§ 16.1. Спадкування за заповітом

Спадкування за заповітом — це перехід прав та обов'язків спа­дкодавця, які становлять спадкову масу, відповідно до його запові­дального розпорядження спадкоємцю (заповіту).

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випа­док своєї смерті. Право на складання заповіту має фізична особа з повним обсягом дієздатності.

У заповіті кожна фізична особа має право залишити усе своє майно або його частину (не виключаючи предмети домашньої об­становки і вжитку) одній або декільком особам незалежно від того, чи входять вони у черги спадкоємців. Майно може бути залишене і юридичним особам, а також державі. Право заповідального розпо­рядження включає в себе також і можливість скасувати або зміни­ти заповіт, при цьому новий заповіт скасовує старий повністю або в частині, у якій він йому суперечить.

Заповідач може без зазначення причини позбавити права на спа­дкування будь-кого з числа спадкоємців за законом (пряме позбав­лення спадщини). У цьому разі ця особа не може одержати права на спадкування ні за законом, ні за заповітом. Не можна позбавити права на спадщину осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Інший спосіб усунення від спадщини — побічне позбав­лення спадщини — може мати місце у випадку, коли заповідач, роб-

Основи правознавства України___________________________________153

лячи розпорядження щодо спадкового майна, не згадує у ньому когось із спадкоємців за законом.

У заповіті може визначатися і спадкоємець, який буде заклика­ний до спадщини у випадку, коли первісний спадкоємець, вказаний у заповіті, помре до відкриття спадщини або не прийме її (під при­значення спадкоємця). Також спадкодавець може покласти на спад­коємця виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), виконання яких-небудь дій на загальну користь.

Заповіт складається особисто, його складання через представни­ка не допускається. Заповіт повинен бути оформлений письмово із зазначенням місця і часу його укладання, підписаний особисто за­повідачем і нотаріально посвідчений.

Однак є ряд випадків, коли заповіти, посвідчені у передбачено­му законом порядку, прирівнюються до нотаріально посвідчених (наприклад, військовослужбовців, осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, у антарктичних експедиціях, на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, суднах, що плавають під прапо­ром України і т. п.).

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або поса­дової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьо­му зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписати особа, на користь якої його зроблено.

Обов'язкова частка у спадщині означає певну державну соціаль­ну гарантію для окремих категорій громадян. Так, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (у тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) та утриманці помер­лого успадковують не менше половини, яка б належала їм у випад­ку спадкування за законом незалежно від змісту заповіту.

В законодавстві передбачено складання секретного заповіту, коли нотаріус посвідчує заповіт без ознайомлення з його змістом. Оформляється він у заклеєному конверті з підписом заповідача на ньому. При отриманні інформації про відкриття спадщини нотарі-

154П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

ус призначає день оголошення змісту заповіту у присутності заінте­ресованих осіб та двох свідків.