§ 13. Охорона праці

Конституція України до числа соціальних прав включає належні, безпечні й здорові умови праці. Під охороною праці чинне трудове законодавство розуміє систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини

Основи правознавства України________________________________115

в процесі праці. Правове регулювання охорони праці в Укра­їні здійснюється КЗпП України (гл. XI, XII, XIII), Законом України від 14.10.1992 р. «Про охорону праці» та іншими нормативно-пра­вовими актами і включає в себе розробку правил та інструкцій з охорони праці, норм щодо організації роботи з питань охорони праці, норм щодо компенсацій і пільг за роботу у важких, шкідли­вих і небезпечних умовах, праці жінок, неповнолітніх осіб та осіб із зниженою працездатністю, правил розслідування та обліку неща­сних випадків на виробництві.

Обов'язок по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Роботу щодо забезпечення охорони праці на підприємстві організовує слу­жба охорони праці, яка повинна створюватись на підприємствах виробничої сфери, де кількість працівників становить 50 і більше чоловік.

Організація робіт з охорони праці включає:

1) забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будинків, споруд;

2) нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

3) інструктаж з техніки безпеки і навчання працівників безпеч­ним умовам праці;

4) забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку;

5) організацію лікувально-профілактичних заходів, соціально-побутового обслуговування працівників.

Особливе місце в системі охорони праці займає порядок розслі­дування і облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, який регулюється сьогодні Положенням про порядок розслідуван­ня та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міні­стрів України від 21.08.01 р., № 1094. Відповідно до Положення розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, по­ранення, травми, гострі професійні захворювання, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха тощо, що призвели до втрати працівником праце­здатності на один робочий день чи більше, а також на випадок смерті на підприємстві.

116_______П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Розслідування проводиться протягом трьох діб після події комі­сією, призначеною наказом власника підприємства, до складу якої обов'язково включаються керівник служби охорони праці даного підприємства, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий. Комісія зобов'язана протягом трьох діб обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків, визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охо­рону праці, осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, скласти акт у п'яти примірниках (форма Н-1). Акти форми Н-1 реєструються у спеціальному журналі під­приємства.

Результати розслідування розглядаються власником або упов­новаженим ним органом з метою розроблення і реалізації заходів щодо попередження аналогічних нещасних випадків у майбутньо­му. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. Відшкоду­вання шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація прово­дяться фондом соціального страхування від нещасних випадків.