§ 7. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків

Наявність в особи права чи обов'язку ще не свідчить про те, що вони в повній мірі задовольняють її матеріальні та духовні потреби. Для цього особа повинна здійснити свої цивільні права та викона­ти цивільні обов'язки, тобто втілити їх у життя.

Здійснення суб'єктивного цивільного права — це реалізація упо­вноваженою особою можливостей, що передбачені змістом даного права. Так, для реалізації, наприклад, свого авторського права особа повинна створити відповідний твір науки, літератури чи мистецтва. При цьому суб'єктивне цивільне право може здійснюватись вільно,

132________П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

на власний розсуд особи будь-якими дозволеними в законі способа­ми.

Виконання суб'єктивних цивільних обов'язків — це вчинення зобов'язаною особою діяння (активний обов'язок) чи утримання від заборонених діянь (пасивний обов'язок), вимога щодо яких ста­новить зміст обов'язку. Так, для виконання обов'язку, що виникає з договору про купівлю-продаж, продавець зобов'язаний передати покупцю у власність відповідну річ, тобто вчинити активну дію. І навпаки, для виконання обов'язку не заподіювати шкоди іншим особам особа повинна утримуватись від вчинення будь-яких дій, якими може бути заподіяна шкода іншим особам, тобто пасивно поводити себе. При цьому обов'язок може бути виконано доброві­льно чи примусово.

Слід зауважити, що особа вправі здійснювати свої права лише в передбачених законом межах, тобто вона не може здійснювати свої права таким чином, щоб:

— здійснювати їх у супереч із законом чи моральними засадами суспільства;

— здійснювати їх з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб;

— здійснювати їх із заподіянням шкоди довкіллю чи культурній спадщині;

— здійснювати їх з метою обмеження конкуренції чи зловживан­ня домінуючим становищем на ринку тощо. При цьому необхідно зауважити, що в більшості випадків здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків особа реалізує самостійно. Проте за певних причин (недієздатність, обмежена дієздатність, хвороба, юридична неграмотність тощо) особа може доручити реалізацію своїх прав та виконання обов'язків іншій особі, що є її представни­ком і зобов'язана вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.

При цьому представництво поділяється на:

— законне, тобто те, що виникає на підставі закону чи адмініс­тративного акта, незалежно від волі особи, яку представляють, чіт­ко визначає особу представника та коло його компетенції;

— добровільне, тобто те, в якому на підставі договору, з ураху­ванням волі особи, яку представляють, визначається не тільки особа представника, але й коло його компетенції;

Основи правознавства України____________________________________133

комерційне, тобто постійне та самостійне представництво від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Представництво, як правило, здійснюється на підставі довіре­ності, тобто письмового документа, що видається однією особою |іншій особі для представництва перед третіми особами.