридичної сили — законами;

— грошовий характер (в натуральній формі податки зараз не отримуються);

— забезпеченість стягнення мірами державного примусу.

Податки виконують три основні функції: фіскальну, регулюючу і розподільну.

Фіскальна функція, пов'язана з формуванням державних дохо­дів, накопичує дохідну частину бюджету.

Регулююча — це вплив податків на активізацію або, навпаки, погіршення ділової активності в країні, на структурні зрушення в економіці. Вона стосується як регулювання виробництва, так і споживання.

Розподільна передбачає розподіл доходів (прибутків) юридич­них та фізичних осіб.

Чітко вимальовується система оподаткування:

1) платник податку (фізична або юридична особа, яка зобов'яза­на його сплачувати);

2) об'єкт оподаткування (те, з чого утримується податок, — до­хід, прибуток, майно);

3) ставка (розмір) податку;

4) строк (термін) сплати;

5) пільги щодо даного податку.

Залежно від різних ознак податки поділяють на такі види:

1. За об'єктом оподаткування:

— прямі — ті що справляють у процесі придбання й акумуляції матеріальних благ;

Основи правознавства України________________________________163

— непрямі — ті що справляють у процесі витрати матеріальних благ.

2. Залежно від органу, що здійснює вилучення та розпоряджен­ня податком, або залежно від того, до бюджету якого рівня надхо­дять податки:

— загальнодержавні — податки, що цілком надходять до держа­вного бюджету;

— місцеві — цілком надходять до місцевого бюджету.

3. Залежно від того, хто є платником податку:

— податки з юридичних осіб (податок на прибуток);

— податки з фізичних осіб (податок на доходи);

— змішані податки, які зобов'язані сплачувати як фізичні, так і юридичні особи (загальні податки, податок з власників транс­портних засобів).

4. За порядком використання:

— загальні — використовуються на загальнодержавні цілі;

— спеціальні — зараховуються у позабюджетні цільові фонди.

Прямі податки встановлюються на дохід (прибуток) і майно фі­зичних та юридичних осіб, які сплачують податки. Наприклад, при­бутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, податок на нерухоме та рухоме майно.

Непрямі податки — податки на товари, роботи і послуги, які встановлені у вигляді надбавки до ціни цих товарів, робіт та послуг. Фактично це податок на споживання.

Серед непрямих податків в Укра'їні домінують: податок на дода­ну вартість (ПДВ), акцизний збір та мито.

Об'єктом оподаткування — податку на додану вартість — є обо­роти від реалізації товарів, робіт і послуг за кожний місяць.

Акцизний збір — це надбавка до ціни товару, який користуєть­ся підвищеним попитом (горілчані, тютюнові вироби, хутро тощо).

Мито — непрямі податки на експортно-імпортні товари.

Загальнодержавні податки встановлюються та вилучаються цен­тральними органами управління і йдуть на формування Держбю­джету країни. В Україні це такі податки, як податок на дохід (при­буток) підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір та мито.

Місцеві податки встановлюються — та вилучаються місцевими органами влади на відповідній території. Серед місцевих податків

164_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

не можуть бути податки, отримання яких не передбачено законами держави. Згідно з чинним законодавством в Україні є два місцеві податки: податок на рекламу та комунальний податок.

Загальні податки знеособлені і надходять до Державного бюдже­ту, а вже після їхньої акумуляції в бюджеті визначається порядок використання цих коштів на відповідні загальнодержавні програми.

Спеціальні (цільові) податки використовуються для суворо ви­значених цілей.

Фізичні та юридичні особи (їх посадові особи), винні в пору­шенні законодавства про оподаткування, притягуються до юридич--*ної відповідальності згідно із законодавством України, у тому числі до кримінальної — відповідно до ст. 212 КК України.

§ б. Прибутковий податок з громадян

Прибутковий податок з громадян — прямий загальнодержав­ний податок, платниками якого є громадяни України, іноземні гро­мадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Правову основу регулювання отримання цього податку регламе­нтовано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року.

Об'єктом оподаткування є громадяни, які мають постійне місце проживання в Україні і сукупний оподатковуваний дохід за кален­дарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Законом встановлено, що нарахування, утримання і перерахуван­ня прибуткового податку з доходів, що виплачуються громадянам за місцем їх основної роботи, здійснюється підприємствами, організа­ціями, установами всіх форм власності, які проводять виплати та­ких доходів.

Порядком перерахування податку до бюджету встановлено, що підприємства, організації, установи після закінчення кожного міся­ця, але не пізніше одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум заробітної плати, зобов'язані перераху­вати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Основи правознавства України_______________________________165

При визначенні сукупного оподаткованого доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій. Доходи, держані в натуральній формі, обчислюються за звичайними цінами, помноженими на коефіцієнт, встановлений формулою.

Об'єктом оподаткування громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний в Україні.

При визначенні оподатковуваного доходу до сукупного доходу Не включається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму — 17 гривень.

У законі встановлено декілька ставок податку з доходів фізичних осіб. Вони обчислюються в розмірі від 5 до ЗО %, в залежності від об'єкта оподаткування.

Обчислення і сплата податку здійснюється щомісячно.

Доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи (якщо вони працюють за сумісництвом), також оподатковуються.

Певні категорії громадян України мають пільги щодо прибутко­вого податку. Це означає, що сукупний оподатковуваний дохід зме­ншується до 10 неоподатковуваних мінімумів для таких категорій громадян, як інваліди війни 1-ї групи, особи, що отримали інвалід­ність І та II категорій внаслідок Чорнобильської катастрофи, учас­ники Великої Вітчизняної війни, інваліди з дитинства та інші. За­стосування пільг пов'язано з певними обмеженнями.