§ 16.2. Спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почер­гово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом має право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усу­нення їх від спадщини, неприйняття ними спадщини або ж відмо­ви від неї.

До першої черги спадкоємців належать діти (у тому числі усино­влені), інший з подружжя, батьки (усиновителі) померлого. До чи­сла спадкоємців першої черги відноситься також дитина померло­го, яка народилася після його смерті. Онуки та правнуки можуть виступати спадкоємцями першої черги у тому випадку, коли на час відкриття спадщини немає серед живих того з батьків, хто би був спадкоємцем. Вони успадковують у рівній частці між собою ту ча­стку, яка б належала їхньому померлому одному з батьків (спадку­вання за правом представлення).

До другої черги належать брати і сестри померлого, а також дід і баба померлого як з боку батька, так і з боку матері.

До третьої черги належать члени сім'ї спадкодавця, які прожива­ли з ним не менше п'яти років до відкриття спадщини. Четверту чергу становлять рідні дядько та тітка, двоюрідні брати і сестри спадкодавця. До числа спадкоємців п'ятої черги входять інші ро­дичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, а та­кож утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Розмір часток у спадщині кожного із спадкоємців є рівним. За­конодавство України встановлює можливість спадкоємців змінити розміри часток у спадкуванні за законом.

Особливість спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку полягає у тому, що вони переходять до спадкоємців за зако­ном. Вони переходять до спадкоємців, які проживали спільно із спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали із спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Основи правознавства України____________________________________155

Глава VII основи фінансового права україни

§ 1. Сутність, предмет і система фінансового права

Фінансове право — це сукупність правових норм, що регулю­ють суспільні відносини в сфері формування, розподілу і викорис­тання централізованих і децентралізованих грошових фондів дер­жави й територіальних громад. Саме такий підхід лежить в основі визначення предмета фінансово-правового регулювання.

Предмет правового регулювання — основний об'єктивний критерій поді­лу права будь-якої держави на окремі галузі. Предмет правового регулювання означає, що кожна окрема галузь права регулює групу якісно однорідних, подібних суспільних відносин.

Додатковим критерієм розмежування однієї галузі права від іншої є метод правового регулювання. Метод правового регулюван­ня — це сукупність засобів, прийомів та способів впливу на учас­ників суспільних відносин.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що вини­кають у процесі фінансової діяльності держави, тобто відносини з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що необхідні державі для виконання нею своїх завдань і функцій. Ці відносини в силу їх вагомого значення для держави та суспільства регулюються право­вими нормами. Нормами фінансового права закріплюються:

— принципи і форми фінансової діяльності держави щодо фор­мування, розподілу і використання централізованих і децентралізо­ваних фондів грошових коштів;

— види обов'язкових платежів і перш за все податків, що вико­ристовуються для формування цих фондів;

— порядок одержання і використання коштів Державного бю­джету і загальнодержавних цільових фондів;

— джерела утворення фінансових ресурсів державних організа­цій і установ.

Основним методом фінансового права є метод владних приписів. Це означає, що у фінансових правовідносинах держава приписує іншій стороні цих відносин визначену і абсолютно обов'язкову міру поведінки, вказуючи одночасно чіткий характер і міру покарання

156_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

з боку держави у разі невиконання припису другій стороні відно­син.

Фінансове право складається із загальної і особливої частин. Загальна частина фінансового права включає норми, які розкрива­ють поняття і зміст фінансів та фінансової діяльності держави, принципи, правові форми і методи цієї діяльності, систему і право­вий статус державних органів, що здійснюють фінансову діяль­ність, а також норми, які регулюють загальні положення організації фінансового контролю.

Особлива частина фінансового права включає правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері державного бюджету, за­гальнодержавних та місцевих податків та зборів; державного креди­ту, валютного регулювання, банківського кредитування.