§12. Оплата праці

Оплата праці є найважливішою умовою трудового договору з най­маним працівником. Заробітна плата — це нагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробі­тної плати залежить від складності та умов роботи, що виконується, професійних якостей працівника, результатів його праці та господар­ської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулю­вання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. та іншими нормативно-правовими актами. Державною соціальною гарантією є мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Оплата праці включає:

1) основну заробітну плату (винагорода за виконану роботу від­повідно до встановлених норм праці):

2) додаткову заробітну плату (винагорода за працю понад уста­новлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці);

3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати у формі винаго­роди за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями тощо.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Та­рифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфі­кації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Функціонує дві загальноприйняті системи оплати праці: почасо­ва і відрядна. При почасовій системі оплати праці заробіток праців-

114 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

ника залежить від фактично відпрацьованого ним часу. Залежно від того, яка тривалість робочого часу прийнята за одиницю обчислен­ня заробітку, розрізняють погодинну, поденну і помісячну оплату праці. Відрядна система оплати праці характеризується залежністю розміру заробітку від кількості виготовленої продукції.

Різновидами відрядної системи оплати праці є:

1) пряма відрядна;

2) відрядно-прогресивна;

3) побічно-відрядна (непряма відрядна);

4) акордна.

Пряма відрядна — передбачає розрахунок заробітної плати за стабільною відрядною розцінкою за одиницю продукції незалежно від перевиконання норми виробітку.

Відрядно-прогресивна — враховує на відміну від першої переви­конання норм виробітку таким чином, що кожна одиниця продукції, виготовлена працівником понад встановлену норму, оплачується за збільшеною розцінкою.

Непряма (побічно) відрядна — застосовується для оплати праці працівників допоміжних служб, які обслуговують основне виробни­цтво і від яких залежать результати його роботи. При акордній си­стемі оплати праці винагорода виплачується за кінцевий результат комплексу робіт — готовий будівельний об'єкт, монтаж облад­нання тощо. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата громадянам Укра­їни, які працюють, виплачується в національній валюті — гривні. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань, розписок чи якихось інших форм зобов'язань власника забороняється. Існує система надбавок до основної оплати праці у вигляді доплат, надба­вок, премій, які покликані стимулювати труд працівників.