§ 2. Акти цивільного законодавства

Акти цивільного законодавства України — це сукупність струк­турно упорядкованих у нормативне визначеному ієрархічному спів­відношенні зовнішніх форм цивільного права, у кожній з яких пра­вові норми згруповані з урахуванням особливостей окремих сфер правового регулювання з метою забезпечення найбільш ефективно­го регламентування особистих немайнових та майнових відносин, що складають предмет цивільного права.

До актів цивільного законодавства відносяться: Конституція України (далі Конституція), Цивільний Кодекс (далі ЦК), закони України, які приймаються відповідно до ЦК, акти Президента, по­станови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти ор­ганів державної влади, органів влади АРК у межах, встановлених законом.

Акти цивільного законодавства поділяються на закони й підза-конні нормативно-правові акти. Конституція України як основа цивільного законодавства має найвищу юридичну силу. На її поло­женнях ґрунтується концепція Цивільного кодексу, який становить змістовно-смислове продовження Конституції.

Цивільний кодекс України — основний акт цивільного законо­давства, він побудований за так званим «книжковим» принципом, складається з 6 книг.

Книга перша — це «Загальні положення», де містяться норми із загальних питань цивільних правовідносин.

Книга друга — «Особисті немайнові права фізичних осіб» — містить цивільно-правові норми, якими врегульовуються та охоро­няються особисті немайнові блага фізичних осіб, зокрема, життя і здоров'я, довкілля, свободи та особистої недоторканності, особи­стого і сімейного життя, гідності та честі, таємниці листування, те­лефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, недотор­канності житла тощо.

Книга третя — «Право власності та інші речові права» — при­свячена цивільно-правовому регулюванню так званих речових пра­вовідносин, тобто відносин між особами стосовно майна.

Книга четверта — «Право інтелектуальної власності». У ній ско­нцентровані цивільно-правові норми, якими регулюються та охоро­няються майнові та особисті немайнові права особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності і деякі інші об'єкти.

122_________П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Книга п'ята — «Зобов'язальне право» — складається з норм, якими врегульовуються як загальні положення про зобов'язання, так і окремі види зобов'язань (договірні та не договірні зобов'язан­ня).

Книга шоста — «Спадкове право» — визначає порядок перехо­ду прав та обов'язків фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Однак ЦК України, незважаючи на всеохоплюючий характер і основний нормативно-правовий акт цивільного законодавства, не е єдиним регулятором цивільних відносин.

'Ряд законів України регулюють цивільні відносини, але із самим ЦК не ототожнюються, а займають у ієрархії актів цивільного зако­нодавства своє місце і мають залежний від Конституції України та ЦК характер. Вони покликані більш детально, порівняно з ЦК Укра­їни, здійснювати регулювання правовідносин. До основних з цивіль­но-правових законів відносять Закони України: «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства України», «Про госпо­дарські товариства», «Про авторське право та суміжні права», «Про цінні папери та фондову біржу», «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року. Окрему категорію актів цивільного законо­давства становлять підзаконні нормативні акти. Цивільні правовід­носини можуть врегульовуватись нормативними актами Президен­та України, Кабінету Міністрів України, відповідних міністерств та відомств. У певних, передбачених законом, випадках цивільні пра­вовідносини можуть врегульовуватись звичаями. Звичай — це пра­вило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавст­ва, але може бути використане у певній сфері цивільних відносин, тобто він може бути різновидом форми права.